Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 жовтня 2025 року № 520/13996/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд.13, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ4010859) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Висновок від 24.04.2025 року, затверджений тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП в Харківській області Болвіновим С.П. про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 року № 646 у зв'язку з визначенням ОСОБА_1 інвалідності III групи внаслідок причин зазначених у пункті 3 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію» та ухвалити відповідне рішення з урахуванням висновків суду;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 75 000грн.;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що вважає протиправним Висновку від 24.04.2025 року, затверджений тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП в Харківській області Болвіновим С.П. про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію», в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Представником відповідача надано відзив на позов в якому вказано, що оскаржуваний висновок прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено діючим законодавством, зазначив, що оскільки інвалідність позивачу встановлена до дати звільнення зі служби, підстави для призначення одноразової грошової допомоги відстуні, а тому висновок є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, відзиву на нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 17.03.2025 проходив службу в ГУНП в Харківській області.
Так, за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 14.05.2024 о 12 год. 38 хв. з інспектором відділу реагування патрульної поліції Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Колієнком С.О., комісія з розслідування нещасного випадку кваліфікувала, що ОСОБА_1 14.05.2024 отримав тілесні ушкодження у період дії воєнного стану під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в період проходження служби під час виконання службових обов'язків. (Акт № 68 від 12.08.2024).
18.12.2024 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 327871 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності з 03.12.2024 внаслідок травми, поранення ТАК, отриманих під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
18.12.2024 згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 АЛЛ № 117339 ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності одноразово з 28.10.2024.
Згідно свідоцтва про хворобу від 28.02.2025 № 81 за результатами медичного огляду медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» постановила, що ОСОБА_1 не придатний до служби в поліції.
Наказом ГУНП в Харківській області від 17.03.2025 № 127 о/с старший лейтенант поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 17.03.2025 за п. 2 ч. 1 ст. 77 /за станом здоров'я (через хворобу)/ Закону України «Про Національну поліцію».
26.03.2025 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлена III групу інвалідності від травми, поранення отриманих під час виконання службових обов'язків.
24.04.2025 року т.в.о. начальника ГУНП в Харківській області відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» оскільки група інвалідності встановлена до дати звільнення.
Відповідач обґрунтовуючи правомірність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги посилається на те, що в ході опрацювання матеріалів щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги виявлено що ОСОБА_1 отримав групу інвалідності за 3 місяці 14 днів до звільнення, що суперечить вимогам п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, чи в період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, протягом шести місяців після його звільнення.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи відповідність закону зокрема, та ч.2 ст.2 КАС України юридичних та фактичних мотивів прийняття спірних наказів, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Питання призначення та виплати одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського врегульовано статтею 97 Закону № 580-VIII, відповідно до пункту 3 частини першої якої одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, чи в період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, протягом шести місяців після його звільнення з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно з частиною третьою статті 97 Закону № 580-VIII Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
За положеннями частини п'ятої статті 97 Закону № 580-VIII у випадках, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають відповідні поліцейські.
Підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені статтею 101 Закону № 580-VIII, відповідно до частини першої якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
За приписами частини другої статті 101 Закону № 580-VIIІ одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення стосовно загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на її призначення та отримання та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2024 року №646, набрав чинності з 11 червня 2024 року (далі - Порядок № 646).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 646 від 04 червня 2024 року, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 29 березня 2024 року.
Відповідно до постанови ДУ “ТМО МВС України по Харківській області» медичної (військово-лікарської) комісії від 28.02.2025 року встановлено причинний зв'язок поранення та діагнозу, а саме:
- наслідки вибухової травми (14.05.2024): акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок у вигляді хронічної правобічної сенсоневральної приглухуватості Іст., суб?єктивного вушного шуму, цефалгічного та астенічного синдромів, вегето - вісцеральних пароксизмів за симпато-адреналовим типом; вогнепального осколкового сліпого поранення обличчя, шиї, грудної клітини праворуч, передньої черевної стінки, осколкового наскрізного поранення правого передпліччя з уламковим переломом ліктьової кістки зі зміщенням, осколкового поранення обох кистей з переломом середньої фаланги III пальця праворуч, забою, гематоми обох стегон у вигляді консолідованого перелому правої ліктьової кістки з крайовим кістковим дефектом, посттравматичного артрозу правого ліктьового суглобу без порушення функції, посттравматичного артрозу, контрактури правого променево - зап?ясткового суглобу з помірним порушенням функції, консолідованого внутрішньосуглобового дірчатого перелому середньої фаланги III пальця правої кисті без порушення функції, посттравматичної невропатії правого ліктьового, променевого та серединного нервів з помірним дистальним парезом правої верхньої кінцівки, невропатичним больовим синдромом, сенсорними, вегетотрофічними порушеннями; сторонніх тіл (металевих уламків) ділянки шийного відділу хребта, правого стегна, зміцнілих рубців. - травма, поранення, ТАК, отримані під час виконання службових обов?язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
- Вертеброгенна цервікотораколюмбалгія на тлі остеохондрозу, спондилоартрозу шийного та поперекового відділів хребта, унковертебрального артрозу, протрузії м/х дисків L4-5, L5-S1, люмбалізації S1, форамінального стенозу на рівні LS-S1, легкого стенозу хребетного каналу на поперековому рівні, ретролістезу хребця L5 Іст., без порушення функції хребта. Нетоксичний одновузловий зоб, еутиреоз. - захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням служби в поліції.
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 АЛЛ № 117339 ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності одноразово з 28.10.2024.
Отже, до спірних правовідносин має застосовуватися саме Порядок № 646.
Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 646 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а в разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Для призначення і виплати одноразової грошової допомоги заява (рапорт) за формою згідно з додатком подається керівникові органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби (пункт 10 Порядку № 646).
Пунктом 12 Порядку № 646 визначено, що для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі визначення інвалідності чи часткової втрати працездатності поліцейського без визначення інвалідності поліцейський подає в паперовій або електронній формі на адресу електронної пошти з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
1) заяву (рапорт) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності, до якої додаються:
копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус;
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
2) довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
3) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
4) постанову відповідної медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
5) акт (акти) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, за формою, визначеною МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов'язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
6) довідку органу, установи, організації, підрозділу, якими попередньо було здійснено виплату одноразової грошової допомоги, із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати).
Достовірність зазначеної інформації в заяві (рапорті) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності або копій документів, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту, засвідчує своїм підписом особа, яка подає документи, та перевіряє особа, яка їх приймає. Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 2-5 цього пункту, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видав документ.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 646 у місячний строк з дня реєстрації заяви та визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги.
У разі відсутності підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, керівник бухгалтерської служби органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, письмово інформує заявника про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав чи повернення документів.
Оскарження відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права (пункт 27 Порядку № 646).
За правилами пункту 7 частини другої статті 61 Закону №580-VІІІ наявність у особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу, - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
У постановах від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18 та від 23.09.2021 у справі №2240/3024/18 Верховний Суд висловив позицію, згідно з якою положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Отже, встановлення на законодавчому рівні такої обов'язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров'я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.
Тому суд дійшов висновку, що пунктом 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII встановлено граничний шестимісячний термін для встановлення поліцейському інвалідності. Цей термін спливає за закінченням шести місяців після звільнення поліцейського з поліції, тобто законодавцем закріплено саме граничний строк для встановлення інвалідності після звільнення, проте не обмежено поліцейських у часі щодо можливості встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції.
Законом № 580-VIII не встановлено заборони щодо можливості встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції.
Також Закон № 580-VIII не містить приписів щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності під час проходження служби в поліції.
Відтак, зазначена відповідачем підстава для відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (встановлення інвалідності під час проходження служби (03.12.2024 року) до моменту звільнення (17.03.2025 року), а не протягом шести місяців після звільнення), не може бути визнана обґрунтованою.
З цього питання суд вказує, що вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги встановлено статтею 101 Закон № 580-VIII, в якому відсутня підстава, зазначена відповідачем.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття спірного рішення, отже висновок відповідача є необґрунтованим, що є підставою для його скасування.
Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію» та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача по справі, зокрема, настання втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд.13, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ4010859) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Висновок від 24.04.2025 року, затверджений тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП в Харківській області Болвіновим С.П. про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію».
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію» та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.