13 жовтня 2025 року справа № 580/8376/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.05.2025 №230750003232 про відмову в переході з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №966 від 06.05.2025 про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та призначити, нарахувати, виплатити пенсію по втраті годувальника з 06.05.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача досягла 59-річного віку, має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст. 114 статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на не досягнення віку 60 років. Отже, на думку позивача відмова відповідача в призначенні пенсії по втраті годувальника є протиправною та призвела до порушення її прав.
Ухвалою суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі у встановлений судом строк подали відзив на позов, в якому зазначили, що правомірно відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав, оскільки позивач не є особою з інвалідністю, не досягла необхідного пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З наведених підстав, відповідачі просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 27.08.2025 зобов'язано відповідачів протягом двох робочих днів з дня одержання копії даної ухвали надати Черкаському окружному адміністративному суду належним чином засвідчені копії заяви позивача з доданими документами для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та рішення за результатами розгляду цієї заяви, тому зупинено провадження у справі до отримання від відповідачів витребуваних документів.
Ухвалою суду від 13.10.2025 поновлено провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи позивача судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 23.03.2024 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.11.1985, позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який отримував пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.05.2025.
06.05.2025 позивач, у зв'язку із смертю чоловіка, звернулася до територіального органу ПФУ із заявою, в якій просила перевезти її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.05.2025 №230750003232 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки, заявниця не підпадає під категорію непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, встановлених частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як не досягла необхідного пенсійного віку.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає частиною 1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини 1статті 9 Закону №1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, законом встановлено право вибору особи одного з виду пенсій.
Частиною 1 статті 36 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається, серед іншого, непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як визначено частиною 3 статті 36 Закону №1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями статті 37 Закону №1058-IV визначено розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, зокрема, згідно приписів частини першої вказаної статті, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається, серед іншого, в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Частиною 1статті 38 Закону №1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Виходячи з послідовного аналізу наведених правових норм, слід зазначити, що призначення особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника можливе за одночасної наявності двох таких умов у їх сукупності - непрацездатність цієї особи (наявність інвалідності або досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону) та перебування на утриманні померлого годувальника (перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування). При цьому, обидві ці умови мають існувати саме на момент смерті годувальника.
Так, статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, в якій диференційовано пенсійний вік залежно від наявного страхового стажу. Тобто, пенсійний вік особи, необхідний для призначення пенсії за віком, залежить від страхового стажу (чим менше страховий стаж, тим більший пенсійний вік).
Зокрема, частиною 1статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до частини 3 цієї статті у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Суд зазначає, що підставою для відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, слугувало недосягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (60 або 65 років).
Так, з матеріалів справи слідує, що на дату звернення із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (06.05.2025), ОСОБА_1 виповнилося 59 років.
Отже, недосягнення загального пенсійного віку (60 років), встановленого ст. 26 Закону №1058-IV є однією з умов, за яких пенсія по втраті годувальника не може бути призначена.
Що стосується посилань позивача на наявність права на призначення пенсії по втраті годувальника в силу приписів частини 3 статті 36 Закону №1058-IV, то суд вважає їх безпідставними, оскільки приписи наведеної норми визначають перелік членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника та доповнюють і не невілюють вимоги щодо досягнення такими особами пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-IV.
Таким чином, оскільки вік ОСОБА_1 на момент звернення з відповідною заявою становив лише 59 років, що є меншим ніж мінімально необхідний вік передбачений статтею 26 Закону №1058-IV, у зв'язку з чим позивач не може вважатись особою яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Враховуючи наведені обставити, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при прийняті рішення від 13.05.2025 №230750003232 діяло в межах своїх повноважень і відповідно до закону, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення про відмову пенсійного органу в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відсутні.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО