14 жовтня 2025 року справа № 580/10169/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмови, визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону “Про державну службу» № 3723-XII;
- визнати незаконним та скасувати прийняте за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області Рішення від 18.07.2025 о/р НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку (переходу) з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону “Про державну службу» № 3723-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 13 років, 3 місяці, 9 днів стажу державної служби у Виконавчому комітеті Золотоніської міської ради з 19.11.2010 року по 29.02.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 11.07.2025 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що стаж роботи на посадах у Золотоніській міській раді та її виконавчих органах відноситься до стажу державної служби, а тому, зважаючи на наявність у неї інвалідності, вона має право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу».
Ухвалою від 15 вересня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.09.2025 представниця відповідача подала до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Крім того, з посиланням на п. 4-2 Порядку № 622 зазначила про відсутність підстав для зарахування позивачці до стажу держаної служби періоду роботи у Виконавчому комітеті Золотоніської міської ради з 19.11.2010 до 29.02.2024 та, як наслідок, відсутність законних підстав для перерахунку пенсії позивачки, так як Законом № 889 не передбачено призначення (переведення на) пенсії по інвалідності.
Також вказала, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та виплату пенсії здійснює саме це управління з 23.08.2017, у зв'язку із чим вважає за потрібне залучити до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 позивачка у період:
- з 16.02.2001 до 11.12.2008 працювала на посадах державної служби у Золотоніському міському відділі освіти;
- з 19.11.2010 до цього часу - на посаді керуючого справами Виконавчого комітету Золотоніської міської ради (що підтверджується довідкою від 23.07.2025 № 1874).
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 12ААА № 870157, позивачці 23.08.2017 встановлено ІІ (другу) групу інвалідності, в зв'язку із чим позивачці призначена пенсія по інвалідності 2-ї групи, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 26.02.2018).
11.07.2025 позивачка звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII.
Рішенням від 18.07.2025 о/р 971100163994 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачці у переведенні на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу», зазначивши, що з 04.07.2001 року набрав чинності Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування» згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статус посадових осіб органів місцевого самоврядування. В результаті аналізу наданих документів та електронної пенсійної справи встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді державного службовця складає 7 років 9 місяці 27 днів, З 12.12.2008 посада на якій працювала заявниця не відноситься до державної служби. Відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» оскільки станом на 01.05.2016 заявниця не працювала на посаді державного службовця.
Листом від 21.07.2025 № 2300-0208-8/57443 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивачку про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення.
Рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову в перерахунку (переходу) з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу» позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Згідно п. 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII) для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV (60 років), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Аналіз положення ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII свідчить, що право на пенсію по інвалідності зумовлене обов'язковою наявністю хоча б однієї із двох умов:
1) встановлення особі, яка має стаж державної служби не менше 10 років, інвалідності І або II групи у період перебування на державній службі;
2) якщо особи, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, працювали на посадах державної служби безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії.
Суд встановив, що у період з 19.11.2010 до цього часу позивачка працює на посаді керуючого справами Виконавчого комітету Золотоніської міської ради (що підтверджується довідкою від 23.07.2025 № 1874).
Суд зазначає, що згідно з пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (була чинною до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно з приписами статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» до четвертої категорії відносяться посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів.
Таким чином, з урахуванням пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу», робота позивачки у органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби виключно у період з 19.11.2010 до 30.04.2016, оскільки із 01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII.
Водночас після 01 травня 2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом № 889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел
Згідно із пунктом 1 частини першої та частини четвертої статті 8 цього Закону право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Крім того, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.
З огляду на це, суд доходить висновку, що положеннями вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.
Таким чином, до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верхового Суду, висловленій у постанові від 02 травня 2024 року у справі № 500/1404/23.
Суд встановив, що позивачці 23.08.2017 встановлено ІІ (другу) групу інвалідності, що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК серії 12ААА № 870157, тобто у період її роботи на посаді у органі місцевого самоврядування, що, після 01.05.2016 не враховується до стажу державної служби. Крім того, на час звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу» (11.07.2025) позивачка продовжувала працювати на посаді керуючого справами Виконавчого комітету Золотоніської міської ради (що підтверджується довідкою від 23.07.2025 № 1874), тобто на посаді у органах місцевого самоврядування, що не є тотожним роботі на посаді державної служби.
Таким чином, суд констатує відсутність у позивачки жодної із двох обов'язкових умов, встановлених ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, що дають право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу».
Суд зазначає про необхідність розрізняти поняття у спірних правовідносинах, такі як “стаж державної служби» та “робота на посадах державної служби», що не є тотожними. Варто врахувати, що наявність у позивачки станом на 01.05.2016 більш як 10 років стажу державної служби не дає права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу» з огляду на відсутність у позивачки жодної із двох обов'язкових умов, встановлених ч. 9 ст. 37 Закону№ 3723-ХІІ.
Суд відхиляє покликання позивачки на висновки Верховного Суду у ряді постанов 2018-2024 років, оскільки обставини цієї справи відрізняються від обставин, встановлених судами, перегляд яких здійснював Верховний Суд, у зв'язку із чим їх висновки не є релевантними до спірних правовідносин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
З огляду на вказані висновки суду, покликання представниці відповідача про необхідність залучення до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як другого відповідача суд відхиляє.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки, звільненої від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 14.10.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК