14 жовтня 2025 року м. Суми Справа № 480/9699/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору. Позиції сторін. Клопотання сторін. Процесуальні дії суду.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2016 -2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення суду у справі № 480/10379/21; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2018-2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення суду у справі № 480/10379/21.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виплатив позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016 -2017 роки, проте без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі, який встановлений постановою КМУ № 889 та індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення суду. Також відповідач виплатив таку допомогу за 2018-2020 роки без урахування індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення суду.
Судом відкрито провадження у справі 26.09.2023.
Відповідачем було виконано вимоги ухвали суду 20.10.2023.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що відповідачем було правильно нараховано позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2017 роки, оскільки додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення. Грошова допомога на оздоровлення має разовий характер. Така допомога обраховується згідно положень постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 та в силу положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282 не підлягає індексації.
Встановлені судом фактичні обставини.
Позивач проходив військову службу у відповідача - Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу відповідача від 06.01.2021 № 3 позивача з 06.01.2021 було виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.
Згідно з карток особового рахунку позивача за 2016-2019 роки позивачу виплачувалася грошова допомога на оздоровлення у 2016 році у сумі 6837,75 грн, у 2017 році - 6731,25 грн, у 2018 році - 12155,13 грн, у 2019 році -15223,65 грн та у 2020 році - 15730,65 грн. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/10379/21 позивачу 06.05.2023 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 15.03.2016 до 06.01.2021 у сумі 235114,12 грн.
Факт виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування щомісячної додаткової винагороди та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки без урахування індексації, виплаченої на виконання рішення суду не спростовується відповідачем.
Висновки суду та їх мотиви.
По-перше, щодо розрахунку та виплати допомоги на оздоровлення з урахування індексації.
Згідно з ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп.
Відповідно до статей 4 та 6 цього закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному КМУ.
У разі виникнення обставин, передбачених ст.4 вказаного закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 18 ЗУ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексація доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.
Пунктами 1-2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2023 № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Таким чином, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення.
Судом встановлено, що відповідач виплатив позивачу, на виконання рішення суду у справі № 480/10379/21, індексацію грошового забезпечення за період з 15.03.2016 до 06.01.2021. Відтак суд зазначає, що оскільки виплата позивачу індексації в 2016-2020 роках мала систематичний характер, індексація не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення. Тому бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки не відповідає критеріям правомірності, які встановлені ч.2 ст.2 КАС України.
По-друге, щодо розрахунку та виплати допомоги на оздоровлення з урахування щомісячної додаткової винагороди.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону № 2011-XII).
Згідно з ч.1 ст.10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
За визначенням, наведеним в пункті 1 постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
За приписами п. 1.2 розділу I Інструкції № 260 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п. 30.1 розділу XXX Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 2 пункту 1 Постанови № 899 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Як встановлено судом, за період служби у 2016 - 2017 роках позивачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода. Вказаний факт не спростовано відповідачем.
Проте до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, що також не заперечувалося представником відповідача у відзиві на позовну заяву.
Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення, відповідач посилається на Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.11.2010 № 595, відповідно до якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Суд зазначає, що пунктом 8 Інструкції № 595, як і пунктом 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550, було передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Проте застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний НПА, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій військослужбовців.
В свою чергу встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон № 2011-XII та Постанова № 899, а не Інструкція № 595 чи Інструкція № 550 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова додаткова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року по справі № 520/8887/2020.
Крім того, з висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, вбачається, що розрахунок грошової допомоги при звільненні повинен проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, якщо вона мала систематичний характер виплати.
Відтак суд зазначає, що оскільки виплата позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди в 2016 - 2017 роках мала систематичний характер, тому така винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.
Тому бездіяльність відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки не відповідає критеріям правомірності, які встановлені ч.2 ст.2 КАС України.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому суд самостійно формулює резолютивну частину рішення у спосіб, який ефективно захищає права позивача.
Питання стосовно судових витрат.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 77,90, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2020 роки без урахування індексації грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2020 роки з урахування індексації грошового забезпечення.
4. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.І. Сидорук