13 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12581/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 11.08.2025 № 05675001301 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.26 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 , з 04 серпня 2025 року пенсію за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та період навчання з 01.09.1984 по 14.06.1989 відповідно до диплому НОМЕР_2 , реєстраційний номер № 740.
В обґрунтування позову зазначено, що 04.08.2025р. ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 11.08.2025р. управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 056750013013 в призначені пенсії відмовлено.За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно д трудової книжки ( НОМЕР_3 ), оскільки зміна прізвища власника трудової книжки на титульній сторінці, винесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.03.1997 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за № 10 (до цього Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974).Довідка № 321 від 28.02.2013р. про реєстрацію шлюбу не містить проставлення апостеля компетентним органом держави, в якій документ був складений.Також, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984р. по 14.06.1989р. згідно диплому ( НОМЕР_2 ), оскільки в цей період особа навчалася в навчальному закладі , який розташований на території російської федерації. Відтак право на призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 63 -річного віку, з 04.08.2028 або у разі набуття необхідного страхового стажу. Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Стислий зміст заперечень відповідача.
У відзиві відповідач зазначає, що дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України, отже, у задоволенні позовної заяви слід відмовити у повном обсязі.
Заяви, клопотання учасників справи.
26.09.2025 до суду надійшло пояснення третьої особи від ГУ ПФУ в Полтавській області, де вона вказує, що рішення про відмову №056750013013 від 11.08.2025 в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.
06.10.2025 до суду надійшло клопотання від позивача про долучення доказів.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2025 позивач звернулася через веб-портал Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Заява за принципом екстериторіальності, опрацьовувалася Головним управлінням Пенсійного Фонду в Кіровоградській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову №056750013013 від 11.08.2025 ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Загальний страховий стаж позивача становить 30 років 6 місяців.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_3 ), оскільки зміна прізвища власника трудової книжки на титульній сторінці, внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, (до цього-Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974р.), відповідно до якої, зміна записів у трудових книжках прізвища, ім'я, по батькові виконується уповноваженим органом на підставі документів (свідоцтва про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, тощо) і з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється колишнє прізвище, ім'я чи по батькові записуються нові дані і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженим ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Довідка №321 від 28.02.2013 про реєстрацію шлюбу не містить проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Також до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 14.06.1989, згідно диплому ( НОМЕР_2 ), оскільки в цей період особа навчалася в навчальному закладі, який розташовано на території Російської Федерації.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 63-річного віку, з 04.08.2028 або у разі набуття необхідного страхового стажу.
Відповідно до с.1 трудової книжки НОМЕР_3 від 30.05.1984 прізвище позивача ОСОБА_2 було змінено на ОСОБА_3 .
Відповідно до запису трудової книжки НОМЕР_3 від 30.05.1984 №3 позивач 01.09.1984 була зарахована на І курс денного відділення факультету філософії Ростовського-на-Дону ордену Трудового Красного Знамені державного університету ім. М.А.Суслова.
Відповідно до запису трудової книжки НОМЕР_3 від 30.05.1984 №4 позивач 30.06.1989 відрахована з Ростовського-на-Дону ордену Трудового Красного Знамені державного університету ім. М.А.Суслова.
Відповідно до диплому позивача НОМЕР_2 , позивач в 1984 році вступила і 1989 році закінчила навчання в Ростовському державном університеті. Рішенням державної екзаменаційної комісії від 14.06.1989 позивачу присвоїна кваліфікація філософа, викладача філософії.
Позивач, вважаючи протиправними бездіяльність та рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком, звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється, згідно із Законом України від "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому- Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, із зазначеного вище вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо незарахування позивачці періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_3 ), оскільки зміна прізвища власника трудової книжки на титульній сторінці, внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, (до цього-Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974), та довідка №321 від 28.02.2013 про реєстрацію шлюбу, яку додала позивач до своєї заяви від 04.08.2025, не містить проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Судом встановлено, що відповідно до с.1 трудової книжки НОМЕР_3 від 30.05.1984 прізвище позивача ОСОБА_2 було змінено на ОСОБА_3 .
Суд зазначає, що 13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, адже такий стаж набутий до ухвалення відповідних рішень.
Тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, який зараховується до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
До того ж суд зазначає, що Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04.02.2023 №107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що довідка, видана на території російської федерації до 24.02.2022 приймалася без апостиля, суд вважає безпідставним висновок відповідача про необхідність засвідчення довідки №321 від 28.02.2013 про реєстрацію шлюбу апостилем.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
В даному випадку, суд звертає увагу, що записи щодо зміни прізвища позивача в трудовій книжці зроблені чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підробок, у зв'язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу з моменту призначення пенсії.
Також суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення/перерахунку пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні/перерахунку пенсії.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці або у довідках можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у наданих документах.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Отже, відмова Пенсійного фонду зарахувати періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_3 ) є протиправною.
Щодо незарахування позивачці періоду навчання з 01.09.1984 по 14.06.1989, згідно диплому ( НОМЕР_2 ), оскільки в цей період особа навчалася в навчальному закладі, який розташовано на території Російської Федерації, суд зазначає наступне.
Згідно із абзацем 4 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Як вже було зазначено, п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом п. 8 Порядку № 637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Отже, належними доказами для зарахування періоду навчання до страхового стажу є диплом, посвідчення, свідоцтво, а також довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання, дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Так, судом встановлено, що відповідно до запису трудової книжки НОМЕР_3 від 30.05.1984 №4 позивач 30.06.1989 відрахована з Ростовського-на-Дону ордену Трудового Красного Знамені державного університету ім. М.А.Суслова. Відповідно до диплому позивача НОМЕР_2 , позивач в 1984 році вступила і 1989 році закінчила навчання в Ростовському державном університеті. Рішенням державної екзаменаційної комісії від 14.06.1989 позивачу присвоїна кваліфікація філософа, викладача філософії.
Отже, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження періоду навчання позивача з 01.09.1984 по 14.06.1989 відмова Пенсійного фонду зарахувати період навчання з 01.09.1984 по 14.06.1989, згідно диплому ( НОМЕР_2 ) є протиправною.
Окрім того, згідно підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
Стосовно позовної вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 , з 04 серпня 2025 року пенсію за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та період навчання з 01.09.1984 по 14.06.1989 відповідно до диплому НОМЕР_2 , реєстраційний номер № 740, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновку суду, оскільки суд не в праві втручатися у виключну компетенцію Пенсійного фонду та його територіальних органів в питаннях призначення пенсії.
Таким чином, оскаржуване рішення від 11.08.2025 № 05675001301 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» винесене протиправно.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, відповідно до ст. 9, 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення від 11.08.2025 №05675001301 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині відмови позивачу зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та період навчання з 01.09.1984 по 14.06.1989, відповідно до диплому НОМЕР_2 , реєстраційний номер №740, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та період навчання з 01.09.1984 по 14.06.1989 відповідно до диплому НОМЕР_2 , реєстраційний номер № 740 та повторно розглянути заяву позивача від 04.08.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Також суд звертає увагу, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало ГУ ПФУ у Кіровоградській області, яке визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, а тому з урахуванням скасування вище зазначеного рішення, саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області повинно повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків даного судового рішення оскільки процедура призначення пенсії та розгляду заяви позивача не є завершеною.
Після повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду та зарахування до страхового стажу спірного періоду, процедура призначення пенсії позивачу є завершеною.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Таким чином, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 11.08.2025 №05675001301 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Збов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , та період навчання з 01.09.1984 по 14.06.1989, відповідно до диплому НОМЕР_2 , реєстраційний номер №740, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп).
У іншій частині вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза