з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/5881/25
13 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 через представника адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.10.2025 № 1146-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 19150314202400097 від 11.07.2024 до набранням рішенням суду законної сили.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити у майбутньому виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду позову, оскільки підприємницька діяльність фактично не ведеться, що неминуче призводить до заборгованостей перед контрагентами, викликаних поточними зобов'язаннями позивача, включаючи обов'язки по сплаті податків. У разі невжиття заходів забезпечення позову можуть бути незворотними наслідки для його підприємницької діяльності, призведе до її зупинення, скорочення штату працівників, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить таке право та надасть можливість до остаточного вирішення спору здійснювати підприємницьку діяльність. При цьому, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення підприємницької діяльності у зв'язку з неможливістю реалізації пального та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових зв'язків та нормалізація ведення господарської діяльності призведе до значних зусиль та витрат.
Внаслідок відсутності отримання прибутку наймані працівники, перелік яких додається відповідно до трудових договорів, не отримують гідної винагороди за свою працю, захист прав, свобод та інтересів яких є пріоритетними, а тому вжиття забезпечення позову забезпечить дотримання балансу суспільних та приватних інтересів учасників.
Також представник позивача вказує, що припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним зі сторони відповідача, свідчить про упереджене ставлення до позивача з боку державного органу, порушення законних прав та інтересів останнього. Також зазначені дії призводять до зупинення ведення бізнесу, який повинен працювати, зберігати робочі місця, виплачувати заробітну плату і сплачувати податки до державного бюджету України.
Під час вирішення заяви про забезпечення позову суд зазначає таке.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні бути вжиті лише в межах позовних вимог та відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд звертає увагу, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд враховує, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.
Таким чином суд вважає, що позивач не обмежений правом на здійснення інших видів підприємницької діяльності. За таких обставин відсутні підстави вважати, що саме по собі анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним блокуватиме формування доходу, сплату податків та виплату працівникам заробітної плати.
Суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення може убезпечити позивача від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання доходу тощо, однак зауважує, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність рішення, яке позивач оскаржує в судовому порядку.
Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 21 серпня 2025 року у справі №600/5185/24-а, який суд вважає застосовним у спірних правовідносинах. При цьому покликання представника позивача у заяві про забезпечення позову на ряд постанов Верховного Суду суд вважає помилковим, адже правовідносини у цих справах не є подібними.
Суд зазначає, що безумовно, рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин, у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
При цьому, доводи заявника про непогодження з оскаржуваним рішенням відповідача не вказують на очевидність ознак протиправності такого рішення суб'єкта владних повноважень, що є предметом судового оскарження, а судження заявника щодо цього мають оціночний, тобто суб'єктивний характер.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 380/20209/24.
У заяві про забезпечення позову позивач стверджує про очевидність ознак протиправності рішень контролюючого органу в спірних правовідносинах, однак вказане потребує з'ясування обставин в адміністративній справі з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи, що, в свою чергу, фактично зумовлює вирішення спору по суті та, як наслідок, не відповідає завданням інституту забезпечення позову.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Наведеним обставинам буде надана правова оцінка при розгляді справи по суті.
Суд не приймає посилання заявника на інші судові рішення, як підставу заяви про забезпечення позову, оскільки у цій справі відсутні обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і такі не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту) в іншій справі. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 листопада 2022 року у справі №140/6115/21.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17.
Враховуючи наведені обставини та положення законодавства, суд вважає, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, виходячи з предмету цієї справи та обґрунтування позивача щодо необхідності вжиття таких заходів.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.
Отже, зміст заяви про забезпечення позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки заявником жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, суд наголошує, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про зупинення дії рішення відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 13 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Грицюк Р.П.