Справа № 240/2793/25
14 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди проходження військової служби з 21.05.2022 року по 31.12.2022 року (включно), з 01.01.2024 року по 29.08.2024 року (включно) в неповному розмірі;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4463,15 гривень щомісячно за періоди проходження військової служби з 21.05.2022 року по 31.12.2022 року (включно), з 01.01.2024 року по 29.08.2024 року (включно) з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали в визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2022 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2022 - 2024 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2022 - 2024 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2022 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2022 - 2024 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2022 - 2024 роках, з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У позовній заяві позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та поновити цей строк. Зазначив, що введення воєнного стану фактично визнається поважною причиною пропуску строку. При цьому, позивач з 29.07.2013 по час звернення до суду проходить військову службу в Збройних Силах України. У зв'язку з перебуванням на військовій службі і виконанням безпосередніх функцій із захисту Батьківщини, а також, через безперервний характер проходження військової служби та відсутність можливості вільно залишати територію військової частини позивач, з 24.02.2022 постійно знаходячись в районах ведення бойових дій або поблизу лінії бойового зіткнення з противником не мав реальної можливості отримати професійну правничу допомогу, дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду за захистом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №240/2793/25.
До суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить позовну заяву залишити без розгляду та позовну заяву повернути позивачеві.
Клопотання мотивоване тим, що аргументи позивача щодо перебування на військовій службі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки це не позбавляло його можливості звернутися до суду з позовом через представника або ж направити позов засобами поштового зв'язку. Доводи позивача про перебування ним постійно в районі ведення бойових дій не відповідають дійсності, оскільки 29.08.2024 його було переведено до іншого місяця служби (м. Київ), а саме, зараховано курсантом до Національного університету оборони України, де він перебуває на навчанні.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №240/2793/25 визнано неповажними причини пропуску строку звернення з позовом, викладені у позовній заяві. Позовну заяву залишено без руху.
До суду надійшла заява, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити цей строк.
У заяві зазначено, що відповідачем не надано жодного письмового повідомлення або інших документів, які б свідчили про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період проходження військової служби при виключенні зі списку особового складу військової частини. Також, в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу грошового атестату (довідок, відомостей тощо щодо грошового забезпечення).
До суду надійшли заперечення на заяву позивача про поновлення процесуального строку, в яких відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду. Зазначає, що відсутні перешкоди для звернення позивача до суду з моменту переведення до іншої "тилової" військової частини (з 29.08.2024) по дату звернення з позовною заявою (04.02.2025). З моменту переведення позивач не приймав участі в бойових діях. Факт надання грошового атестату позивачу підтверджується текстом наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2024 №247, а також тим, що без цього документу його не прийняли б на новому місці служби, оскільки саме грошовий атестат є підставою для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення, виплати надбавки за вислугу років.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №240/2793/25 продовжено розгляд справи №240/2793/25.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.05.20255 справу №240/2793/25 передано на розгляд Хмельницькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №240/2793/25 та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача, що суд розцінює як клопотання про залишення позову без розгляду.
Щодо клопотань відповідача суд зазначає та враховує таке.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У той же час, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції до 19.07.2022, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ) внесені зміни до КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Закону №2352-ІХ цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19.07.2022.
Внаслідок набрання чинності Законом №2352-ІХ зазнало змін правове регулювання правовідносин, які виникли з питань стягнення заробітної плати.
Зокрема, з 19.07.2022 в КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.
При цьому, стаття 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці.
Натомість, частиною 1 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
А частиною 2 статті 233 КЗпП України, в редакції, чинній з 19.07.2022, встановлені спеціальні строки звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору:
- у справах про звільнення працівника місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: "Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)".
Суд зазначає, що документальних доказів того, що позивач отримав від відповідача письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, матеріали справи не містять. Доказів отримання позивачем грошового атестату не надано.
Щодо посилання відповідача на те, що підтвердженням отримання позивачем атестату є зміст наказу від 29.08.2024 №247, то суд вважає його безпідставним з огляду на таке.
Статтею 116 КЗпП України уточнено, що роботодавець повинен письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) в день їх виплати.
Крім того, зміст положень статтей 116, 233 КЗпП України свідчить про розмежування законодавцем понять "вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення" та "одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні", як категорій, що повинні застосовуватися в цілях визначення початку перебігу строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2024 №247 позивач, у зв'язку з зарахуванням наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 23.08.2024 №1400 на навчання слухачем штатним командно-штабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України, вважається таким, що вибув до нового місця, м. Київ. З 29.08.2024 наказано позивача виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та видати належні атестати.
З наведеного слідує, що наказ містить вказівку на видачу належних атестатів, але не підтверджує їх отримання позивачем.
Стосовно посилання відповідача на те, що підтвердженням отримання позивачем атестату є те, що без цього документу його не прийняли б на новому місці служби, то суд оцінює його критично з урахуванням такого.
Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом 1 пункту 11.3 розділу 11 названих Правил грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил №280).
Проте, доказів отримання позивачем атестату, засвідченого його особистим підписом, відповідач не надав.
Водночас, грошовий атестат не може вважатися документом, який підтверджує повноту та коректність нарахованих і виплачених сум грошового забезпечення в розумінні положень статей 116, 233 КЗпП України. До того ж цей документ лише інформує військовослужбовця про певні виплати, але не деталізує, яким чином розраховувалися ці суми, і не містить інформації про усі складові розрахунків або про наявні недоплати. Іншими словами, отримання грошового атестата не означає, що військовослужбовець отримав повну інформацію щодо належних йому сум.
Крім того, частина позовних вимог стосується періоду до 19.07.2022.
З огляду на викладене суд відхиляє аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Тому в задоволенні клопотань про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, щодо клопотання відповідача в частині повернення позивачу позовної заяви, то суд вважає відсутніми підстави для його задоволення, оскільки відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви можливе лише до відкриття провадження у справі. Разом з тим, провадження у справі №240/2793/25 відкрито.
Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні клопотань Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк