Справа № 357/9761/25
Провадження № 2/357/4523/25
іменем України
14 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Чалій А. О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини,
В червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, мотивуючи тим, що 25 вересня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у Білоцерківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1515. Від даного шлюбу народжено 2 дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2203 по справі № 357/11422/23 за позовом ОСОБА_2 , шлюб розірвано. Звертає увагу, що позивач, припинив спільне проживання із відповідачкою ще задовго до юридичного завершення шлюбних відносин. Остаточно відповідачка забрала речі і переїхала від позивача у листопаді 2022 року. Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що 12.12.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, складено актовий запис за № 1286, про народження ОСОБА_4 , батьком якої записано ОСОБА_1 , а матір'ю ОСОБА_2 . Оскільки у позивача будь-які романтичні відносини та ведення спільного господарства з відповідачкою припинилися ще задовго до офіційного розірвання шлюбу, для позивача стало великим здивуванням, коли він дізнався, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , інформація про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записано ОСОБА_1 . Таким чином, у червні 2025 року, позивач ініціював проведення аналізу ДНК на батьківство ОСОБА_4 . Згідно висновків про біологічне батьківство № MGU2140 від 13.06.2025 - аналіз ДНК на батьківство, проведений Медико-генетичною лабораторією «Genecode diagnostics», ймовірність батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 становить 0%. Просив суд виключити відомості про його батьківство з актового запису № 1286 від 12.12.2023, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 1-3 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 ( а. с. 20-21), головуючим суддею визначено суддю Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
Згідно ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно відповіді № 1527562 від 30.06.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо визначення підсудності, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 25-26 ).
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом ( ч. 1 ст. 27 ЦПК України ).
Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.
Ухвалою судді від 02 липня 2025 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23 липня 2025 року ( а. с. 27-28 ).
Протокольною ухвалою від 23.07.2025 закрито підготовче засідання та призначено справі до розгляду по суті на 11.09.2025 ( а. с. 32-35 ).
11.09.2025 у зв'язку з неявкою учасників справи, відкладено судове засідання на 09.10.2025 ( а. с. 46 ).
В судовому засіданні 09.10.2025 позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Судові витрати просив залишити за ним.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 09.10.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала.
Третя особа Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) в судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне Довідка про доставку електронного документу у вигляді «Судова повістка про виклик до суду».
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження ( ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року ).
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальним правами.
Тому, суд приходить до висновку, що заінтересована особа була належним чином та завчасно повідомленою про дату, час та місце слухання справи у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.
За вказаних обставин, суд прийшов до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності заінтересованої особи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Судом було вислухано пояснення позивача по справі та відповідача, дослідивши матеріали справи та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 244 ЦПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 14 жовтня 2025 року о 17 год. 00 хв. ).
Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, враховуючи позиції учасників справи стосовно позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповдіач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 2015 року ( а. с. 17 ), який був розірваний рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2023 року ( а. с. 9-13 ).
Вказане судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, під час перебування сторін у шлюбі, у останніх народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не було спростовано.
Згідно Актового запису про народження ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідоцтво серії НОМЕР_2 , видане 12.12.2203 Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ( а. с. 14-15 ).
Згідно висновків про біологічне батьківство № MGU2140 від 13.06.2025 - аналіз ДНК на батьківство, проведений Медико-генетичною лабораторією «Genecode diagnostics», ймовірність батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 становить 0% ( а. с. 18 ).
Звертаючись до суду з вищевказаними позовними вимогами позивач вважає, що оскільки він не є батьком дитини ОСОБА_5 , то повинен бути виключеним у відомостях про його батьківство з актового запису № 1286 від 12.12.2023, зробленого Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції ( м. Київ ), серія свідоцтва про народження НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
У статті 7 СК України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята, десята статті 7 СК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
За вимогами статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство, пред'являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. Відповідно до цієї ж Постанови при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Верховний Суд в постанові від 17 березня 2020 року в справі № 606/2142/18 виснував, що під час вирішення справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі. За приписами частини п'ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.
Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 20 березня 2019 року в справі № 127/25686/17, від 06 травня 2020 року в справі № 641/2867/17-ц, від 22 грудня 2020 року в справі № 127/25686/17, від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20, від 11 січня 2023 року в справі № 172/1206/21, на які, зокрема, посилаються заявники в касаційній скарзі.
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Із доводів позивача, зазначених у позовній заяві, встановлено, що позивач в момент реєстрації його як батька дитини ОСОБА_5 , не мав з відповідачем будь-які романтичні відносини, оскільки припинилися ще задовго до офіційного розірвання шлюбу, що не було спростовано з боку відповідача.
Окрім цього, звертаючись до суду у вересні 2023 року з позовною заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , в якій ОСОБА_2 просила розглядати справу у її відсутність, остання не зазначала про вагітність, лише вказувала, що сторони від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що встановлено судовим рішенням від 03.11.2023.
6 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 676/1200/20 (провадження № 61-588св21) та встановив, що у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 7 травня 2009 року).
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.
Отже, матеріали справи містять достатніх належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною.
До того ж, і сама відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні під час розгляду справи визнала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи. Не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_6 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд має підстави для виключення відомостей про батька з актового запису № 1286 від 12.12.2023, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану є підставою для внесення таких змін.
Відповідно до п.2.16.4., п.2.1.6 Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Відповідно до п.2.18 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану, крім випадків, встановлених у п.2.28 цього розділу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Позивачем при звернені до суду було понесено судові витрати у розмірі 1 211,20 гривень, сплата яких документально підтверджена ( а. с. 4 ).
Так, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Так, в судовому засіданні під час розгляду справи, позивач просив суд залишити витрати по сплаті судового збору за ним.
Тому суд приходить до висновку, про можливість віднесення судових витрат за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 136, 122, 124, 126, 127, 180 СК України, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 56, 76-81, 82, 128, 133, 141, 142, 187, 206, 244, 258-259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, - задовольнити.
Виключити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за № 1286 від 12.12.2023, складеного Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції ( м. Київ ).
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
Третя особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, буд. 22, ЄДРПОУ: 33341882 ).
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов