14 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11845/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008);
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни. гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008) виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на порушення його права на одержання грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №440/14216/23.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що нарахування та виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік проведені з дотримання вимог чинного законодавства - статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України від 20.03.2023 №2983-IX, постанов Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 №1396 та від 02.04.2024 №369.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 поновлено провадження у справі.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, що підтверджено копією посвідчення; перебуває на обліку в ГУПФ України в Полтавській області.
У серпні 2024 року позивач отримав грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі 2900,00 грн, що учасники справи не заперечують.
Посилаючись на неправомірність дій пенсійного органу щодо визначення розміру грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян, урегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII).
01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам (...) II групи - вісім мінімальних пенсій за віком".
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, Законом України від 20.03.2023 №2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", який набрав чинності з 15.04.2023, частину п'яту статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.".
Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України 27.12.2023 прийняв постанову №1396 "Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах".
Цією Постановою, серед іншого, затверджено Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань» (надалі - Порядок №1396).
Відповідно до пункту 3 Порядку №1396, грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
Своєю чергою, Кабінет Міністрів України 02.04.2024 прийняв постанову №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році" (надалі - Постанова №369), якою установив, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: - I групи - 3100 гривень; - II групи - 2900 гривень; - III групи - 2700 гривень.
Предметом цього спору є правовідносини щодо наявності чи відсутності підстав для перерахунку отриманої позивачем грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік.
Суд враховує, що порівняння зазначених вище положень частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону України №367-XIV та Постанови №369, прийнятої на виконання Закону №2983-IX, демонструє очевидну різницю у розмірах щорічної разової грошової допомоги, яка за розміром менша від тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону №3551-XII.
Так, для позивача, який є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, у результаті внесених Законом №2983-IX змін до частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII та передачі повноважень з визначення розміру допомоги Кабінету Міністрів України щорічну разову грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком замінено на щорічну разову грошову допомогу у розмірі 2900,00 грн.
Спірним у цій справі є питання можливості зменшення розміру одноразових соціальних виплат, а також можливості делегування Верховною Радою України повноважень стосовно визначення відповідного розміру виплат Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи цей спір, суд враховує правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23.
Так, відмовляючи у задоволенні подібного позову, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада, як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на наявні фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд у контексті спірних відносин дійшов висновку щодо правомірності дій пенсійного органу в частині виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України у постанові №369, що становить 2900,00 грн.
Підстав для врахування висновку Верховного Суду, викладеного у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 немає, з огляду на відмінність нормативно-правового регулювання спірних відносин.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко