Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 жовтня 2025 року № 520/17162/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком як матері дитини з інвалідністю, яка виховувала її до шестирічного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері дитини з інвалідністю, яка виховувала її до шестирічного віку, з 29.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням № 056350012128 від 06.05.2025 року відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, як матері дитини з інвалідністю, яка виховувала її до шестирічного віку. В зв'язку з тим, що відсутнє підтвердження визнання особи інвалідом з дитинства (медичний висновок або довідка МСЕК).
Представником відповідача надано відзив на позов, у якому останній зазначив, що Управління у спірних правовідносинах діяло згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
29.04.2025 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком як матері дитини з інвалідністю, яка виховувала її до шестирічного віку.
Рішенням № 056350012128 від 06.05.2025 року відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, як матері дитини з інвалідністю, яка виховувала її до шестирічного віку. В зв'язку з тим, що відсутнє підтвердження визнання особи інвалідом з дитинства (медичний висновок або довідка МСЕК). Згідно вказаного рішення:
Дата народження заявниці: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
РНОКПП заявниці: НОМЕР_1 ;
Місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ;
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 29.04.2025;
Призначення пенсії за віком (мати дитини-інваліда);
Необхідний вік становить 50 років;
Вік заявниці 56 років 11 місяців;
Необхідний страховий стаж становить 15 років;
Страховий стаж заявниці становить 26 років 02 місяці 18 днів;
Підстави відмови: В зв'язку з тим, що відсутнє підтвердження визнання особи інвалідом з дитинства (медичний висновок або довідка МСЕК).
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 115 Розділу XIV "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
До стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. «є» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Водночас, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Отже, із аналізу п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 17 Закону № 1788-XII слідує, що право на призначення дострокової пенсії мають матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку та восьмирічного віку. До осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Відповідно до п. 2.18 Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Отже, право на призначення дострокової пенсії у матерів дитини інваліда або інваліда з дитинства виникає у разі наявності таких умов: виховання дитини інваліда або інваліда з дитинства до восьмирічного віку та/або шестирічного віку; досягнення 50-річного віку жінкою, яка виховувала дитину інваліда або інваліда з дитинства; наявність страхового стажу роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дитиною (дітьми).
Суд зауважує, що до числа осіб інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV однією з необхідних умов для набуття права на дострокову пенсію матерями дітей інвалідів є виховання дитини інваліда або інваліда з дитинства до шестирічного віку.
У свою чергу, пункт 2.18 Порядку № 22-1 передбачає, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується, зокрема, випискою з акта огляду в МСЕК, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку надається висновок ЛКК про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення вказаного віку. У разі визнання інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років.
Таким чином, ст. 17 Закону № 1788-ХІІ, як і п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV не передбачають такої обов'язкової умови для призначення дострокової пенсії за віком, як встановлення дитині інвалідності до досягнення 6-річного віку та надання відповідного висновку лікарсько-консультативної комісії, а лише умову виховання інваліда з дитинства до цього віку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 05.09.2018 року у справі № 330/2181/16-а (№ К/9901/16153/18).
Натомість відповідач, вирішуючи питання про призначення позивачу дострокової пенсії, відмовив саме з цих підстав, помилково посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV та п. 2.18 Порядку № 22-1.
На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану продовжено та триває на даний час.
ОСОБА_1 проживала на території, яка перебувала в безпосередній близькості до бойових дій та була змушена залишити своє місто і в березні 2022 року виїхала за кордон. В квітні 2025 року повернулася в Україну і стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Медичний висновок закладу охорони здоров'я про визнання дитини інвалідом з дитинства був втрачений позивачкою при переміщенні.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулася до Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут». Відповіддю від 28.08.2023 № Г-1 -23 повідомлено, що в «Журналі запису висновків лікарсько-консультативної комісії» (форма № 035/о) є запис від 25.10.1996 року № 84 про видачу медичного висновку на дитину-інваліда ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) віком до 16 років. Також позивачці надано висновок щодо дострокового виходу на пенсію після 50 років матері (батька, опікуна), які виховували дітей, визнаних інвалідами з дитинства до 6 років.
З урахуванням того, що дитина позивачки визнана дитиною-інвалідом з 25.10.1996, суд вважає позицію відповідача помилковою.
Отже, позивач дотримала всі умови, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV та п. 2.18 Порядку № 22-1 для призначення дострокової пенсії.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення № 056350012128 від 06.05.2025 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, як матері дитини з інвалідністю, яка виховувала її до шестирічного віку.
Разом з тим, з відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Крім того, Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Так, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, якого стосується звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 29.04.2025 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком як матері дитини з інвалідністю, яка виховувала її до шестирічного віку, з урахуванням висновків суду.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваного рішення та дій пенсійного органу не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню .
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056350012128 від 06.05.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, як матері дитини з інвалідністю, яка виховувала її до шестирічного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 29.04.2025 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком як матері дитини з інвалідністю, яка виховувала її до шестирічного віку, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.