Справа № 560/13402/25
іменем України
14 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000100/2 від 22.04.2025. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000240 від 22.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, адже подані документи підтверджують числове значення заявленої митної вартості товарів.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що оскаржуване рішення винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
23 серпня 2023 року між Приватним підприємством «СВІТ-ХІМ» (покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №N1-23 (далі - Контракт).
На виконання умов укладеного Контракту №N1-23 від 23.08.2023 NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD (продавець) виставлено на адресу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМТВА "СВІТ-ХІМ» (покупець) інвойс №2508 від 22.01.2025 на загальну суму 39 135,98 доларів США.
03.12.2024 р. була укладена Додаткова угода №1 до Контракту №N1-23, якою внесено зміни до п. 2.4. Контракту та викладено його у наступній редакції, зокрема: «2.4. Умови оплати уточнюються у кожному інвойсі». На виконання Контракту здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2508 від 22.01.2025 р., загальна сума інвойсу складає 39 135,98 доларів США. Відповідно до умов інвойсу №2508 від 22.01.2025 р. оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2010 - EXW Ningbo (Китай).
Доставка товару здійснено за рахунок Покупця, згідно договору на транспортно експедиторське обслуговування №1507 від 15.07.2024 р. укладеним з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».
21.04.2025 р. з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці (далі по тексту - відповідач) електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040009463U8.
Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 1 928 114,46 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 1 620 053,46 грн. (39 135,98 доларів США (графа 22 МД №25UA400040009463U8* 41,3955 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 308 061 грн.
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації №25UA400040009463U8 додано (графа 44 Декларації) ряд документів.
22.04.2025 р. відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000240 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000100/2 в сторону збільшення за резервним методом.
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000100/2 від 22.04.2025 відносно наданих позивачем документів зазначено, що: «При здійсненні аналізу поданих відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ документів, митним органом було встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів.
Не погоджуючись з таким рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу); 4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).
Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості
Відповідно до положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Згідно з ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу.
Враховуючи наведене вище, обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Щодо висновку відповідача про те, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів (5,8,10,12,13,14,21,25,26) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, суд зазначає наступне.
В рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод, та відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно із п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
При цьому, у рішенні про коригування митної вартості, яке оскаржується жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.
Отже, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.
Щодо висновку відповідача про те, що в поданих документах, що підтверджують вартість транспортування, не відображені витрати на транспортування товару з місця відвантаження до порту відправлення. Також не надано платіжні документи на оплату вартості транспортування, хоча відповідно до заявки передбачена 100 % переоплата.
З метою доставки товару згідно інвойсу №2508 від 22.01.2025 р. з Ningbo (Китай) до м. Хмельницький, позивач уклав договір про транспортно-експедиторське обслуговування №1507 від 15.07.2024 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ШИПІНГ».
На підтвердження понесених витрат на транспортування товару до митного кордону України, позивач надав до митного оформлення довідку про транспортні витрати №458609 від 17.04.2025 та рахунок-фактуру №LS-4639342 від 17.04.2025.
У зазначеній довідці чітко відображено повну вартість перевезення, яка охоплює увесь логістичний маршрут до митного кордону України, включаючи витрати на внутрішнє транспортування товару територією Китаю.
Аналогічні числові значення, щодо вартості транспортування товару містяться у поданій до митного оформлення рахунку-фактурі №LS-4639342 від 17.04.2025.
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 наголосив, що, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що документи, подані позивачем, містять повну та достатню інформацію щодо витрат з місця відвантаження до порту відправлення, що повністю спростовує позицію митного органу.
Стосовно оплати вартості транспортування, суд зазначає наступне.
Згідно пунктом 4.1 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1507 від 15.07.2024 р. визначено наступний порядок розрахунку «Оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом на підставі та відповідно до рахунку Експедитора шляхом 100 % передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше банківського дня, у якому рахунок виставлявся до сплати.».
Відповідно до Протоколу розбіжностей від 15.07.2024 р. до вказаного Договору, Сторонами погоджено умови п.4.1 Договору в наступній редакції - «Оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом на підставі та відповідно до рахунку Експедитора шляхом: оплати за фрахт - передоплата за 10 днів до прибуття судна до порту; в усіх інших випадках - оплата по факту розвантаження».
Таким чином, умовами Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1507 від 15.07.2024 р. було передбачено, що оплата вартості транспортних послуг здійснюється після прибуття товару на склад вивантаження, у зв'язку з цим до митного оформлення не подавались документи на оплату вартості перевезення.
Додатково, на підтвердження вартості послуг транспортування надаємо акт надання послуг №ЛШ00-004574 від 25.04.2025 р. та платіжну інструкцію №Св329-25 від 25.04.2025 р. (до митного оформлення зазначені документи не подавались, оскільки на момент митного оформлення не були складені).
Щодо висновку відповідача про те, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка хоча і передбачена рахунком на оплату, але не включена до складових митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Позивачем до митного оформлення надано: - Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №1507 від 15.07.2024р. - Автотранспортну накладну (CMR) № 458609 від 18.04.2025 р; - Заявку №17 від 17.04.2025 р.; - Рахунок-фактуру №LS-4639342 від 17.04.2025 р.;
Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У наданій позивачем автотранспортній накладній наявні усі необхідні відомості, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів.
В автотранспортній накладній (CMR) №458609 від 18.04.2025 р. у графі №23 зазначено ПП «АЛЕКС-2010».
Відповідно до п.п. 2.1.1 Договору №1507 від 15.07.2024 р. Експедитор зобов'язаний: «За рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу, оплаті провізної плати (залізничного тарифу) за завантаженні та порожні рейси рухомого складу (РС) та інші послуги/роботи надані залізницею, перевізником. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за цим договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна».
Тобто, для виконання взятих на себе експедиторських зобов'язань за договором №1507 від 15.07.2024 р. укладений з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.
Залучення до перевезення третіх осіб, з якими позивачем не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам законодавства України. А здійснення перевезення товару особою, відмінною від тієї, з якою укладено договір, не впливає на митну вартість товару.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Для підтвердження вартості поставленого товару та його доставки до митного кордону України позивачем до митного оформлення надано: - Інвойс №2508 від 22.01.2025; - Довідку про транспортні витрати №458609 від 17.04.2025 р.; - Рахунок-фактура №LS-4639342 від 17.04.2025 р.;
Довідкою про транспортні витрати №458609 від 17.04.2025 р., яка надавалась позивачем до митного оформлення товару, підтверджено, що вартість транспортних послуг з перевезення за маршрутом: Ningbo (Китай) - п/п Рава-Руська становить - 308 061,00 грн.
Аналогічні числові значення вартості доставки товару до митного кордону України відображенні у рахунку-фактурі №LS-4639342 від 17.04.2025.
Зазначені документи складені одним і тим самим Експедитором, інформація, наведена в документах, є узгодженою та підтверджує фактичні витрати на транспортування товару понесені позивачем.
Додатково, на підтвердження вартості послуг транспортування надаємо акт надання послуг №ЛШ00-004574 від 25.04.2025 р. та платіжну інструкцію №Св329-25 від 25.04.2025 р. (до митного оформлення зазначені документи не подавались, оскільки на момент митного оформлення не були складені).
Щодо висновку відповідача про те, що вартість транспортування автомобільним транспортом з Гданська до Хмельницького, передбачена заявкою на перевезення є значно вищою, ніж зазначена в рахунку-фактурі на перевезення, суд враховує наступне.
Заявка, як документ на міжнародне експедирування вантажів, передбачена договором про транспортно-експедиторське обслуговування є документом, який фіксує намір клієнта отримати комплекс експедиторських послуг, включаючи з транспортуванням вантажу від місця відправлення до кінцевого пункту доставки, визначеного заявником.
Натомість рахунок-фактура, виставлений перевізником, відображає остаточну вартість наданих транспортних послуг.
Пунктом 4.3. Договору №1507 від 15.07.2024 зазначається, що «Виконані послуги оформлюються Актом виконаних робіт (наданих послуг) та рахунком Експедитора. Остаточна вартість послуг вказується в рахунку-фактурі та/або в Акті виконаних робіт (наданих послуг) Експедитора на кожне TEO. Оплата здійснюється Клієнтом на підставі рахунку Експедитора у повному обсязі.»
До митного оформлення з метою підтвердження вартості доставки товару до митного кордону позивачем, було надано рахунок-фактуру №LS-4639342 від 17.04.2025.
Додатково на підтвердження числових значень вартості доставки товару до митного кордону надаємо до суду платіжну інструкцію №Св329-25 від 25.04.2025 р. та акт наданих послуг №ЛШ00-004574 від 25.04.2025.
Таким чином, з метою підтвердження вартості доставки товару до митної території України позивачем було надано до митного оформлення документи, які чітко та однозначно підтверджували вартість доставки товару, вказані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки.
Щодо висновку відповідача про те, що наявні розбіжності в частині умов оплати за товар, а саме, відповідно до додаткової угоди до контракту, умови оплати визначаються в інвойсі. Поданим інвойсом передбачена оплата протягом 180 днів від дати інвойсу, однак це не відповідає п. 3.1 контракту, де передбачено, що поставка товару повинна бути здійснена не пізніше 180 днів з моменту перерахування суми зазначеної в інвойсі, тобто з даних пунктів випливає, що поставка товару має здійснюватися після його оплати, натомість банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату за товар до митного оформлення не подано, суд враховує наступне.
До митного оформлення надано додаткову угоду №1 від 03.12 2024 до Контракту №N1-23 від 23.08.2023.
Вказаною Додатковою угодою Сторони внесли зміни до п.2.4. Контракту та виклали його у наступній редакції: «2.4. Умови оплати уточнюються у кожному інвойсі» Відповідно до умов зазначених в інвойсі №2508 від 22.01.2025 р. оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку.
На момент митного оформлення, товар згідно інвойсу №2508 від 22.01.2025 не був оплачений позивачем, оскільки строк оплати поставленого товару не сплинув.
Суд звертає увагу, що сторони Договору самостійно визначають умови оплати в межах договірних зобов'язань, наявність таких положень не може свідчити про розбіжності, які впливають на виконання контракту.
Також варто зазначити, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору, як і умова встановлення передплат, після сплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Таким чином, встановлення строку оплати товару в межах 180 днів відповідно до інвойсу №2508 від 22.01.2025 р., відповідає узгодженим сторонами умовам контракту.
Наявність відстрочки платежу не впливає на визначену сторонами ціну товару, не змінює її розміру та не є підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.
Крім того, до митного оформлення позивачем було надано довідку про транспортні витрати №458609 від 17.04.2025, та рахунок-фактуру №LS-4639342 від 17.04.2025. Відповідно до вказаних документів міжнародне автоперевезення за межами державного кордону становило - 40 920,00 грн., а автоперевезення по території України становило - 33 480,00 грн.
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 наголосив, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, подані позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка про транспортні витрати №458609 від 17.04.2025 та рахунок-фактура №LS-4639342 від 17.04.2025 є належними доказами їх понесення.
Щодо підтвердження вартості перевезення суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів.
Враховуючи положення вказаної норми до митного оформлення було надано: - Рахунок-фактуру №LS-4639342 від 17.04.2025 р.; - Довідку про транспортні витрати №458609 від 17.04.2025.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах розгляду справи №804/16553/14 у постанові від 31.05.2019 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Щодо сплати експедиційної винагороди експедитора, суд зазначає, що відповідно до п. 5, ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до рахунку-фактури №LS-4639342 від 17.04.2025 транспортні витрати до місця ввезення на територію України складаються: 1. Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 33 630,00 грн.; 2. Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України - 40 920,00 грн.; 3. Морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 233 511,00 грн.;
Всього разом (вартість доставки всього вантажу згідно інвойсу №2508) транспортні витрати за межами території України склали: 308 061,00 грн. в тому числі і експедиційна винагорода за межами державного кордону України - у розмірі 33 630,00 грн.
Довідка про транспортні витрати №458609 від 17.04.2025 р. містить аналогічну інформація про вартість транспортних витрат за межами державного кордону.
Щодо висновку відповідача про те, що подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, транспортування на території Китаю, комісійної та брокерської винагороди.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Позивач отримує товар згідно з контрактом, який надавався для митного оформлення та не є посередницьким договором, а тому, не може передбачати брокерську (комісійну) винагороду посередника. При митному оформленні позивач для контракту використав кодування 4100 (розшифрування в митній декларації до графи 44). Продавцем товару виступає компанія «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD», яка є продавцем товару згідно з контрактом та яка зазначена в розшифруванні до графи 2 митної декларації.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" під кодом 4100 зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.
Отже, вказане кодування зазначається саме тоді, коли застосовується договір купівлі-продажу товарів та не має місця застосування посередницьких договорів комісії чи брокерського договору.
Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен; витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Наведені приписи зобов'язують митницю у своїх рішеннях зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Таким чином, в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу.
Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Враховуючи викладене, рішення №UA400000/2025/000100/2 від 22.04.2025 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000240 від 22.04.2025 є протиправними і їх слід скасувати.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 6531,95 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У позовній заяві позивач зазначає, що судові витрати також включають витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 12000,00 грн, а остаточні витрати на професійну правничу допомогу будуть документально підтверджені в ході судового розгляду або протягом п'яти днів з дати прийняття рішення.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, стосовно вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач скористався своїм правом, визначеним частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, подавши відповідну заяву.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для надання доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення рішення по справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000100/2 від 22.04.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000240 від 22.04.2025.
Стягнути на користь приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6531 (шість тисяч п'ятсот тридцять одна) грн 95 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Приватне підприємство "СВІТ-ХІМ" (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 33709982)
Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)
Головуючий суддя О.П. Шевчук