13 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12111/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши у письмовому провадженні звіт Міністерства оборони України про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 440/12111/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24, визнано протиправними дії Міністерства оборони України, що виразилися у відмовах надати ОСОБА_1 відповіді на питання щодо виплачених сум при звільнені належних йому згідно законодавства шляхом невірного перенаправлення запитів від 28.08.2024 та від 03.09.2024. Зобов'язано Міністерство оборони України надати ОСОБА_1 відповіді на питання щодо виплачених сум при звільнені належних йому згідно законодавства, отримані за наслідками перенаправлення запитів від 28.08.2024 та від 03.09.2024 для розгляду за належністю. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
27.03.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24 шляхом зобов'язання Міністерства оборони України подати до суду звіт про виконання рішення у встановлений законодавством термін не пізніше п'яти робочих днів.
В обґрунтування заяви зазначено, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України Другим апеляційним адміністративним судом виніс ухвалою від 11.03.2025 залишено без руху. Станом на 26.03.2025 в електронному кабінеті інформації про сплату судового збору немає. На сьогодні заявник так і не отримав відповіді на свій інформаційний запит.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 призначено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24 до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 440/12111/24 відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 440/12111/24, справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно, а тому, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не вичерпано заходи примусового виконання судового рішення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у розумінні статті 382 КАС України не є підставою, яка обмежує право заявника на подачу заяви про встановлення судового контролю задля забезпечення виконання рішення суду, а тому суд в цій частині припустився довільного тлумачення норм процесуального права. Інших висновків про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суд першої інстанції фактично не навів, не дослідив надані позивачем докази щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 440/12111/24, та, відповідно, обставини наявності або відсутності підстав для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення не досліджувалися, оцінка ним не надавалась.
Дана справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 17.06.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 справу передано судді Молодецькому Р.І.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 постановлено продовжити розгляд заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24 в порядку письмового провадження в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26. Витребувано від відповідача Міністерства оборони України письмові пояснення про стан виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24 та докази на підтвердження цих пояснень у строк до 25 червня 2025 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 заяву позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24 - задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24. Зобов'язано Міністерство оборони України подати у двомісячний строк з дня отримання копії цієї ухвали до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24. В задоволенні іншої частини заява відмовлено.
23.07.2025 року через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду Міністерством оборони України (далі - відповідач, боржник) подано звіт про виконання рішення суду від 31.01.2025 року у справі №440/12111/24.
У поданому звіті відповідач викладає наступні обставини щодо виконання ним рішення суду 31.01.2025 року. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24, відповідно до резолюції Міністра оборони України від 16.07.2025 №3930/уд військовою частиною НОМЕР_1 (яка є належним розпорядником запитуваної ОСОБА_1 у запитах від 28.08.2024 та від 03.09.2024 інформації) на електронну пошту ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка вказана останнім у його запитах, направлено Відповідь від 18.07.2025 за вих.№1156/2/5436 разом з деталізованим розрахунком у тому числі сум, перерахованих ОСОБА_1 20.06.2023 у розмірі 67580,85 грн. та 18.08.2023 у розмірі 25438,07 грн.
29.07.2025 позивачем у справі № 440/12111/24 через систему "Електронний суд" подана заява, в якій він просить суд: - визнати відповідь Міністерства оборони України від 18.07.2025 р. такою, що не відповідає суті рішення суду у справі №440/12111/24; - зобов'язати Міністерство оборони України надати повну відповідь на запит публічної інформації, зокрема: вказати за які саме дні та які види відпусток була проведена компенсація; надати розрахунок усіх складових сум у розмірах 67 580,85 грн та 25 438,07 грн; подати поіменну розбивку всіх виплат до копійки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 призначено до розгляду у порядку письмового провадження питання щодо розгляду звіту про виконання рішення суду в адміністративній справі № 440/12111/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали звіту про виконання судового рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Згідно частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частин 4, 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Окрім того, в Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України значив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Суд наголошує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відтак, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24, визнано протиправними дії Міністерства оборони України, що виразилися у відмовах надати ОСОБА_1 відповіді на питання щодо виплачених сум при звільнені належних йому згідно законодавства шляхом невірного перенаправлення запитів від 28.08.2024 та від 03.09.2024. Зобов'язано Міністерство оборони України надати ОСОБА_1 відповіді на питання щодо виплачених сум при звільнені належних йому згідно законодавства, отримані за наслідками перенаправлення запитів від 28.08.2024 та від 03.09.2024 для розгляду за належністю. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №440/12111/24 набрало законної сили 01.04.2025 /https://reyestr.court.gov.ua/Review/124848159/.
Вирішуючи питання про прийняття звіту суд зазначає наступне.
Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини першої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною другою цієї статті визначено, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Відповідно до частини третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до положень частини 2 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (частина 4 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 5 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Поданий до суду Міністерством оборони України 23.07.2025 звіт про виконання рішення суду від 31.01.2025 року у справі №440/12111/24 за формою відповідає вимогам частини 2 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З'ясовуючи питання щодо фактичного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року у справі №440/12111/24 судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення Полтавського окружного адміністративного суду боржником, запити ОСОБА_1 від 28.08.2024 та 03.09.2024 було перенаправлено Міністерством оборони України для розгляду до військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому у відповідь на запити позивача від 28.08.2024 та 03.09.2024 позивачем отримано лист Командування військової частини НОМЕР_1 від 18.07.025 №1156/2/5436, в якому зазначено наступне: «Командуванням військової частини НОМЕР_1 за належністю та в межах компетенції опрацьовано Ваші звернення від 28.08.2024 року та 23.09.2024 року, що надійшли до командування військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України 18.07.2025 року засобами СЕДО-М (за вх,№8826 від 18.07.2025) з прив'язкою до вх.№91762/С від 16.07.2025 через ІНФОРМАЦІЯ_2 (за вих.№ 74584 від 18.07.2025) та командування військової частини НОМЕР_2 для розгляду по суті та надання інформації щодо здійснених Вам виплат військовою частиною НОМЕР_1 за військову частину НОМЕР_3 , яка до 01.01.2024 року перебувала на фінансовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_1 .
У відповідь на звернення, надаємо Вам деталізовану довідку про виплату Вам грошового забезпечення за період з 13.03.2023 року 16.05.2023 року. Звертаємо Вашу увагу, що відповідна довідка складена на підставі розрахунково-платіжних відомостей військової частини НОМЕР_3 .
Нагадуємо, що згідно п. 4.3. Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (Додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства, оборони України від 22 квітня 2021 року № 104)). Виплата грошового забезпечення, заробітної плата та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Розрахунково-платіжні відомості складаються на виплату грошового забезпечення особам офіцерського складу, військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу (за формою, наведеною в додатку 13 до цих Правил), фінансовим органом і підписуються командиром військової чашини та начальником фінансового органу, а також особою, що склала відомість. Нарахування та підтвердження виплати заробітної плати, вихідної допомоги, допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати відпусток тощо працівникам здійснюється за розрахунково-платіжною відомістю. Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Згідно п.8 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Відповідь на запит надсилаємо за допомогою електронного листування на зазначену Вами електронну пошту».
Суд зауважує, що згідно зі статтею 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Як зазначено у звіті, з метою повного виконання рішення суду Міністерством оборони України, як розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією направлено заяви позивача від 28.08.2024 та 03.09.2024 належному розпоряднику, тобто військовій частині НОМЕР_4 та в подальшому Військовою частиною НОМЕР_4 надано відповідь на запитувану інформацію листом від 18.07.025 №1156/2/5436.
Із вищезазначених обставин суд вбачає, що Міністерством оборони України виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року у справі №440/12111/24.
З приводу незгоди позивача із змістом наданої відповіді військовою частиною НОМЕР_4 у вищезазначеному листі, суд зазначає таке.
Позивач у своїй заяві наполягає, що лист від 18.07.2025 не містить повної та конкретної інформації щодо зазначених сум. Зокрема, у відповіді не вказано, за які дні та які саме види відпустки нараховано компенсацію; не надано детальної розбивки сум (поіменно і до копійки за кожною статтею); вказано лише загальні суми, що не дозволяє мені реалізувати право на доступ до публічної інформації у повному обсязі. Таким чином, рішення суду виконано частково та формально.
Водночас, суд зауважує, що лист від 18.07.2025 №1156/2/5436 складений військовою частиною НОМЕР_4 , яка не була учасником спірних правовідносин. Крім того, у мотивувальній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 440/12111/24 зазначено про неналежне виконання Міністерством оборони України положень статті 22 Закону №2939-VI в частині зобов'язання розпорядника інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
З огляду на вищевикладене, між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_4 виник новий спір щодо правомірності/неправомірності відповіді на запитувану інформацію, викладену у листі від 18.07.025 №1156/2/5436.
Суд враховує, що в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує питання, які він вирішує під час ухвалення рішення відповідно статті 244 КАС України, а саме: 1) чи мають місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; тощо.
Також у межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суд не доходить висновків, які за своєю суттю є прийняттям рішення, тобто суд не вирішує ухвалою, постановленою протягом десяти днів з дня отримання заяви (в порядку статті 382 КАС України), фактично спір щодо надання неналежної відповіді на запитувану інформацію листом військової частини НОМЕР_4 від 18.07.025 №1156/2/5436, оскільки вирішення такого питання потребує встановлення нових обставин; надання та дослідження нових доказів; витребування додаткових доказів; а також подання всіма учасниками справи заяв по суті щодо цих правовідносин та застосування норм права, якими регулюються саме такі правовідносини.
Отже, у разі незгоди позивача з інформацією, викладеної у листі військової частини НОМЕР_4 від 18.07.025 №1156/2/5436, він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Судовий контроль не передбачає ухвалення нових або додаткових судових рішень по суті за наслідками розгляду нових позовних вимог в адміністративній справі, а спрямований на здійснення за виконанням уже такого, що набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Дослідивши подані Міністерством оборони України документи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття звіту від 23.07.2025 з огляду на надання достатніх доказів на підтвердження факту вжиття його керівником всіх необхідних заходів для розгляду запитів від 28.08.2024 та від 03.09.2024 за належністю, які на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними, вважаються достатньою підставою для визнання рішення виконаним у межах повноважень Міністерства оборони України.
Керуючись статтями 248, 256, 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України,
Прийняти звіт Міністерства оборони України про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі 440/12111/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44, частиною 5 статті 382-1 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький