про відмову в задоволенні клопотання
Справа № 500/4604/25
14 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова №704);
зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 провести ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки без врахування розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 нарахування та виплату за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% за кожен календарний рік служби;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 1 календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців».
Позов обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу з 25.02.2022 по 07.06.2023 у Військовій частині НОМЕР_3 , з 08.06.2023 по 04.12.2024 у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. Під час проходження ним військової служби грошове забезпечення виплачувалось, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Вважає, що такі дії відповідачів суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704. Зі збільшеного посадового окладу має нараховуватися та виплачуватися усі інші види грошового забезпечення та виплати, у тому числі матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога для оздоровлення, компенсація невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки. Також позивач вважає, що наявні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
Ухвалою суду від 03.10.2025 допущено заміну відповідача Військової частини НОМЕР_3 на правонаступника Військову частину НОМЕР_1 .
12.10.2025 від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Зокрема, у клопотанні вказано, що з 19.07.2022 у Кодексі законів про працю України (далі - КЗпП України) відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці будь яким строком. Після 19.07.2022 строк обмежений трьома місяцями з дня коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Тому відповідач зазначає, що позивач отримуючи виплачені йому суми грошового забезпечення за спірний період мав достатньо часу для звернення з позовом щодо невірного розрахунку. Окрім того, у день виключення позивача зі списків особового складу військової частини йому наданий грошовий атестат від 07.06.2023 №175, а тому з цього моменту позивач міг дізнатися про правильність нарахованих сум грошового забезпечення. З огляду на наведене просить залишити позовну заяву без розгляду.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заявах та клопотаннях сторін, суд дійшов таких висновків.
За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Частина друга статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022 включно) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» були внесені зміни до цієї статті КЗпП України і з 19.07.2022 строки звернення до суду стали обмеженими. Зокрема, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов висновку, за змістом якого якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022 та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).
Спірні правовідносини за період з 25.02.2022 по 18.07.2022 виникли за старої редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому не обмежуються будь-яким строком. А правовідносини за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а отже в даному випадку підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який в силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України.
На переконання суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації з 25.02.2022 по 07.06.2023 у Військовій частині НОМЕР_3 , а з 08.06.2023 по 04.12.2024 у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №308мтд від 04.12.2024 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 04.12.2024. Цим наказом також визначено, які види грошового забезпечення виплачені, а які належать до виплати.
У разі вибуття до нового місця служби чи звільнення з військової служби позивач мав отримати грошовий атестат із зазначенням всіх складових грошового забезпечення. Тобто після вибуття 07.06.2023 з Військової частини НОМЕР_3 позивач також мав отримати відповідний грошовий атестат.
Відповідачем в клопотанні про залишення позову без розгляду зазначено, що грошовий атестат видавався позивачу в день виключення його з особового складу військової частини. Копію такого грошового атестату від 07.06.2023 №175 відповідачем долучено до матеріалів справи.
З цього приводу суд зазначає, що зі змісту Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22.05.2017 №280, у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) слідує, що в день виключення зі списків видається грошовий атестат, з яким військовослужбовець знайомиться під підпис.
Однак в спірному випадку копія грошового атестату наданого відповідачем не містить інформації про ознайомлення ОСОБА_1 з правильністю даних зазначених в атестаті та вручення його позивачу на день виключення зі списків військової частини.
Інших документів чи відомостей з датами їх видачі позивачу та ознайомлення його з розміром нарахованих сум грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 до суду не надано.
Крім того, питання дотримання позивачем строку звернення до суду в спірному випадку вже досліджувалося судом на етапі відкриття провадження у цій справі. Ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву було залишено без руху через недоліки позову, які стосувалися саме питання дотримання позивачем строку звернення до суду у період з 19.07.2022 по 19.05.2023. На усунення недоліків позову представником позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду. Далі ухвалою суду від 22.08.2025 визнано причини пропуску строку звернення до суду (в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 19.05.2023) поважними та поновлено строк звернення до суду, в ухвалі наведене відповідне обгрунтуванням. На даний час суд не встановив, що висновок суду в цій частині був передчасним.
Таким чином, у спірному випадку відсутні правові підстави для застосування наслідків пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 (за період з 19.07.2022 по 19.05.2023) та залишення позову без розгляду, оскільки причини пропуску строку звернення до суду визнано поважними і такі не спростовані відповідачем.
Керуючись статтями 122, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 14 жовтня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.