Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 жовтня 2025 року № 520/11618/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Київської окружної прокуратури м. Харковав інтересах держави в особі Департамента культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 1-й під.,4-йпов.,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ02230856), Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ23912956) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-ФОРТЕ" (вул. Гоголя, буд. 2,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43302745) зобов'язання вчинити певні дії,-
Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Департамента культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації та в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації з позовом про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ТП-ФОРТЕ» (код ЄДРПОУ 43302745) укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на частину пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення - “Жилий будинок» 1818 року, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 207 та занесену до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7046-Ха, а саме на нежитлові приміщення 1- го поверху № 6, 2-го поверху № 10-3 загальною площею 34,6 кв.м та мансардного поверху №№ VI, 1-:-18, антресолі № №1-:-20 загальною площею 700,3 кв.м у будинку літ. “А-3», розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно інформації органу охорону кульутрної спадщини від 21.03.2025 вбачається, що на даний час охоронний договір на зазначену пам'ятку культурної спадщини не укладено, Департамент на адресу відповідача скерував припис від 06.01.2025 з вимогою укласти охоронний договір, який відповідачем не виконано.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили, клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до суду також не подавалось. Документи, витребувані судом, відповідач до суду не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встанволено, що за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2, розташована пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення - «Жилий будинок» 1818 року, прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 207 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7046-Ха. Вищезазначена пам'ятка, згідно з визначеною в ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» класифікацією об'єктів культурної спадщини за видами є пам'яткою містобудування та архітектури.
Згідно інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Департамент) власником вказаної пам'ятки є Товариством з обмеженою відповідальністю «ТП-ФОРТЕ», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення мансардного поверху № № VI, 1-:-18, антресолі № №1-:-20 загальною площею 700,3 кв.м та 1-го поверху № 6, 2-го поверху № 10-3 загальною площею 34,6 кв.м у будинку літ. «А-3» за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2) та договором купівлі-продажу від 07.11.2019 № 4466.
Згідно інформації органу охорону кульутрної спадщини від 21.03.2025 на даний час охоронний договір на зазначену пам'ятку культурної спадщини не укладено, Департамент на адресу відповідача скерував припис від 06.01.2025 з вимогою укласти охоронний договір, який відповідачем не виконано.
Пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок» 1818 року з охоронним номером 7046-Ха становить культурну цінність, маючи власника, перебуває без належного захисту від пошкодження, руйнування або знищення, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів з метою укладення охоронного договору, який встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам'ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України “Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон).
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 24 Закону власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Статтею 23 Закону передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'ятко охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. До охоронного договору додаються:
- акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни;
- опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;
- план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);
- план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);
- Генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);
- паспорт пам'ятки.
Тобто, саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам'ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.
Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - пам'ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об'єктів.
Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб'єктний склад.
Так, охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону.
Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'ятко охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Стаття 3 КАС України визначає, зокрема, адміністративний договір як акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх воле узгодженні, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону замість видання індивідуального акта.
Наразі охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини спрямований на реалізацію норм Закону України “Про охорону культурної спадщини», випливає з владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, передбачених вказаним законом, а також містить владне зобов'язання для іншого суб'єкта договору.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Законом передбачається обов'язкове укладення власником пам'ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.
Також, слід зазначити, що однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладення. З огляду на те, що сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, метою адміністративного договору є реалізація конкретних державних функцій, виражених у встановлених у законодавстві повноваженнях того чи іншого органу. У свою чергу, мета цивільно-правового договору - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних майнових і немайнових благ, об'єктів цивільного обороту.
Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором. Законом передбачається обов'язкове укладення власником пам'ятки охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.
Так, враховуючи свою правову природу, зміст, суб'єктний склад та мету, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону, є адміністративним.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 та постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 640/4482/20.
З матеріалів справи вбачається, що будівля за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2 перебуває на обліку, як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок», охоронний № 7046-Ха, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним № 207).
Вказана пам'ятка містобудування та архітектури знаходиться у власності - ТОВ «ТП- Форте».
Частиною 3 ст. 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок) власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.
Такий висновок підтверджується й судовою практикою (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16. ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14).
Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 зазначив наступне:
Пунктом 5 Порядку № 1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'ятко охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам 'ятки.
Отже, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Суд зазначає, що з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 договір не укладено.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №464/2638/17: триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення договору, допущене відповідачем, є триваючим, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на частину пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення - “Жилий будинок» 1818 року, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 207 та занесену до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7046-Ха, а саме на нежитлові приміщення 1- го поверху № 6, 2-го поверху № 10-3 загальною площею 34,6 кв.м та мансардного поверху №№ VI, 1-:-18, антресолі № №1-:-20 загальною площею 700,3 кв.м у будинку літ. “А-3», розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Київської окружної прокуратури м. Харковав інтересах держави в особі Департамента культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 1-й під.,4-йпов.,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ02230856), Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ23912956) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-ФОРТЕ" (вул. Гоголя, буд. 2,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43302745) зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ТП-ФОРТЕ» (код ЄДРПОУ 43302745) укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на частину пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення - “Жилий будинок» 1818 року, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 207 та занесену до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7046-Ха, а саме на нежитлові приміщення 1- го поверху № 6, 2-го поверху № 10-3 загальною площею 34,6 кв.м та мансардного поверху №№ VI, 1-:-18, антресолі № №1-:-20 загальною площею 700,3 кв.м у будинку літ. “А-3», розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.