13 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11720/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., розглянувши матеріали заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №440/11720/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №440/11720/24, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2015, 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби; Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2015, 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував ОСОБА_1 під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум; В іншій частині позовних вимог відмовлено.
22.05.2025 позивачу виданий виконавчий лист №440/18863/23
08.09.2025 до суду надійшла заява від позивача про встановлення контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №440/11720/24 у якій стверджує, що боржник протягом тривалого часу уникає зобов'язання щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №440/11720/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 призначено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №440/11720/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в письмовому провадженні.
29.09.25 відповідач надіслав додаткові пояснення, в якій пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є розпорядником третього рівня і отримує фінансування оборонної діяльності, в тому числі, в частині виплат грошового забезпечення військовослужбовцям частини та виконання рішень судів, від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня.
З метою виконання рішення суду у справі від 30.12.2024 №440/11720/24 ІНФОРМАЦІЯ_3 до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щомісяця починаючи травня 2024 року направляються розрахунки потреби в коштах. Однак, на теперішній час фінансування видатків за напрямом грошового забезпечення за заявками ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання судового рішення від 30.12.2024 у справі №440/11720/24 розпорядників бюджетних коштів вищого рівня не надходило.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Статтею 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Таким чином, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судом першої інстанції.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як підставу відмови у виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у проведенні позивачу виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015,2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував ОСОБА_1 під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що у суду є об'єктивні підстави вважати, що за відсутності заходу судового контролю рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року у справі №440/11720/24, яке набрало законної сили, залишиться невиконаним.
Згідно частини 2,3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи особливості покладених обов'язків згідно з рішенням суду та можливості ІНФОРМАЦІЯ_1 їх виконати, суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року у справі №440/11720/24.
Таким чином, заява ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року у справі №440/11720/24 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 382,382-1 Кодексу
Заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 440/10685/24.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 440/10685/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, у порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький