Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 жовтня 2025 року № 520/5041/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Зміївська, буд.48,с-ще Безлюдівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62489, код ЄДРПОУ04396555) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Безлюдівської селищної ради Харківської області щодо надання листом від 10.02.2025 року за вих.№03-18/28 неповної інформації на інформаційний запит №7 позивача від 05.02.2025 року;
- зобов'язати Безлюдівську селищну раду Харківської області повторно розглянути запит №7 про надання публічної інформації від 05.02.2025 року, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Безлюдівської селищної ради Харківської області витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.02.2025 він, відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації», звернувся до Безлюдівського селищного голови з запитом № 7 на отримання публічної інформації, в якому просив надати йому запитувану ним інформацію щодо Переліку об'єктів нерухомого майна (будівлі, споруд та приміщень), які належать Безлюдівській територіальній громаді на праві власності та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій комунальної форми власності Безлюдівської селищної ради та Перелік об'єктів нерухомого майна (будівлі, споруд та приміщень), які належать Безлюдівській територіальній громаді, але право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказавши їх вартість. За доводами позивача, Безлюдівська селищна рада Харківської області, як орган місцевого самоврядування, відноситься до розпорядників публічної інформації в розумінні частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, тому відповідно до пункту 6 ч. 1. ст. 14 Закону № 2939-VI зобов'язана надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації. Позивач зазначив, що відповідач відмовився надати повну та достовірну відповідь на інформаційний запит № 7 від 05.02.2025. Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив право позивача на отримання публічної інформації, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Відповідачем подано до суду відзив, в якому зазначив, що позивачем не доведено вплив дій відповідача на права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, адже звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав особи, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Відповідь на звернення було направлено позивачу вчасно. Також, відповідач зазначив, що Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області не веде і не створює переліки (реєстри) нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), в яких відображається інформація про зареєстроване речове право власності (право користування) на нерухоме майно за Безлюдівською селищною радою Харківського району Харківської області або право власності на яке не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав. Вказав, що у даному випадку ОСОБА_1 просив у запиті надати ту інформацію, створення якої потребує від органу місцевого самоврядування надмірних зусиль для збору та створення інформації. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 надіслав 30 запитів на отримання публічної інформації з початку 2025 року (копії витягу з журналу реєстрації запитів на інформацію Безлюдівської селищної ради додаються), можна стверджувати, що відбулось зловживання правом на доступ до публічної інформації. Така велика кількість запитів в короткий проміжок часу свідчить про можливе навмисне створення необґрунтованих адміністративних складнощів для органу місцевого самоврядування, що може бути використано як спосіб перешкоджання належному виконанню службових обов'язків посадовими особами, а також є спробою здобуття непотрібної або надмірної інформації, що не відповідає законним інтересам запитувача. Просить відмовити в задоволенні позову. Також, відповідач заперечив проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, згідно якої заперечив проти доводів позивача, викладених у відзиві на позовну заяву, та підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно яких зазначив про необґрунтованість позову та про відсутність порушеного права позивача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Позивач 05.02.2025 звернувся до Безлюдівського селищного голови з запитом № 7 на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити:
1. Перелік об'єктів нерухомого майна (будівлі, споруд та приміщень), які належать Безлюдівській територіальній громаді на праві власності та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій комунальної форми власності Безлюдівської селищної ради, вказавши:
- реєстраційний номер об'єкта.
- назву об'єкта, його адресу, площу, кв.м.
- користувача (орендаря).
- балансоутримувача.
- вартість об'єкта.
2. Перелік об'єктів нерухомого майна (будівлі, споруд та приміщень), які належать Безлюдівській територіальній громаді, але право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказавши їх вартість.
Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області надала позивачу відповідь на його запит листом від 10.02.2025 вих.№03-18/28, в якому зазначила, зокрема, що Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області не є розпорядником інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно листа запропоновано позивачу звернутися до Міністерства юстиції України або до його територіального органу із запитом на отримання відповідної інформації.
Вважаючи, що Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області порушила право позивача на доступ до інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно вимог статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.
При цьому Законом № 2939-VI регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI).
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України № 2939-VI право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит.
Згідно з приписами частин першої, другої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Вимоги щодо запиту на інформацію встановлені частиною 5 статті 5 Закону України № 2939-VI.
Так, запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
Частина 1 ст. 20 Закону № 2939-VI зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 Закону № 2939-VI передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону).
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).
У силу ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
За приписами ч. 4 ст. 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд зазначає, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Однак, зазначених дій відповідач не вчинив; лист відповідача від 10.02.2025 вих.№03-18/28 та матеріали справи таких відомостей не містять.
Разом з тим, заперечуючи проти підстав для задоволення позову, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області не веде і не створює переліки (реєстри) нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), в яких відображається інформація про зареєстроване речове право власності (право користування) на нерухоме майно за Безлюдівською селищною радою Харківського району Харківської області або право власності на яке не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав. Також, за доводами відповідача, позивач просив у запиті надати ту інформацію, створення якої потребує від органу місцевого самоврядування надмірних зусиль для збору та створення інформації.
Однак, суд зазначає, що вказані доводи не були покладені в основу наданої відповідачем відповіді листом від 10.02.2025 вих.№03-18/28, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги.
На переконання суду, зміст листа відповідача від 10.02.2025 вих.№03-18/28 не містить конкретної відповіді по суті поставлених у заяві позивача запитань, що свідчить про те, що відповідач не розглянув належним чином заяву позивача від 05.02.2025 та не надав запитувану позивачем інформацію або мотивовану відмову у наданні такої інформації із повідомленням причин цієї відмови, а також не вчинив дій щодо перенаправлення запиту позивача до органу, який, на думку відповідача, є розпорядником запитуваної інформації.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не довів правомірності своїх дій (бездіяльності).
За таких обставин, враховуючи, що надана відповідачем відповідь на заяву позивача листом від 10.02.2025 вих.№03-18/28 не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача при розгляді заяви позивача від 05.02.2025 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.02.2025.
При цьому, суд зазначає, що оскільки відповідач не розглянув належним чином заяву позивача, підстави для задоволення вимоги про зобов'язання Безлюдівської селищної ради Харківської області надати точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір».
Стосовно відшкодування позивачу понесених ним витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн до суду надано: договір № 27/02/25 про надання правничої допомоги від 27.02.2025; ордеру серії АН № 1593499 на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Голубовим Сергієм Геннадійовичем; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Голубова Сергія Геннадійовича серії ДН №5493 від 29.05.2019, виданого Радою адвокатів Донецької області; детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги; рахунку для сплати правничої допомоги адвоката.
Суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним; всі надані докази наявні у позивача.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.
Суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлена представником позивача позовна заява не потребує значних затрат часу для її складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1000,00 грн.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Зміївська, буд.48,с-ще Безлюдівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62489, код ЄДРПОУ04396555) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області при розгляді запиту № 7 (на отримання публічної інформації) від 05.02.2025 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Безлюдівську селищну раду Харківського району Харківської області повторно розглянути запит № 7 (на отримання публічної інформації) від 05.02.2025 ОСОБА_1 .
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Зміївська, буд.48,с-ще Безлюдівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62489, код ЄДРПОУ04396555) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Рубан