13 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа №440/12795/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 17.09.2025 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просила:
визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 13.05.2020 із застосуванням середнього заробітку у розмірі 3764,40 грн;
зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області провести ОСОБА_1 за весь період її пенсійного забезпечення з 13.05.2020 перерахунок та виплату пенсії із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 7763,17 грн;
зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсійних виплат з 01.03.2024 за таким алгоритмом: 2,11793 х 12694,74 (7763,17 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796) = 26886,57 х 0,32917 = 8850,25 грн + доплата за понаднормовий стаж 32,76 грн = 8883,01 грн;
зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсійних виплат з 01.03.2025 за таким алгоритмом: 2,11964 х 14154,64 (7763,17 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115) = 30002,74 х 0,3550 = 10650,97 грн + доплата за понаднормовий стаж 81,90 грн = 10732,87 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 позовну заяву в частині вимог за період з 13.05.2020 по 16.03.2025 залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу надано строк упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали.
06.10.2025 до суду надійшла заява позивачки про поновлення строку звернення з цим позовом, в обґрунтування якої ОСОБА_1 зазначила, що на підставі принципу "належного врядування" пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону, а тому не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду.
Оцінюючи повідомлені позивачкою обставини, суд виходить з таких міркувань.
Спір у цій справі стосується правомірності дій пенсійного органу щодо обчислення позивачці пенсії за віком, зокрема щодо індексації пенсії у 2021 - 2025 роках.
Так, у поданій до суду позовній заяві позивачка зазначила, що всупереч приписам частини другої статті 42 Закону №1058-IV, постанов Уряду від 22.02.2021 №127, від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 24.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209 пенсійний орган не провів індексацію пенсії позивачки з 01.07.2021 з урахуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11, з 01.03.2022 - 1,14, з 01.03.2023 - 1,197, з 01.03.2024 - 1,0796 та з 01.03.2025 - 1,115. Крім того, для індексації пенсії позивачки пенсійний орган безпідставно враховує розмір середньої заробітної плати за 2014-2016 роки - 3764,40 грн, тоді як пенсія за віком ОСОБА_1 призначена з урахуванням середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Тож право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Отож, зважаючи на те, що пенсія є щомісячним платежем, суд дійшов висновку, що про порушення свого права на отримання пенсії у належному розмірі ОСОБА_1 мала довідатись після одержання пенсійної виплати за місяць, в якому проведено індексацію пенсії, тобто березень календарного року.
А тому, звернувшись до суду з цим позовом 17.09.2025, позивачка пропустила визначений КАС України шестимісячний строк звернення до суду в частині вимог за період з 13.05.2020 по 16.03.2025.
Неотримання позивачкою відповіді на її заяву 04.07.2025 про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого ОСОБА_1 мала довідатись про порушення своїх прав, оскільки звернення з такою заявою до територіального органу Пенсійного фонду України свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, від 12.08.2025 у справі №140/3866/25 та ін.
Суд враховує, що заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не містить посилань на дійсно непереборні обставини, що перешкоджали б їй довідатись про складові пенсійної виплати та правомірність їх обрахунку у період з травня 2020 року по березень 2025 року.
Верховний Суд 13.01.2025 прийняв постанову у справі №160/28752/23, у якій виклав висновок про необхідність застосування шестимісячного строку звернення до суду пенсіонера з позовом про індексацію пенсії відповідно до Закону №1058-IV.
У подальшому аналогічний правовий висновок наведений у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2025 у справі №200/5836/24, постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі №560/8245/24, від 29.05.2025 у справі №400/3325/24, від 20.06.2025 №120/10693/24, від 15.07.2025 у справі №260/3981/24, від 28.07.2025 у справі №420/18490/24, від 25.08.2025 у справі №120/10769/24, від 18.09.2025 у справі №340/4000/24 та ін.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у цій справі позивачка не вказала, які саме об'єктивні, поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.
Зокрема, позивачка не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довела, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення особи, яка є позивачем у справі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачкою пропущений без наявності на те поважних причин.
А тому у задоволенні заяви позивачки про поновлення цього строку належить відмовити.
У силу частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 13.05.2020 по 16.03.2025 належить повернути ініціатору звернення.
Керуючись статтями 118, 122, 123, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 13.05.2020 по 16.03.2025 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 13.05.2020 по 16.03.2025 - повернути позивачці.
Роз'яснити позивачці, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА