Справа № 169/829/25
Провадження № 2-з/169/3/25
14 жовтня 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого Тітівалова Р. К.,
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачів ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - виконавчий комітет Ратнівської селищної ради, про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок,
У вересні 2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 звернулися до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок.
Позов мотивували тим, що між ними та відповідачем укладені договори оренди землі, відповідно до яких вони передали останньому у строкове платне користування земельні ділянки, що розташовані в межах Соминської сільської ради Ковельського (колишнього - Турійського) району Волинської області.
Вказуючи, що договори оренди землі укладені строком на 10 років, що закінчився у 2024 році, проте державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Волинської області Чикор О. І. незаконно, на їхню думку, внесла у Державний реєстр речових прав інформацію про автоматичне продовження строку дії договорів на новий десятирічний термін, позивачі просили визнати відсутнім у відповідача права оренди та зобов'язати останнього повернути їм спірні земельні ділянки.
Ухвалою судді Турійського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2025 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання.
07 жовтня 2025 року представник позивачів ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, яку мотивував тим, що відповідач продовжує користування спірними земельними ділянками, незважаючи на наявність судового спору, а саме: збирає врожай та здійснює обробку земель, очевидно готуючись до засівання озимих культур. Вказуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, представник заявника просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати з 08 жовтня 2025 року будь-яку обробку, в тому числі, але не виключно, оранку, культивацію, боронування, передпосівну підготовку, посів тощо на належних позивачам спірних земельних ділянках.
Враховуючи, що згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та проаналізувавши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов такого висновку.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина перша статті 149 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вичиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Враховуючи зазначене, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При встановленні виду забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У цій справі представник ОСОБА_1 просив застосувати такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачу здійснювати з 08 жовтня 2025 року будь-яку обробку, в тому числі, але не виключно, оранку, культивацію, боронування, передпосівну підготовку, посів тощо на належних позивачам спірних земельних ділянках.
Представник вказував, що такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачами вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивачів.
Водночас у заяві про забезпечення позову адвокат Сохацький А. В. належним чином не обґрунтував підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у цій справі, не зазначив обставини, які свідчать про те, що невжиття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і яким чином.
Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову, представник вказував, що відповідач планує засіяти земельні ділянки ріпаком, що сильно виснажує землю та знижує її урожайність, проте, жодних доказів на підтвердження такого припущення не надав.
Додані до заяви листи приватного нотаріуса Козоріз Н. С., адресовані позивачам, про те, що відповідач вніс на депозит нотаріуса грошові кошти в якості виконання зобов'язань зі сплати орендної плати за 2024-2025 роки за договорами оренди земельних ділянок, не свідчать про наміри відповідача завдати шкоди землі та не є доказом того, що проведення відповідачем певних робіт, зокрема, і збір урожаю, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Також суд звертає увагу і на те, що позивачами заявлені вимоги про повернення відповідачем спірних земельних ділянок, тобто фактичне припинення користування ними.
Забезпечувальні заходи, про які просить представник заявника, є фактичним вирішенням спору по суті про фактичне припинення користування спірними земельними ділянками, та покладають на суд не властиві йому функції втручання у діяльність іншого суб'єкта, його право користування земельними ділянками без вирішення спору по суті.
Враховуючи, що представник позивачів ОСОБА_1 не надав будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, та того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, заходи забезпечення позову, які він просить застосувати, не можуть вважатись співмірними із заявленими позовними вимогами, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивачів Сохацького А. В. про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149-153, 247, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - виконавчий комітет Ратнівської селищної ради, про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена 14 жовтня 2025 року.
Головуючий