Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання повернення позову
14 жовтня 2025 р. справа № 520/25790/25
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації) про 1) визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у незарахуванні до пільгової вислуги років ОСОБА_1 з розрахунку один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час; 2) зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України внести зміни до наказу від 20.12.2023 року № 756-ос про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в частині зазначення: належної вислуги років на пільгових умовах - 11 років 05 місяців 06 днів, належної загальної вислуги років - 28 років 11 місяців 17 днів,
встановив:
Позов було подано до суду 29.09.2025р. та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025р. позов було залишено без руху у зв'язку із недоліками в оформленні у вигляді відсутності юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
03.10.2025р. до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначено, що пропуск строку звернення до суду є поважним, оскільки місячний строк, передбачений ч.5 ст.122 КАС України, має обчислюватися не з дати видання наказу про звільнення, а з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. Про факт неналежного обчислення вислуги років позивач дізнався лише з листа відповідача від 14.02.2024 року, отриманого після направлення адвокатського запиту, тому первинний позов у справі №520/5343/24, поданий 27.02.2024, було подано вчасно. Суд у цій справі визнав причини пропуску строку поважними та відкрив провадження. Надалі справа №520/5343/24 перебувала у суді понад півтора року та 26.09.2025 була залишена без розгляду через технічні недоліки ордера адвоката, після чого позивач звернувся повторно - 29.09.2025, тобто на наступний робочий день. Таким чином, проміжок між первинним та повторним позовами зумовлений обставинами, що не залежали від волевиявлення позивача, тому строк звернення до суду підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.
Вирішуючи питання про належність оформлення позову та про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Стосовно існування поважних причин для поновлення строку звернення до суду
Згідно з п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов'язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов'язків, у тому числі і стосовно дотримання строку звернення до суду та стосовно належності оформлення позову.
Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, у постанові Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, у постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, у постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, у постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21.
Зокрема, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об»єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).
Суд вважає, що докази існування поважних причин пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані особою до суду разом із позовом, оскільки на етапі вирішення питання стосовно відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.
Окрім того, за правовою позицією постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об'єктивну неможливість Позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться Позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об'єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.
У силу правового висновку п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №990/12/24 суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку.
У силу правового висновку п.52 постанови Верховного суду від 22.05.2024р. у справі №520/8606/22 для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Указане обумовлено тим, що згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України за загальним правилом суддя після одержання позовної заяви з'ясовує - чи подано позов у строк, установлений законом (а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) і у силу ч.2 ст.19 Конституції України не має повноважень діяти у будь-який інший спосіб, у тому числі витребовувати докази з власної ініціативи або відкладати вирішення даного питання на подальше з метою пересвідчення в обізнаності позивача як учасника суспільних відносин із станом власних прав (інтересів) та обов»язків.
Отже, саме на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд повинен визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, для чого повинен дослідити та оцінити саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.
Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження власних доводів з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказанність задекларованого позивачем твердження, але не має обов'язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.
При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Також суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі №990/139/23: «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
У розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України предмет ініційованого заявником спору охоплюються суспільними відносинами з проходження особою публічної служби.
Тому строк звернення до суду у даному випадку установлений ч.5 ст.122 КАС України і складає один місяць.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Безперервність, регулярність та щоденність виконання громадянином України обов'язків за посадою державної служби (окрім випадків знаходження у стані тимчасової непрацездатності чи у стані відпочинку) зумовила формулювання законодавцем положень ч.5 ст.121 КАС України як спеціальної норми процесуального закону у спосіб викладення тексту, який (на відміну від загального правила ч.2 ст.122 КАС України) не містить посилання на необхідність обчислення строку звернення до суду саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наведене об'єктивно зумовлено тим, що подія вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу припинення публічної служби особи або з приводу припинення оплати праці не може бути невідома зацікавленій особі у наступний календарний день від дати видання наказу з звільнення з роботи (служби).
При цьому, момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав (свобод чи інтересів) у відносинах публічної служби, слід виокремлювати від моменту, коли особа сформулювала власну незгоду із рішенням суб'єкта владних повноважень про припинення публічної служби (у тому числі і за рахунок отримання професійної правничої допомоги адвоката чи отримання документів у порядку Закону України "Про доступ до публічної служби") або дійшла до суто власного переконання чи усвідомлення невідповідності закону рішенням суб'єкта владних повноважень про припинення публічної служби, позаяк перший із згаданих моментів є дійсною та справжньою подією настання у учасника суспільних відносин стану обізнаності, а другий із згаданих моментів є подією початку реального захисту того права (інтересу), котре учасник суспільних відносин вважає порушеними.
Суд також зауважує, що з огляду на загальні правила безперервності, регулярності та щоденності виконання громадянином України обов'язків за посадою державної служби позивач не може бути не обізнаний із подією припинення проходження державної служби з моменту фізичного припинення виконання функцій найманого працівника.
З'ясування причин указаного припинення повинно відбуватись у межах строку звернення до суду згідно з ч.5 ст.122 КАС України, а остаточне формування правової позиції з приводу незгоди із відповідністю управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень стосовно припинення публічної служби положенням закону може бути безперешкодно здійснено вже після звернення до суду з урахуванням ч.1 ст.47, ст.80, ч.2 ст.121, ч.2 ст.173, ч.3 ст.262 КАС України.
Розглядаючи подану заяву та матеріали справи, суд зазначає, що згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.12.2023 №756-ОС заявника було звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу на підставі підп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Даний наказ приєднаний заявником до позову.
Оскільки позов було подано до суду - 29.09.2025р. (тобто по минуванню строку майже 1 рік 9 місяців від дати звільнення зі служби - 20.12.2023р.), то заявником суттєво пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Водночас із цим, з Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом достеменно з"ясовано, що заявник 27.02.2024р. вже звертався із позовом із аналогічними вимогами в межах справи №520/5343/24.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025р. у справі №520/5343/24 позов було залишено без розгляду, оскільки адвокат Коломойцев Микола Миколайович використовував ордер серії АН № 1131203 для надання правничої допомоги у судах при подачі різних семи адміністративних позовів. Тому, зважаючи на наявні документи, що надані в якості повноважень на представництво позивача в даній справі - ОСОБА_1 адвокатом Коломойцевим М.М. в даній справі, суд дійшов висновку, що дану позовну заяву подано та підписано адвокатом Коломойцевим М.М. при відсутності належних повноважень на ведення справи.
Отже, заявник достеменно був обізнаний із порушенням власних прав стосовно неправильного обрахунку пільгової вислуги років (на думку сторони позивача) не пізніше від - 27.02.2024р. (як календарної дати подання позову у межах справи №520/5343/24).
Суд у справі № 520/5343/24 дійсно визнав причини пропуску строку звернення поважними, виходячи з пояснень позивача про те, що він дізнався про порушення свого права лише після отримання листа відповідача від 14.02.2024 року.
Водночас факт поновлення строку у межах первинної справи не може бути безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку при повторному зверненні до суду, оскільки питання дотримання строків розглядається судом кожного разу індивідуально, з огляду на конкретні обставини подання позову.
Суд відмічає, що у розумінні ч.1 ст.121 КАС України підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а пропущений строк звернення до суду може бути поновлений лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Як убачається з наявних у справі доказів, первинний позов позивача у справі № 520/5343/24 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року було залишено без розгляду через неналежне оформлення адвокатом ордеру, котре полягає у використанні ордеру серії АН № 1131203 для надання правничої допомоги у судах при подачі різних семи адміністративних позовів.
Тобто, позов у справі №520/5343/24 було залишено без розгляду не з причин, що не залежали від волевиявлення позивача, а саме внаслідок недотримання представником позивача процесуальних вимог до оформлення документів.
Усунення таких недоліків не вимагало значного часу, спеціальних знань чи дій відповідача, а тому не може розцінюватися як об'єктивна, незалежна від позивача перешкода у реалізації права на судовий захист.
Посилання представника заявника на те, що тривале перебування справи № 520/5343/24 у провадженні суду (з 27.02.2024 по 26.09.2025) унеможливлювало своєчасне повторне звернення з позовом, суд оцінює у якості юридично неспроможного доводу для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду, позаяк використання ордеру серії АН № 1131203 для надання правничої допомоги у судах при подачі різних семи адміністративних позовів не може відбуватись неумисно чи неусвідомлено.
Тож, дійсною причиною пропуску строку звернення до суду у справі №520/25790/25 є не тривалий розгляд судом справи №520/5343/24, а явний та очевидний недолів в оформленні позову у справі №520/5343/24, який полягав у використанні ордеру серії АН № 1131203 для надання правничої допомоги у судах при подачі різних семи адміністративних позовів.
Суд відмічає, що сам по собі факт тривалого перебування справи №520/5343/24 у провадженні суду не позбавляв позивача можливості належно контролювати перебіг судового процесу, відстежувати судові ухвали та своєчасно реагувати на виявлені процесуальні недоліки. Крім того, відсутність рішення по суті спору в межах первинної справи №520/5343/24 не створювала заборони для представника заявника вжити заходів щодо усунення недоліків ордера або уточнення представництва в межах уже відкритого провадження.
Доводи про те, що до винесення ухвали про залишення без розгляду 26.09.2025 року у межах справи №520/5343/24 заявник не мав права звернутися з повторним позовом, оскільки це могло б кваліфікуватися як зловживання процесуальними правами, не можуть бути прийняті судом як поважна причина пропуску строку, позаяк у разі належного оформлення ордеру на представництво інтересів клієнта така ситуація взагалі не виникла б, а отже, зазначені наслідки є результатом власної недбалості або процесуальної помилки представника позивача, за яку відповідає сам позивач.
Так само суд не може погодитися з тим, що обставини залишення первинного позову без розгляду автоматично зупиняють чи продовжують строк звернення до суду, бо норми КАС України не містять положень, які б передбачали зупинення або продовження строків у зв'язку із розглядом попереднього аналогічного позову.
Натомість, причина неналежного оформлення позову у справі №520/5343/24 є суто суб"єктивною і полягає у суб"єктивному ставленні до виконання процесуального обов"язку.
Відтак, дана причина не може бути визнана поважною причиною звернення до суду поза межами установленого процесуальним законом строку.
Тому, повторне подання аналогічного позову в межах справи №520/25790/25 із належним ордером не може бути визнане судом поважною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Окремо суд відмічає, що у тексті позову сторона позивача стверджує, що про існування факту порушеного права у межах спірних правовідносин заявник довідався з листа відповідача від 14.02.2024р.
Наведене додатково підтверджує відсутність поважних причин несвоєчасного повторного звернення заявника до суду у межах справи №520/25790/25, позаяк оформлення декількох позовів з використанням одного і того ж самого ордеру адвоката (обставини чого установлені ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025р. по справі №520/5343/24) не може бути кваліфіковано у якості справедливо достатнього виправдання порушення строку звернення до суду із вимогами у справі №520/25790/25.
Наведені заявником у виправдання пропуску строку звернення до суду обставини про тривале перебування первинної справи у провадженні суду, а також про подання повторного позову одразу після залишення попереднього без розгляду, не підтверджують наявності об'єктивних, непереборних обставин, які унеможливили б своєчасне звернення позивача до суду, мають виключно суб"єктивний характер, зумовлені власним ставленням до з"ясування дійсного та достовірного стану власних права та обов'язків як учасника суспільних відносин, а не дією непереборних та нездоланних чинників.
Пропуск строку звернення до адміністративного суду з даним позовом є наслідком неналежного процесуального оформлення первинного позову у справі №520/5343/24 та пасивної поведінки сторони позивача, а тому не може бути визнаний поважним.
Саме тому, вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №520/25790/25 слід визнати невиконаними.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд
ухвалив:
1.Викладені в заяві від 03.10.2025р. доводи визнати недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Заяву про поновлення строку звернення до суду від 03.10.2025р. - залишити без задоволення.
Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025р. у справі №520/25790/25 - визнати невиконаними.
2. Позов - повернути.
3.Роз'яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію ухвали надіслати заявникові.
5.Роз'яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя А.В. Сліденко