13 жовтня 2025 року справа № 580/4125/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про скасування рішення,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи “Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1А) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 15.11.2024, про невизнання ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 23.05.2025 витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийняте рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю та зупинено провадження в адміністративній справі до отримання судом витребуваних документів або доказів поважності причин неможливості їх подання до суду.
Ухвалою суду від 20.08.2025 повторно витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийняте рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю.
Ухвалою суду від 09.10.2025 поновлено провадження по справі зупиненої ухвалою суду від 23.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що рішенням Черкаської обласної МСЕК № 2 позивачу 24.11.2014 встановлено 2 групу інвалідності. 12.12.2024 отримала лист Черкаської обласної прокуратури з необхідністю прибути до КЗ «Черкаський обласний центр Медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» для отримання довідки за формою 167/0. З отриманої довідки вбачається, що позивач 15.11.2024 оглядалась(заочно) Центральною МСЕК. Вважає, що відсутні процесуальні документи слідчого, прокурора, слідчого судді, правоохоронних органів стосовно позивача, які могли бути підставою для проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення Черкаської обласної МСЕК №2, а відповідно порушено вимоги абз. 10 п. 13 Положення № 1317. Позивач оглядалася заочно, що є протиправним, адже медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі відповідних медичних установ, а позивач не викликався для прийняття участі в засіданні, на якому прийняте рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю.
Відповідач подав відзив на позов, у якому заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що до відповідача надійшли листи МОЗ України, якими доручено ЦМСЕК МОЗ України на виконання запитів Служби безпеки України від 04.11.2024 № 14/1-6971, Державного бюро розслідувань від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 здійснити перевірку обґрунтованості рішень щодо зазначених у додатках запитів осіб та у разі необхідності провести переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення, у тому числі і стосовно позивача. Зазначає, що ЦМСЕК проводилась перевірка обґрунтованості встановлення інвалідності II групи, загальне захворювання, безстроково, за наявними медичними документами всебічного обстеження під час направлення на МСЕК. Вважає, що рішення ЦМСЕК МОЗ про не визнання інвалідом ОСОБА_2 є законним. Також вважає, що заочний розгляд є достатнім та законним способом зробити висновок про наявність/відсутність інвалідності у особи.
Позивач подала відповідь на відзив відповідача, у якому зазначила про порушення строку подання відзиву відповідачем, зазначила, що відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності достатніх та обґрунтованих підстав для здійснення перевірки обґрунтованості рішення Черкаської обласної МСЕК №2 від 24.11.2014, наполягала на порушенні прав позивача та просила задовольнити позов повністю.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому підтвердила обґрунтування зазначені у відзиві щодо достатності правових підстав та наданих повноважень для прийняття заочного рішення відносно позивача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Рішенням міжрайонної МСЕК № 2 КЗ “Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» відповідно до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 858928 від 24.11.2014 ОСОБА_3 встановлена 2(друга) група інвалідності безтерміново.
Комісією ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» 26.10.2020, на виконання доручення Генеральної прокуратури України проведено перевірку медичних документів працівників прокуратури Черкаської області, зокрема і ОСОБА_3 з мето. Визначення дотримання вимог законодавства при встановленні групи інвалідності.
Згідно виписки із протоколу засідання МСЕК № 53 від 26.10.2020 ОСОБА_3 підтверджена 2 група інвалідності від загального захворювання- безтерміново.
19.06.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_5 (копія свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 ).
Листами МОЗ України від 08.11.2024 № 25/42372/2-24 та від 12.11.2024 № 25/42780/2-24 доручено Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ України, відповідно до листів Служби безпеки України від 04.11.2024 № 14/1-6971, Державного бюро розслідувань від 06.11.2024 № 10-2-02-01-17449, здійснити перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо зазначених у запитах осіб, у разі необхідності провести переогляд таких осіб, шляхом проведення медико-соціальної експертизи з прийняттям відповідного рішення.
12.12.2024 Черкаська обласна прокуратура листом №07-203вн-24 повідомила позивача про необхідність прибути до КЗ «Черкаський обласний центр Медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» для отримання довідки за формою 167/0.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки за формою первинної облікової документації № 167/о з кутовим штампом Державна установа “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України Центральна МСЕК МОЗ України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оглядалась(заочно) Центральною МСЕК. За результатами не визнана інвалідом. Довідка підписана: Голова МСЕК І. Ханюкова.
Головне управління ПФУ в Черкаській області, на звернення позивача, листом від 09.01.2025 повідомило про припинення виплати пенсії з 01.12.2024(довідка про невизнання особою з інвалідністю).
Позивач вважає рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України про невизнання позивача особою з інвалідністю ІІ групи протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з ч. 19 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
З огляду на те, що позивачу зупинено виплату пенсії на підставі довідки про невизнання її особою з інвалідністю, суд дійшов висновку, що вищевказана довідка є індивідуальним актом, який стосується прав та інтересів позивача, зокрема щодо отримання пенсії.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ) (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі ст. 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
На підставі ч. 2 ст. 6 Закону № 875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №2961-IV) (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення).
За визначенням, наведеним в абз. 4, 8 ч. 1 ст.1 Закону № 2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2961-IV медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора. Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом «б» п. 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та 08 листопада 2024 року № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 Питання медико-соціальної експертизи.
Тобто станом на час прийняття спірного рішення, діяло Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення № 1317) (у редакції станом на 15.11.2024).
Відповідно до п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з п. 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації.
Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.
МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 26.10.2024 № 1809 покладено права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу, та затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.
Повноваження Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ визначені п. 13 Положення № 1317.
Так, згідно з абз. 4 п. 13 Положення № 1317 центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх.
Відповідно до абз. 10 п. 13 Положення № 1317 на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил України.
Отже, проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляд здійснюється шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі відповідних медичних установ. При цьому, рішення про скасування попереднього рішення комісії приймається у разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи.
За змістом довідки про невизнання позивача особою з інвалідністю ОСОБА_3 15.11.2024 оглядалась(заочно) Центральною МСЕК.
Представник позивача у позові стверджує, що позивач для проведення медико-соціальної експертиз не викликалась.
Представник відповідача у відзиві, зазначає, що заочний розгляд є достатнім та законним способом для прийняття висновку про наявність/відсутність інвалідності у особи, медико-соціальна справа якої розглядається з посиланням на Постанову КМУ № 225 від 08.03.2022 «Деякі питання порядку проведення медико соціальної експертизи на період воєнного стану».
Зазначене посилання суд вважає безпідставним, оскільки на час прийняття спірного рішення діяла Постанова КМУ № 225 в редакції Постанови КМУ від 15.11.2024 № 1338, яка стосується встановлення інвалідності дітям, проте не її скасування.
Суд зазначає, що відповідач не надав доказів виклику/повідомлення позивача щодо засідання Комісії ЦМСЕК 15.11.2024, на якому прийнятий індивідуальний акт про невизнання позивача особою з інвалідністю.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю, відповідно до акту огляду МСЕК від 13.12.2024 прийнято з порушенням вимог абз. 10 п. 13 Положення № 1317, без повідомлення про переогляд рішення міжрайонної МСЕК № 2 КЗ “Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» про встановлення II групи інвалідності; без повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, відповідно до яких суд не здійснює самостійно оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Суд вправі перевірити законність висновків МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку/рішення на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача, а тому рішення про невизнання особою з інвалідністю ОСОБА_2 , під час заочного огляду Центральною медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров'я України, є протиправним.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким критеріям, з огляду на вищенаведене, оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Державної установи “Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я, оформлене довідкою від 15.11.2024 про невизнання ОСОБА_3 особою з інвалідністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Петро ПАЛАМАР