Справа № 357/13605/25
Провадження № 2-а/357/445/25
14 жовтня 2025 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., представника відповідача - Єжової Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №3 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
29.08.2025 представник позивача, адвокат Каракой Тетяна Вікторівна, звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 06.07.2025 на блокпосту у Білоцерківському районі траса АД М-05 Київ-Одеса 78 км працівником патрульної поліції Нечипоренком Дмитром Степановичем ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції України була винесена постанова серії ЕНА №5158696 від 06.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме: за керування ТЗ без посвідчення водія. Про наявність оспорюваної постанови позивач дізнався лише 04.08.2025, а 06.07.2025 працівником ППП в місті Біла Церква Нечипоренком Д.С. надано ОСОБА_1 можливість сфотографувати лише реквізити для сплати штрафу. ОСОБА_1 проходить службу в лавах ЗСУ, про що свідчить довідка в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2025 за №2174. У період з 05.07.2025 по 15.07.2025 ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами (одруження), про що свідчать відпускні листи №№4454,4456 та свідоцтво про шлюб від 05.07.2025. У користуванні позивача для проходження служби на той час перебував автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», номер НОМЕР_2 . Оскільки позивач добросовісно помилявся, що він, як військовий на діючій службі, може керувати ТЗ у період воєнного стану, ОСОБА_1 використовував постійно вказаний автомобіль. На даний час позивач закінчує навчання у Петропавлівському районному СТК ТСОУ. 15.07.2025. ОСОБА_1 також був зупинений працівниками поліції. Відповідно інформації з ІС «Судова влада України» до Білоцерківського міськрайонного суду 15.07.2025 та 22.07.2025 Департаментом ПП через свій структурний підрозділ - ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області надіслані адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та сформовані справи за №357/10829/25, №357/11323/25, №357/11345/25. Підставами для скасування постанови ЕНА № 5158696 від 06.07.2025 позивач вважає наступне. Поліцейський ОСОБА_2 , розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, не дав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП. Позивач наголошує на відсутності належних і допустимих доказів факту порушення ним ПДР, а тому вимога про пред'явлення посвідчення водія є неправомірною. Оскаржувана постанова не містить відомостей, щодо підстав зупинки транспортного засобу, адже жодного згадування про порушення позивачем інших статей КУпАП, крім ч. 2 ст. 126 КУпАП в постанові немає. Також, 06.07.2025 за відсутності для того підстав у працівників поліції з'явився намір перевірити ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, виключно не через наявність ознак, а лише тому, що він військовий. Звертає увагу, що ТЗ не був затриманий працівниками ПП, а водій не був відсторонений від фактичного керування. Позивачу під підпис не було роз'яснено зміст ст. 268 КУпАП в частині права на правову допомогу, а тому право на захист позивача було порушено. За таких підстав, позивач вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесеною не у відповідності до вимог законодавства та має бути скасована. Тому, просила скасувати постанову серії ЕНА №5158696 від 06.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 3400,00 грн, а провадження у справі закрити, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати у розмірі 605,60 грн. Також, просила поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки про наявність оскаржуваної постанови серії ЕНА №5158696 від 06.07.2025 позивач дізнався лише 04.08.2025.
03.09.2025 судом постановлено ухвалу, якою залишено позов без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме позивачу необхідно було надати докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, надати докази на підтвердження ознайомлення з оскаржуваною постановою ЕНА №5158696 від 06.07.2025 саме 04.08.2025 та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 605,60 грн.
04.09.2025 представник позивача, адвокат Каракой Тетяна Вікторівна, подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додала додаткове клопотання про поновлення строку звернення до суду, разом з доказами поважності причин пропуску строку та оригінал квитанції про сплату судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 605,60 грн.
08.09.2025 судом постановлено ухвалу, якою поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 22.09.2025 - 15:30.
10.09.2025 та 15.09.2025 представник відповідачів, за довіреністю у справі - Петухов Сергій Сергійович, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідно до винесеної постанови, 06.07.2025 за адресою: траса АД М-05 Київ-Одеса 78 км, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом марки «Mersedes Benz», д.н.з НОМЕР_3 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії і ніколи їх не отримував, чим порушив вимоги п. 2.1.а), Правил дорожнього руху, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 2.1.а. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії. В графі номер 7 Постанови «До постанови додається», поліцейським було вказано відео з портативних відео реєстраторів Motorola VB 400 477504, 476278, які використовувались поліцейськими у відповідності до вимог наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки». Досліджуючи матеріали відео фіксації можливо встановити наступні обставини події: 06 липня 2025 року по трасі АД М-05 Київ-Одеса 78 км, водій не виконав вимогу знаку «Stop Контроль». Дорожній знак 3.41 «Стоп Контроль» використовується для того, щоб заборонити водієві проїзд без зупинки на ділянці дороги, яка обладнана контрольним пунктом. Було зупинено транспортний засіб марки «Mersedes Benz», д.н.з НОМЕР_3 , водієм якого виявився громадянин ОСОБА_1 , особу якого було встановлено за допомогою військового квитка, якого позивач надав самостійно. Поліцейський вимагав надати документи, а саме посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, але позивач вказав, що посвідчення водія при собі немає, забув. Під час перевірки за допомогою Інформаційного порталу Національної поліції, було встановлено відсутність права керування транспортним засобом та посвідчення водія відповідної категорії. О 21 год. 12 хв. було оголошено про початок розгляду справи, та згідно чинного законодавства, зачитано права позивачу передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, які були йому зрозумілі. Позивач ознайомився з постановою, поставив підписи та копію постанови отримав на місці події на руки. Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 06.07.2025 вимог п. 2.1.а) ПДР, що виразилось у відсутності права керування транспортним засобом, було розглянуто поліцейським на місці вчинення адміністративного правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було роз'яснено Позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, поліцейський назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу зупинки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Поряд з тим у відповідності ст. 279 КУпАП повідомив позивача про початок розгляду справи назвав свою посаду час та місце розгляду справи та повідомив його про обов'язок пред'явити документи передбачені п.2.1 ПДР для встановлення особи, враховуючи те, що розглядається справа про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Щодо порушення скористатись безкоштовною вторинною юридичною допомогою є хибним твердженням та не відповідають дійсності та вводить суд в оману, оскільки це знайшло підтвердження на 21 год. 13 хв. з відеозапису поліцейського (Motorola VB 400 477504), який проводив розгляд справи. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, поліцейський керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп., що в межах санкції даної статті. Після чого у присутності позивача було винесено постанову, з якою надалі позивача було повідомлено про порядок оскарження постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП. Тому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
22.09.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 14.10.2025 - 15:00, за клопотання представника позивача для подання додаткових доказів.
14.10.2025 представник позивача, адвокат Каракой Тетяна Вікторівна, подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
14.10.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки до суду не надано жодних доказів поважності причин неявки позивача та його представника у судове засідання.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, додаткових пояснень та доказів до суду не подали.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала обставини зазначені у відзиві та просила відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 268 КАС України, суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасників справи: позивача та представника позивача, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 7, ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта та відповіддю на запит з ЄДДР.
06.07.2025 інспектором ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержантом поліції Ничипоренком Дмитром Степановичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5159696, в якій вказано, що 06.07.2025 о 21 год 06 хв. на трасі Київ-Одеса, 78 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ, номер НОМЕР_2 ,при цьому не мав посвідчення водія відповідної категорії і ніколи його не отримував, чим порушив вимоги п. 2.1 (а), Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.
Зазначений факт є загальновідомим, тому не потребує доказуванню у відповідності до ч. 3 ст. 78 КАС України.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.
Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 235-1 КУпАП Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п'ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1 - 126, статтею 132-1 цього Кодексу. Від імені військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядати справи про адміністративні правопорушення мають право посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Посадова особа військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, розглянувши справу про зазначені у частині першій цієї статті правопорушення, може накласти на винних адміністративне стягнення у вигляді попередження або передати матеріали про ці правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, частини перша, друга і четверта статті 126 цього Кодексу.
Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 за контрактом, водночас з 05.07.2025 по 15.07.2025 він перебував у щорічній основній відпустці та у відпустці за сімейними обставинами, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 , копією довідки №2174 від 09.05.2025, копіями відпускних квитків №4454 та №4556 та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 05.07.2025.
Отже, враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 на момент винесення постанови - 06.07.2025 перебував у відпустці, тому не міг виконувати службові обов'язки, як наслідок він несе адміністративну відповідальність на загальних підставах та у межах спірних правовідносин застосуванню підлягає норма ст. 222 КУпАП.
Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст.126 КУпАП.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.
Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.
Так, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
П. 11 ч. ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Представник позивача обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що оскаржувана постанова не містить відомостей, щодо підстав зупинки транспортного засобу, вичерпний перелік яких визначений ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Належних і допустимих доказів факту порушення позивачем ПДР постанова не містить, а тому вимога про пред'явлення посвідчення водія є неправомірною. Позивачу під підпис не було роз'яснено зміст ст. 268 КУпАП в частині права на правову допомогу, а тому право на захист позивача було порушено, а також поліцейський проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП.
Також, представник позивача надала до суду свідоцтво про закінчення теоретичної підготовки серії PDR№01348179-25, видане Петропавлівським районним СТК ТСОУ Білецькому Олександру Сергійовичу, про те, що останній у період з 04.06.2025 по 25.06.2025 пройшов 64-годинну теоретичну підготовку з керування транспортним засобом за відповідною підготовкою водіїв транспортних засобів категорії «В».
Однак, суд критично оцінює зазначені твердження виходячи з наступного.
П. 2 ч.1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо, зокрема, водій порушив Правила дорожнього руху та є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Тобто, поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.
Відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17.
Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА №5159696 від 06.07.2025, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП України, у зв'язку з порушенням п. 2.1 (а) ПДР, а саме, що позивач керував транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ», номер НОМЕР_2 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України.
Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України, а саме учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1 (а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Згідно із п.1.10 Правил дорожнього руху визначено терміни: водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії; механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна.
Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №511 від 10.05.2009, зі змінами та доповненнями (далі Положення), є обов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.
П. 2 Положення передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Посвідчення водія відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі, крім посвідчення водія, що видане особі вперше. Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.
П. 3 даного Положення передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема, В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми.
Ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Для встановлення складу та події адміністративного правопорушення у справі що розглядається, слід встановити, що ОСОБА_1 на автодорозі Київ-Одеса 78 км керував транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ», номер НОМЕР_2 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії.
Керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.02.2019 року у справі №404/4467/16-а).
Так, на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №5159696 від 06.07.2025, представником відповідача надано суду диск з записом з місця події (відео з бодікамери Моторола №477504), який зазначено в оскаржуваній постанові в якості доказу.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
Також, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
А тому, твердження представника позивача, про необхідність витребування інформації щодо правомірності перебування у поліцейського бодікамери, який виносив оскаржувану постанову, суд відхиляє.
З оглянутого судом відеозапису з нагрудної камери №477504, вбачається, що 06.07.2025 о 20:55 хв на автодорозі М-05 Київ-Одеса 78 км працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , оскільки водій не виконав вимогу знаку 3.41 «Стоп Контроль», що забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції). Поліцейським було повідомлено позивача, про причину зупинки та особу водія було встановлено за допомогою військового квитка, якого позивач надав самостійно. Поліцейський запропонував позивачу надати документи, а саме посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, але останній вказав, що посвідчення водія при собі немає, забув, оскільки їхав на один день на своє весілля. Однак, потім, зазначив, що зараз здає теорію, катається на практиці та має після здачі екзаменів отримати посвідчення водія. Під час перевірки за допомогою Інформаційного порталу Національної поліції, було встановлено відсутність права керування транспортним засобом та посвідчення водія відповідної категорії. У подальшому о 21 год. 12 хв. було розпочато розгляд справи за фактом вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1 (а) ПДР України за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн, зачитано права позивачу передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, які були йому зрозумілі, та прийнято рішення про застосування адміністративної відповідальності до ОСОБА_1 , винесено постанову серії ЕНА №5159696 від 06.07.2025, роз'яснено порядок і строк її оскарження. Після складення постанови позивач ознайомився з її змістом, поставив підписи та отримав копію постанови на місці події.
Дослідивши вказаний відеозапис, слід зазначити, що він відповідає приписам п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, та п. 3.5. розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 № 100, оскільки відеозаписи є безперервними.
Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
П. 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Так, п. 5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Також, п.9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Також, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Також, з відеозапису, вбачається, що відеофіксація вищевказаного правопорушення відбулась 06.07.2025 за участю сторін по справі, розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, роз'яснив йому права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, роз'яснив суть правопорушення, які допустив ОСОБА_1 , що ним не заперечувалося, тому твердження позивача у даній частині позовної заяви є необґрунтованими.
Таким чином, відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, адже ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія відповідної категорії, оскільки у період з 04.06.2025 по 25.06.2025 він пройшов лише 64-годинну теоретичну підготовку з керування транспортним засобом за відповідною підготовкою водіїв транспортних засобів категорії «В».
Відповідно до ч.2 ч.3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові, - постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.
Як вбачається з оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, остання містить інформацію про фіксацію правопорушення, оскільки в графі «до постанови додається» зазначено номер відеозапису відео з БК Моторола №477504, який збігається з номером відеозапису вчиненого правопорушення, що був оглянутий в судовому засіданні, та до суду не надано доказів, які б підтверджували, що відповідач при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не в спосіб, передбачений КУпАП, не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, а ті обставини, на які посилається позивач як на підставу скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд розцінює як спробу уникнення від адміністративної відповідальності.
Тому, враховуючи, що відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена у відповідності до вимог закону, адміністративне стягнення накладене в межах санкції статті закону, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в суді та будь-якими доказами не спростовано, тому підстав для її скасування немає.
У відповідності до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанову серії ЕНА №5159696 від 06.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом не маючи посвідчення водія, тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням положень ст. 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовна заява не підлягає задоволенню, судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору слід залишити без відшкодування.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7, 33, ч.2 ст.122, 245, 251, 252, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення (проголошення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення (проголошення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вулиця Федора Ернста, будинок 3, місто Київ, 03048
Рішення складено та проголошено 14.10.2025.
Суддя:О. В. Бондаренко