10 жовтня 2025 року справа № 580/8862/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2025 №0039119-2410-2313-U71040210000024694.
Ухвалою судді від 11.08.2025 справу призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником нежитлових приміщень. Оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює господарську діяльність через зареєстроване фермерське господарство «Добір», тому вказані будівлі з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що до об'єкту нежитлової нерухомості за адресою: Черкаська обл., Драбівський район, смт. Шрамківка, вулиця Комсомольська, будинок 16, в ГУ ДПС відсутні підстави для застосування пільги передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а саме: приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею відповідно до Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 відноситься до класу «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів»(код 1263) зокрема будівлі, призначені для дошкільної, середньої, професійно-технічної та спеціалізованої освіти; будівлі закладів вищої освіти, науково-дослідних закладів, лабораторій. Цей клас включає також будівлі спеціальних шкіл для дітей з фізичними або розумовими вадами, будівлі закладів для фахової перепідготовки, будівлі метеорологічних станцій, обсерваторій. Отже, на думку представника відповідача, приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею не відноситься до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», а тому підлягають оподаткуванню за ст. 266 ПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних ITC «Податковий блок», у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , володіють на праві власності по 1/2 частині об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 14.03.2006, загальна площа 1158,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 13452453.
Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2025 №0039119-2410-2313-U71040210000024694 (за 2024 рік), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 61663,50 грн. на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За правилами пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно пп. 266.7.1 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.7.4 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній до 16.03.2024) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Законом України від 23.02.2024 № 3603-IX, який набрав чинності 16.03.2024, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".
Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Відповідно до Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573, який набрав чинності 01.01.2024, до класу “Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) віднесені: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Зважаючи на вимоги наведених державних класифікаторів приміщення дитячого садка не включене до переліку об'єктів за кодом 1271, тому на нього не поширюється пільга зі сплати податку на нерухоме майно. Отже, наведені нежитлові приміщення є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
При цьому, суд відхиляє твердження представника позивача про фактичне використання приміщення у сільськогосподарській діяльності, оскільки норми Податкового кодексу України пов'язують пільгу зі сплати податку саме з віднесенням приміщення до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, тому вирішальним у спорі, що розглядається є не фактичне використання приміщення, а його цільове призначення, яке міститься в правовстановлюючих документах та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, право на вказану пільгу позивач набуде за умови зміни цільового призначення приміщення, яке відповідатиме наведеному класу. При цьому, наявність у складі приміщення овочесховища не відміняє тієї обставини, що це приміщення за основним цільовим призначенням не включене до переліку об'єктів за кодом 1271.
З огляду на викладене, податковий орган правомірно визначив розмір податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на вказане приміщення.
Однак, суд звертає увагу, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у цій процесуальній нормі критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Отже, незалежно від доводів адміністративного позову, суд перевіряє оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним критеріям.
У цьому контексті суд звертає увагу, що відповідно до записів у Реєстрі речових прав на нерухоме майно наведений об'єкт нерухомого майна належить в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В розумінні абз. «а» пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Зважаючи на ту обставину, що перебування об'єкта по 1/2 частині у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони є платниками податку в рівних частинах, відповідно нарахування цього податку позивачу в повному обсязі суперечить наведеним вимогам Податкового кодексу України. Тобто, сума податку на нерухоме майно за 2024 рік, яка підлягає сплаті позивачем становить 30831,75 грн. (61663,50/2), відповідно спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, в частині нарахованого податку на нерухоме майно в сумі 30831,75 грн.
Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 605,60 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Отже, суд перевіряє чи пов'язані витрати на професійну правничу допомогу з розглядом справи та виходячи з цього здійснює їх розподіл. Суд враховує, що позовні вимоги задоволені частково з інших підстав, ніж ті, що зазначені представником позивача в адміністративному позові, тому їх стягнення з відповідача є безпідставним.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0039119-2410-2313-U71040210000024694 від 21.04.2025, в частині нарахованого податку на нерухоме майно в сумі 30831 (тридцять тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 75 коп.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ ВП: 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО