Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 жовтня 2025 року Справа № 520/8871/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ,) до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександр Олександрович (вул. Весніна, буд.14, під.1,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61023, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухини, який не організував роз'яснення ОСОБА_1 прав та обов'язків викривача при прийнятті його повідомлення від 03.04.2025 року, у 7-му управлінні ДСР НП України такою, що порушили мої права гарантовані п.3 ч.2 ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухини, який не організував роз'яснення ОСОБА_1 прав та обов'язків викривача при прийнятті його повідомлення від 03.04.2025 у 7-му управлінні ДСР НП України, такою, що порушили його права, гарантовані п. 1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухини, яка полягає у не організації внесення у Єдиний портал повідомлень викривачів інформації про його повідомлення від 03.04.2025 7-м управлінням ДСР НП України, такою, що порушили його права, гарантовані ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухини, які полягають у наданні ОСОБА_1 недіючого ідентифікатору для його входження у Єдиний портал повідомлень викривачів, такими що порушили його права, гарантовані п. 3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції» та свідомим введенням позивача в оману;
- визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухини щодо відмови розгляду повідомлення позивача про порушення антикорупційного законодавства на підставі того, що ОСОБА_2 визнав його повідомлення таким, що не відповідає вимогам ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», неправомірними;
- визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухини щодо надання позивачу відповіді про попередній розгляд його повідомлення про порушення антикорупційного законодавства №41828-2025 від 07.04.2025 такими що не свідчать про надання позивачу детальної інформації про проведення попередньої перевірки за його повідомленням про порушення антикорупційного законодавства;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухину вирішити питання про видачу позивачу довідки про прийняття і реєстрацію його повідомлення від 03.04.2025 як то визначено п. 3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухину вирішити питання про роз'яснення позивачу прав і обов'язків викривача як то визначено п. 1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухину організувати внесення відомостей про повідомлення позивача від 03.04.2025 до Єдиного порталу повідомлень викривачів, про що його повідомити наданням відповідного ідентифікатора;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухину організувати повторний розгляд повідомлення позивача про порушення антикорупційного законодавства на вимогах ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О.Сухину надати позивачу детальну інформацію про попередній розгляд його повідомлення про порушення антикорупційного законодавства.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.
Відповідач надав до суду відзив, з позовними вимогами не погоджується, просить відмовити в задоволені позовних вимог.
Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
ОСОБА_1 звернувся до 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з повідомленням про порушення антикорупційного законодавства, в якому вказував на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення.
Так, позивач, ОСОБА_1 , зазначив, що Височанський селищний голова, ОСОБА_3 використовував кошти з бюджету громади для проведення змагання з настільного тенісу в приміщенні Височанського палацу культури.
Позивач вважає, що О. Сухина (начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України) не організував видачу позивачу довідки про прийняття і реєстрацію його повідомлення від, не організував роз'яснення позивачу прав та обов'язків викривача при прийняття його повідомлення, не організував внесення у Єдиний портал повідомлень викривачів інформації про повідомлення позивача надав позивачу недіючого ідентифікатору для його входження у Єдиний портал повідомлень викривачів та відмовив у розгляді повідомлення позивача про порушення антикорупційного законодавства на підставі того, що ОСОБА_2 визнав його повідомлення таким що не відповідає вимогам ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції".
З даними діями (бездіяльністю) відповідача позивач не погоджується, вважає їх протиправними, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року від № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII), викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Подання повідомлень (у тому числі анонімних) через внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону здійснюється через відкритий для цілодобового доступу Єдиний портал повідомлень викривачів та спеціальні телефонні лінії.
Інформація про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, отримана через регулярні канали повідомлення такої інформації, вноситься до Єдиного порталу повідомлень викривачів уповноваженими на це особами відповідних суб'єктів.
При використанні особами будь-яких інших способів здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (направлення повідомлення, у тому числі анонімного, у паперовій або електронній формі чи здійснення повідомлення на особистому прийомі, через спеціальну телефонну лінію тощо) їм гарантуються дотримання умов конфіденційності та анонімності, а також внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів уповноваженими на це особами відповідних суб'єктів не пізніше наступного робочого дня з моменту її отримання.
При використанні особою зовнішніх каналів здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону внесення інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів здійснюється не пізніше наступного робочого дня з моменту її виявлення уповноваженою особою суб'єкта, до повноважень якого належить здійснення розгляду чи розслідування фактів, викладених у повідомленні.
Єдиний портал повідомлень викривачів гарантує викривачам дотримання умов конфіденційності та анонімності, а також забезпечує доступ викривачів до інформації про стан та результати розгляду їх повідомлень і є офіційним внутрішнім джерелом інформації про осіб, які мають статус викривачів.
Доступ до Єдиного порталу повідомлень викривачів мають викривачі в частині здійснення ними повідомлень та отримання інформації про стан і результати їх розгляду, Голова та службовці Національного агентства відповідно до їх повноважень, визначених цим Законом, керівники та уповноважені особи відповідних суб'єктів у частині повідомлень викривачів, розгляд яких віднесено до їх повноважень відповідно до цього Закону, інші уповноважені особи в частині інформації про статус викривачів у разі звернення викривача для отримання безоплатної правничої чи психологічної допомоги, визначеної цим Законом.
У порядку ведення Єдиного порталу повідомлень викривачів визначаються його складові та функціональні можливості, права та обов'язки осіб, які мають доступ до Єдиного порталу повідомлень викривачів, а також інші питання його функціонування.
Захист інформації, що міститься в Єдиному порталі повідомлень викривачів, відповідно до вимог законодавства про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах та про захист персональних даних і доступ до інформації з обмеженим доступом здійснює Національне агентство.
Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк не більше десяти робочих днів з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
Особі, яка здійснила повідомлення, надається детальна інформація про результати попереднього розгляду, а також дисциплінарного провадження (якщо воно проводилося) у триденний строк з дня завершення відповідного розгляду чи провадження.
Інформація про можливі факти кримінальних правопорушень, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно приписів ч. 3 ст. 53-2 Закону № 1700-VII у разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 53-3 Закону № 1700-VII права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Викривач має право: 1) бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Законом; 2) подавати докази на підтвердження своєї заяви; 3) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації; 4) давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати; 5) на безоплатну правничу допомогу у зв'язку із захистом прав викривача; 6) на конфіденційність; 7) повідомляти про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону без зазначення відомостей про себе (анонімно); 8) у разі загрози життю і здоров'ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів; 9) на відшкодування витрат у зв'язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв'язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір; 10) на винагороду у визначених законом випадках; 11) на отримання психологічної допомоги; 12) на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках; 13) отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1502-IX до початку роботи Порталу підтвердження або не підтвердження статусу викривача здійснюється суб'єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону протягом не більше десяти робочих днів з дня надходження обґрунтованої письмової вимоги особи, яка подала таке повідомлення.
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до частин 6, 7 ст. 5 Закону №393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. (частини 1, 3 ст.15 Закону №393/96-ВР)
Відповідно до ст. 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Водночас, відповідач, одержавши вказану заяву від ОСОБА_1 не вчинив належних дій з метою перевірки обставин, викладених у зверненні ОСОБА_1 (направлення запиту з метою отримання документів, тощо), а обмежився наданням листа, в якому вказав, що повідомлення не відповідає вимогам статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" та його подальший розгляд буде здійснюватися в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", що, відповідно, вказує на те, що фактично заяви позивача розглянуто відповідачем не в повному обсязі, без надання оцінки всім доводам заявника, без зазначення наявності чи відсутності підстав для притягнення особи, вказаної у заяві до адміністративної відповідальності.
До того ж, як зазначає позивач у позовній заяві, зазначений у листі ідентифікатор доступу до Єдиного порталу повідомлень викривачів є недіючим, оскільки при його введенні на порталі надається інформація "Повідомлення за таким ідентифікатором не знайдено".
Протилежного відповідачем не спростовано та судом не встановлено.
Слід зауважити, що суб'єкт, якому адресовано звернення, зобов'язаний, зокрема, перевіряти викладені в зверненнях факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомити громадянина про наслідки розгляду звернення з наданням достовірної інформації.
Отже, не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення, оскільки його розгляд (як результат діяльності суб'єкта, якому адресовано звернення) повинен відповідати вимогам чинного законодавства.
Суд зазначає, що відсутність належним чином обґрунтованої відповіді 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України за результатами розгляду заяви позивача вказує на невчинення суб'єктом владних повноважень необхідних дій, які він повинен був вчинити, відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про вчинення відповідачем бездіяльності щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 ..
Щодо обрання належного захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд зазначає, що оскільки відповідачем складено відповідь за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 проте така відповідь визнана судом такою, що не відповідає вимогам законодавства, тому належним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання протиправними дії начальника 7-го управління ДСР НП України стосовно належного та в повному обсязі розгляду заяви ОСОБА_1 та зобов'язання останнього повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду, з урахуванням висновків суду.
Щодо доводів позивача про наявність у нього статусу викривача, що є підставою для попереднього внесення відповідачем 1 інформації про розгляд його заяви до Єдиного порталу повідомлень викривачів, суд зазначає наступне.
Розділом VIII Закону № 1700-VII визначено вимоги щодо віднесення особи до викривача корупції, гарантії захисту викривачів, забезпечення умов для здійснення повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень чи інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
При цьому законодавство України розрізняє заявників та викривачів.
Різниця між ними полягає в тому, що будь-яка людина може повідомити про корупцію, якщо переконана, що її інформація є достовірною, але не завжди той, хто повідомив про корупцію, є викривачем.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства належать, зокрема, надання рекомендаційних роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Відповідні роз'яснення НАЗК розміщені за адресою в мережі Інтернет (https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/), в яких, зокрема, визначено відмінності між викривачем і заявником, вимоги та порядок надання інформації пов'язаної з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, які розділяються на такі ознаки:
- Закон № 1700-VII встановлює вимоги до джерела, з якого викривачу стала відома інформація про корупцію.
Джерелом інформації може бути: трудова і професійна діяльність - тобто, коли про корупційні правопорушення дізнаються під час роботи, господарська діяльність, громадська діяльність, наукова діяльність, проходженням служби чи навчання, участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
- викривач володіє фактичними даними про обставини правопорушення: місце вчинення правопорушення, час його вчинення, особу, яка вчинила корупцію. Ця інформація може бути перевірена і підтверджує можливе вчинення корупції. Також можна надавати документи, які підтверджують вчинення злочину.
- викривач повідомляє про корупцію, використовуючи передбачені Законом № 1700-VII способи, а саме: внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу, юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу, а так само до органу вищого рівня, уповноважена особа якого здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях; зовнішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - шляхи повідомлення інформації викривачем через фізичних чи юридичних осіб, у тому числі через засоби масової інформації, журналістів, громадські об'єднання, професійні спілки тощо; регулярні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем органам прокуратури. Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань. Національному агентству з питань запобігання корупції.
Таким чином, якщо особа, що повідомила про корупційне порушення, дотрималася трьох умов, вона вважається викривачем. Якщо ж хоча б один з пунктів не врахований під час повідомлення про корупцію - особа є заявником.
При цьому, повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
Також в роз'ясненнях НАЗК зазначається, що наявність статусу викривача може підтверджуватись документами про здійснення ним повідомлення.
Такими документами можуть бути копія:
1) відповіді органу, юридичної особи публічного права, юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;
2) листа органу, юридичної особи публічного права, (юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону) про результати попередньої перевірки повідомлення;
3) повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача (відповідно до вимог ч. 9 ст. 214 КПК України);
4) повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією (відповідно до вимог ч. 5 ст. 257 КУпАП).
Наведений перелік не є вичерпним, наявність статусу викривача в особи у зв'язку із здійсненим нею повідомленням можуть підтверджуватися й іншими документами, виданими уповноваженими органами.
В межах спірних правовідносин, заявник за власним розсудом за відсутності відповідного письмового документа НАЗК наділив себе статусом викривача корупції.
Враховуючи ненадання ОСОБА_1 документа про наявність статусу викривача в особи, у зв'язку із здійсненим ним повідомленням, виданого уповноваженими органами, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено ним набуття такого статусу та відсутності підстав для зобов'язання відповідача в порядку Закону України "Про запобігання корупції": видати позивачу довідку про прийняття і реєстрацію його повідомлення; роз'яснити позивачу права та обов'язки викривача; внести відомості про розгляд заяви ОСОБА_1 до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
Таким чином суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександр Олександрович (вул. Весніна, буд.14, під.1,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61023, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Сухини Олександра Олександровича - начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стосовно належного та в повному обсязі розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025.
Зобов'язати Сухину Олександра Олександровича - начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.04.2025 та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сагайдак В.В.