Справа № 500/3698/25
13 жовтня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Грицюка Р.П. розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення від 01.10.25 в адміністративій справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФЕТС" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФЕТС" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасувано рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №12915857/44279623 від 28.05.2025, яким відмовлено ТОВ «ЄВРО ФЕТС» у реєстрації податкової накладної №1 від 06.02.2025, та №12915858/44279623 від 28.05.2025, яким відмовлено ТОВ «ЄВРО ФЕТС» у реєстрації податкової накладної №3 від 20.03.2025. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «ЄВРО ФЕТС» №1 від 06.02.2025 та №3 від 20.03.2025 датою їх фактичного подання на реєстрацію.
Представником позивача - адвокатом Авдєєнком В.В. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить винести додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у справі на оплату професійної правничої допомоги згідно з раніше поданими і додатково долученими доказами, що обґрунтовують такі витрати.
Суд зазначає, що раніше не було подано документів, а саме, ті які були б долучені до позовної заяви, щодо обґрунтування витрат на правничу допомогу. Варто вказати, що до заяви про винесення додаткового рішення як доказ понесених витрат було додано: договір від 17.06.2025 та звіт адвоката від 30.09.2025 по справі №500/3698/25.
До суду надійшли заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу від Головного управління ДПС у Тернопільській області.
З огляду на те, що ухвалюючи рішення 29.09.2025 Тернопільським окружним адміністративним судом не вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення.
За змістом частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до матеріалів справи позивач за наслідками розгляду адміністративної справи №500/3698/25 поніс судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 15000 гривень.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача подав: договір від 17.06.2025 та звіт адвоката від 30.09.2025 по справі №500/3698/25.
Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин третьої, четвертої цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини шостої статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьомою статті 134 КАС України).
Приписами частини першої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини друга та третя статті 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 наголошував, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Тобто, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
У свою чергу, у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями співмірності витрат, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить із такого:
- розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження;
- дана справа не потребувала встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- по аналогічних правовідносинах наявна усталена судова практика.
Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд враховує, що відшкодування розміру витрат на правничу допомогу є об'єктивно неспівмірним з рядом факторів.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Також послуги з підготовки позовної заяви та подання її до суду, на переконання суду, не передбачало дослідження великої кількості законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягали застосуванню адвокатом у спірних правовідносинах.
Також слід врахувати відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій, в тому числі касаційної, з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені у позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного позову, а тому, підготовка позову у цій справі, не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 15000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд вважає за доцільне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати, пов'язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу, на суму 3000,00 грн шляхом прийняття додаткового рішення.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3000,00 грн (по 1500,00 грн з кожного), що є справедливим, пропорційним до предмету спору та відповідає обсягам проведеної роботи.
Керуючись статтями 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі №500/3698/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФЕТС" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФЕТС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФЕТС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України .
У задоволені решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФЕТС" (місцезнаходження: вул. Старий Ринок, буд. 3, кв. 61, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 44279623);
відповідач:
- Державна податкова служба України (місцезнаходження: пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053 код ЄДРПОУ 43005393).
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.