. 13 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10150/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 №51 (з основної діяльності) "Про результати проведення службового розслідування за фактом відсутності майна, яке числилось за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 ".
Позовні вимоги мотивує протиправністю наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 №51 (з основної діяльності) про результати проведення службового розслідування, притягнення його до повної матеріальної відповідальності за втрату майна та стягнення завданих збитків на загальну суму 202960,00 грн, оскільки службове розслідування відносно нього проведено формально, неповно, необ'єктивно та упереджено, а наказ про його результати, прийнятий з порушенням норм матеріального права, при неповному та неправильному встановленні обставин, причин та умов, які мають значення для встановлення вини, неналежним дослідженням нормативно-правових актів, керівних документів та, як наслідок, притягнення позивача до відповідальності без наявних законних на те підстав. Зазначає, що у військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив військову службу у період часу з 01.12.2023 по 24.06.2024 та в подальшому на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 11.04.2024 89-РС та наказу командиру в/ч НОМЕР_1 від 24.06.2024 №181 з 24.06.2024 вибув до нового місця служби у в/ч НОМЕР_3 . При цьому, при переведені до нового місця служби у в/ч НОМЕР_3 позивачу видано речовий, грошовий, продовольчий атестати та атестат РАО. Позивачем в свою чергу здано справи і посаду у в/ч НОМЕР_1 , про що свідчить рапорт старшого сержанта ОСОБА_1 про здачу справ та посади від 24.06.2024 №2608. У командування військової частини НОМЕР_1 при переведенні позивача до нового місця служби будь-які претензії з приводу втрати військово-технічного майна були відсутні, зазначені обставини жодним чином не відображені у первинних військово-облікових документах як позивача так і відповідача. Натомість майже через рік після переведення позивача до нового місця служби відповідачем за фактами відсутності майна, яке числилось за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 призначено та проведено службове розслідування, за результатами якого позивача командиром військової частини НОМЕР_1 притягнуто до матеріальної відповідальності. Таким чином, враховуючи ч. 2 ст. 11 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, оскільки на момент прийняття наказу №51 від 09.04.2025 (з основної діяльності) позивач вже понад рік не проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
08.09.2025 відповідач засобами системи "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву, в якому представник висловив заперечення проти задоволення позову. Мотиви своїх заперечень представник пов'язує з тим, що в зв'язку з тривалою відсутністю позивача, яка пов'язана з відпустками, лікуванням, самостійним залишенням частини (2 випадки), вказане службове розслідування, було завершене після термінового переміщення старшого сержанта ОСОБА_1 до нового місця служби. Після завершення службового розслідування його матеріали були надіслані до військової частини НОМЕР_3 , де продовжив військову службу позивач. Крім того, твердження ОСОБА_1 , що до нього не було претензій з приводу втрати військового майна, спростовуються самим позивачем, а саме, копіями матеріалів вищезазначеного службового розслідування, які були долучені безпосередньо самим позивачем до іншого адміністративного позову, поданого в червні 2025 року (справа №440/8448/25). Атестат №2 від 23.11.2023 був виданий військовою частиною НОМЕР_4 у відповідності п. 36 розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України і позивач прибув з цим атестатом при переміщенні з в/ч НОМЕР_4 до в/ч НОМЕР_1 . При цьому, на момент переміщення старшого сержанта ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 жодних претензій щодо військового майна, переліченого в атестаті №2, у позивача не було. Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач не приймав участі в бойових діях, зате регулярно перебував у відпустках, на лікуванні та в статусі особи, яка самостійно залишила військову частину, а тому заяви позивача про використання майна під час участі в бойових діях не підтверджені доказами по справі. Також під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач здав на склад лише частину військового майна, яке було ним отримано за попереднім місцем служби, а певна частина майна, серед якого - квадрокоптер, монокуляр та патрони, зникли. По факту втрати військового майна старшим сержантом ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, яким зафіксовано факт втрати військового майна на суму 227 318,57 грн. У подальшому, за новим місцем служби у військовій частині НОМЕР_3 , позивач продовжив "втрачати" військове майно, тільки в більших масштабах, і службовим розслідуванням за новим місцем служби, зафіксовано "втрату" військового майна на суму близько 1,4 мільйона гривень. В даний час, позивач вже перевівся до наступної військової частини, не відшкодувавши збитки завдані державі за двома попередніми місцями проходження військової служби. Таким чином, військова частина НОМЕР_1 не вчиняла протиправних дій, оскільки в наказі про результати службового розслідування №51 від 09.04.2025 легалізовано факт завдання державі збитків, а фактичне притягнення до матеріальної відповідальності зі стягненням збитків у відповідності до п. 6 наказу з урахуванням ст. 11 ЗУ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" №160-ІХ від 03.10.2019 передбачено за новим місцем служби позивача. Саме тому в подальшому матеріали службового розслідування були надіслані до військової частини НОМЕР_5 , де на даний час проходить службу позивач. І саме у військовій частині НОМЕР_5 наказом №280 від 21.08.2025 було прийняте рішення про відшкодування шкоди, завданої державі позивачем.
У відповіді на відзив на позовну заяву, що сформована в системі "Електронний суд" 12.09.2025, позивач наполягає на тому, що відповідачем за одним і тим самим фактом проведено два службових розслідування, а до відзиву на позовну заяву надано матеріали службового розслідування від 05.01.2024, про існування якого стороні позивача стало відомо лише із вказаного відзиву. Настільки нерівним є становище сторін у справі. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. З урахуванням доданих до відзиву документів вбачається, що позивача тричі притягнуто до матеріальної відповідальності за одним і там самим фактом, зокрема, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 09.08.2024 №61, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 09.04.2025 №51 (оскаржуваний наказ) та наказом командира в/ч НОМЕР_5 від 21.08.2025 №280. З урахуванням долучених до відзиву матеріалів службового розслідування, затвердженого наказом №61 від 09.08.2024 вбачається, що відповідач, нехтуючи зазначеним конституційним принципом, щодо тих самих фактів повторно провів відносно позивача службове розслідування, результати якого затверджені наказом від 09.04.2025 №51 та повторно притягнув позивача до повної матеріальної відповідальності за "втрату" тієї самої номенклатури військового майна. А після оскарження до суду наказу від 09.04.2025 №51 ініціював видання вже третього по рахунку наказу командиром в/ч НОМЕР_5 від 21.08.2025 №280. Не зупиняючись на істотних порушеннях вимог Закону та Порядку №608, оскільки вказане службове розслідування не є предметом оскарження, позивач зауважує на відсутність в матеріалах службового розслідування затвердженого наказом №61 від 09.08.2024 пояснень позивача, вказаний наказ не доведений до нього під підпис, як того вимагає частина 7 ст. 8 Закону № 160-ІХ. Поряд з цим, за відсутності акту зняття залишків щодо невідповідності наявного військово-технічного майна, номенклатурі, зазначеній у атестаті від 23.11.2023 №2, службовому розслідуванню та притягненню позивача до матеріальної відповідальності повинна була передувати інвентаризація військового майна, яка є обов'язковою при прийманні-передачі посади.
У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, що сформовані в системі "Електронний суд" 14.09.2025, представник відповідача наполягає на тому, що доведеність правомірності прийняття наказу №51 від 09.04.2025 ґрунтується на тому, що: - позивач був переміщений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 та надав атестат №2 з переліком отриманого військового майна; - ніяких заперечень щодо переліку майна, зазначеного в атестаті №2 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач не висловлював; - позивач відмовився надати військове майно для огляду безпосередньому командиру, тому з цього приводу був поданий відповідний рапорт та призначене службове розслідування; - під час проведення службового розслідування, позивач здав частину майна на склад військової частини НОМЕР_1 , про що складені відповідні документи; - за результатами службового розслідування зафіксовано факт втрати військового майна на суму 227 318,57 грн; - матеріали службового розслідування надіслані до наступного місця служби позивача - до військової частини НОМЕР_3 ; - наказ про притягнення до матеріальної відповідальності та стягнення шкоди, завданої державі у військовій частині НОМЕР_3 не видавався; - після переміщення позивача до військової частини НОМЕР_5 наказом командира військової частини НОМЕР_5 №280 від 21.08.2025 було прийняте рішення про відшкодування позивачем шкоди, завданої державі. Відтак, позиція військової частини НОМЕР_1 , як відповідача, чітка і зрозуміла - є накладна №2 з переліком майна, є накладні про здачу частини військового майна на склад. Різниця між отриманим та зданим на склад - це те військове майно, що було втрачено. При цьому, сторона відповідача заперечує твердження, що позивача тричі притягали до матеріальної відповідальності за одним і тим же фактом, так як в наказах військової частини НОМЕР_1 за результатами службового розслідування лише зафіксовано факт втрати майна та завдання шкоди державі.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд здійснює розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно даних військового квитка НОМЕР_6 ОСОБА_1 проходив військову службу у періоди з 09.06.2022 по 18.08.2023 у в/ч НОМЕР_7 , з 19.08.2023 по 23.11.2023 - в/ч НОМЕР_4 , з 01.12.2023 по 24.06.2024 - в/ч НОМЕР_1 , з 27.06.2024 по 16.05.2025 - в/ч НОМЕР_3 , а з 18.05.2025 по теперішній час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_5 .
При переведені до нового місця служби з в/ч НОМЕР_4 до в/ч НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 було видано атестат РАО №2 від 23.11.2023, в якому зазначено перелік, якість, кількість, вартість і дати видання військового майна, яке передається разом із вказаним військовослужбовцем з в/ч НОМЕР_4 до в/ч НОМЕР_1 , а саме: - артилерійська гвинтівка 7,62 мм в кількості 1 шт вартістю 239104,75 грн; патрони М 118 в кількості 100 шт вартістю 1738,5654 грн; - квадрокоптер Мavic 3 в кількості 1 шт вартістю 139000,00 грн; - монокуляр тепловізійний в кількості 1 шт вартістю 63960,00 грн; - метеостанція Кеstrel в кількості 1 шт вартістю 42693,60 грн; - далекомір Vortex в кількості 1 шт вартістю 20588,40 грн; - боєприпаси калібру 338 в кількості 200 шт вартістю 83768,00 грн; - патрон "Цільовий" в кількості 400 шт вартістю 26000,00 грн.
Пройшовши військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2023 по 24.06.2024 позивач на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 11.04.2024 №89-РС та наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24.06.2024 №181 з 24.06.2024 вибув до нового місця служби у в/ч НОМЕР_3 .
Після вибуття позивача до нового місця служби з в/ч НОМЕР_1 до в/ч НОМЕР_3 ТВО начальника фінансово-економічної служби, головний бухгалтер військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_2 звернувся з рапортом на ім'я начальника військової частини НОМЕР_1 , в якому повідомив про те, що колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 не було передано на склад частину майна, та як наслідок, просив провести за фактом відсутності майна відповідне службове розслідування.
На підставі вищевказаного рапорту наказом начальника військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2025 №58 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування за фактом відсутності майна, яке не було передано на склад військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2025 №92 (з адміністративно-господарської діяльності) продовжено строк проведення службового розслідування за фактом відсутності майна, яке не було передано на склад військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1
09.04.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 затверджено акт службового розслідування за фактом відсутності майна, яке числилося за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 .
Так, за змістом вищевказаного акту під час проведення службового розслідування встановлено факт не здачі старшим сержантом ОСОБА_1 на склад РАО та на склад авіації та протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 майна, а саме: - квадрокоптера Мavic 3 в кількості 1 шт вартістю 139000,00 грн; - монокуляра тепловізійного в кількості 1 шт вартістю 63960,00 грн; - 7,62 x 51 мм патронів М118 в кількості 100 шт вартістю 1738,57 грн; - 7,62 мм патронів цільових в кількості 348 шт вартістю 22620,00 грн, загальна сума нестачі становить 227318,56 грн.
Згідно наданого письмового пояснення командира відділення снайперів військової частини НОМЕР_3 , старшого сержанта ОСОБА_1 останнім було отримано військове майно, вписане в атестат на зброю, в тому числі й вищезазначене. При цьому, старший сержант ОСОБА_1 стверджує, що військове майно, в тому числі й те, стосовно якого проводиться службове розслідування, було здане ним командиру військової частини НОМЕР_1 у присутності чергового по частині, прізвища якого він не пам'ятає. ОСОБА_1 зазначає, що частина патронів була використана у попередньому місці служби, а саме, при виконанні бойових завдань у військовій частині НОМЕР_4 . На склад РАО майно ОСОБА_1 не здав, оскільки на той час склад озброєння не був обладнаний. При переведенні з військової частини НОМЕР_1 жодного атестату, в тому числі й на зброю, ОСОБА_1 видано не було.
Однак, пояснення старшого сержанта ОСОБА_1 щодо передачі майна командиру військової частини НОМЕР_1 не підтверджуються фактичними обставинами, які стали відомі з пояснень начальників служб та складів.
Крім того, пояснення ОСОБА_1 не підтверджуються документацією, яка була надана службами військової частини НОМЕР_1 , а саме накладними №28, №29, №21, №23, №29/02.
Враховуючи зазначене, порушень по процесу здачі військового майна не виявлено і всі порушення стосуються лише неповноти здачі майна.
Своїми діями під час перебування на посаді командира відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 порушив вимоги статей 12, 16, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та розділу І Загальних положень Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.10.2022 №569.
Виходячи в вищевикладеного у акті службового розслідування запропоновано, зокрема:
з метою притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності передати матеріали службового розслідування до військової частини НОМЕР_3 ;
відповідно до пункту 1 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" старшого сержанта ОСОБА_1 за втрату майна, а саме: майно служби авіації та протиповітряної оборони - квадрокоптер Mavic 1 шт, майно служби ближнього бою та розвідки - монокуляр тепловізійний 1 шт, притягнути до повної матеріальної відповідальності та стягнути завдані збитки на загальну суму 202960,00 грн;
відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" старшого сержанта ОСОБА_1 за втрату майна служби засобів ураження - 7,62 х 51 мм патрони М118 100 шт, 7,62 мм патрон цільовий 348 шт, притягнути до повної матеріальної відповідальності та стягнути завдані збитки на загальну суму 243585,654 грн.
На підставі вищевказаних висновків службового розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 №51 (з основної діяльності) наказано, зокрема:
з метою притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності передати матеріали службового розслідування до військової частини НОМЕР_3 ;
відповідно до пункту 1 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" старшого сержанта ОСОБА_1 за втрату майна, а саме: 1. Майно служби авіації та протиповітряної оборони: квадрокоптер Mavic 3 TERMAL-CP.EN.00000415.01 DJI - 1 шт.; 2. Майно служби ближнього бою та розвідки: Монокуляр тепловізійний GUIDE Track IR 50mm, 300х400, 17mm VOX 3,3 х 13,2 - 1 шт.; притягнути до повної матеріальної відповідальності та стягнути завдані збитки на загальну суму 202960,00 грн;
відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" старшого сержанта ОСОБА_1 за втрату майна служби засобів ураження: 7,62х51 мм патрони М118 Long Renge M118 (MED) - 100 шв., 7,62 мм патрон цільовий - 348 шт. притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності та стягнути завдані збитки на загальну суму 243585,654 грн.
У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 18.05.2025 №140 старшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_8 , командира відділення снайперів взводу снайперів військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом розпорядженням Генерального Штабу Збройних Сил України від 06.05.2025 №130 на посаду начальника радіостанції взводу зв'язку військової частини НОМЕР_5 з 18.05.2025 наказано зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 та на всі види забезпечення, а на котлове з 19.05.2025 та вважати таким, що з 18.05.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою.
Згідно з актом від 07.07.2025 позивача ознайомлено з наказом військової частини НОМЕР_3 від 14.04.2025 №1794 "Про результати службового розслідування" та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 №51 "Про результати службового розслідування за фактом відсутності майна, яке числилось за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 ", які надійшли для реалізації до військової частини НОМЕР_9 .
Не погоджуючись з правомірністю винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 №51 (з основної діяльності) "Про результати проведення службового розслідування за фактом відсутності майна, яке числилось за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 ", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Статут).
Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Пунктом 4 Статуту встановлено, що повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Пунктом 12 Статуту визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно з пунктом 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з пунктом 127 Статуту солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.
Статтями 26, 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), а саме - військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (пункти 1, 2 розділу І Дисциплінарного статуту).
Згідно з абзацом 3 пункту 3 розділу І Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Пунктом 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Пунктом 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно пункту 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно з пунктами 83-85, 96 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
За приписами пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №608).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Відповідно до пунктів 13, 14, 15 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.
У разі призначення службового розслідування старшим командиром (начальником) про це письмово повідомляється заінтересований підлеглий за службовою підпорядкованістю командир (начальник), який у разі незавершення раніше призначеного службового розслідування скасовує свій наказ про призначення службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 5 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Згідно з пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-ІХ).
За приписами статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до пункту 1 статті 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Стаття 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Якщо строк експлуатації військового та іншого майна на дату його втрати закінчився або неможливо встановити час його втрати, відшкодування шкоди проводиться в розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає, але не нижче вартості металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, які в ньому містяться, визначеної відповідно до законодавства про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.
Відповідно до пунктів 4, 6 розділу І Загальних положень Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.10.2022 №569, забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов'язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини).
Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов'язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.
Про кожний випадок крадіжок або втрат стрілецької зброї і боєприпасів командир військової частини повинен:
доповісти за підпорядкованістю, повідомити командира військової частини НОМЕР_10 , а також повідомити підрозділ військової контррозвідки СБУ, регіональний орган СБУ, Національну поліцію України, орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку), у зоні діяльності якого дислокується військова частина;
призначити службове розслідування за фактом крадіжки (втрати) стрілецької зброї (боєприпасів), за підсумками якого прийняти відповідні рішення;
організувати співпрацю з відповідним органом управління Служби правопорядку та Національною поліцією України щодо розшуку викраденої або втраченої стрілецької зброї (боєприпасів).
Як слідує з матеріалів справи, при переведені до нового місця служби з в/ч НОМЕР_4 до в/ч НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 було видано атестат РАО №2 від 23.11.2023, в якому зазначено перелік, якість, кількість, вартість і дати видання військового майна, яке передається разом із вказаним військовослужбовцем з в/ч НОМЕР_4 до в/ч НОМЕР_1 , а саме: - артилерійська гвинтівка 7,62 мм в кількості 1 шт вартістю 239104,75 грн; патрони М 118 в кількості 100 шт вартістю 1738,5654 грн; - квадрокоптер Мavic 3 в кількості 1 шт вартістю 139000,00 грн; - монокуляр тепловізійний в кількості 1 шт вартістю 63960,00 грн; - метеостанція Кеstrel в кількості 1 шт вартістю 42693,60 грн; - далекомір Vortex в кількості 1 шт вартістю 20588,40 грн; - боєприпаси калібру 338 в кількості 200 шт вартістю 83768,00 грн; - патрон "Цільовий" в кількості 400 шт вартістю 26000,00 грн.
Згідно накладної №21 на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 та рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 на склад ракетно-артилерійського озброєння було здано наступне майно: 8,60 х 70 мм боєприпаси калібру 338 - 200 шт.
Згідно накладної №23 на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 та рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 на склад ракетно-артилерійського озброєння було здано наступне майно: 7,62 х 51 мм патрон "Цільовий" - 52 шт.
Згідно накладної №28 на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 та рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 на склад ракетно-артилерійського озброєння було здано наступне майно: снайперська гвинтівка 7,62 мм, оптичний приціл Vortex Razor HD Genll-E з сіткою VMR-2 MRAD з підсвіткою - 1 комплект.
Згідно накладної №29 на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 та рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 на склад ракетно-артилерійського озброєння було здано наступне майно: далекомір Vortex Razor HD 4000 - 1 шт.
Згідно накладної №29/02 на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 на склад наземних систем було здано наступне майно: метеостанція Кеstrel з ТБ модулем - 1 шт.
Відповідно до рапорту командира інженерно-саперної роти старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 05.01.2024 №17 повідомлено, що командир відділення інженерно-саперного взводу, інженерно-саперної роти старший сержант ОСОБА_1 не надав для перевірки ввіреного йому відповідного військового майна, у зв'язку з чим виявлено нестачу наступного майна: квадрокоптер Мavic 3 в кількості 1 шт; монокуляр тепловізійний в кількості 1 шт; 7,62 x 51 мм патрони М118 в кількості 100 шт; 7,62 мм патрон цільовий в кількості 348 шт.
На підставі вищевказаного рапорту від 05.01.2024 №17 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2024 №1 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування за фактом ненадання для перевірки ввіреного військового майна старшим сержантом ОСОБА_1 , командиром відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.
Згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2024 №10, від 17.01.2024 №18, від 21.02.2024 №53, від 22.02.2024 №54, від 05.03.2024 №66, від 18.03.2024 №79, від 04.05.2024 №128, від 06.06.2024 №163, 23.06.2024 №180 позивач перебував у відпустках, на стаціонарному лікуванні, а також кілька разів самовільно залишав та добровільно повертався до військової частини.
У зв'язку з цим, командиром інженерно-саперної роти старшим лейтенантом ОСОБА_5 13.01.2024 та заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення інженерно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_6 25.07.2024 подавалися рапорти на ім'я начальника військової частини НОМЕР_1 про продовження терміну проведення службового розслідування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2024 №4 (з адміністративно-господарської діяльності) продовжено службове розслідування за фактом ненадання для перевірки ввіреного військового майна старшим сержантом ОСОБА_1 до 13.02.2024.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2024 №304 (з адміністративно-господарської діяльності) продовжено службове розслідування за фактом ненадання для перевірки ввіреного військового майна старшим сержантом ОСОБА_1 до 25.08.2024.
У подальшому, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 №181 (по стройовій частині) старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, як такого, що з 24.06.2024 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_3 .
01.08.2024 ТВО командира військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_7 затверджено акт проведення службового розслідування за фактом нестачі у старшого сержанта ОСОБА_1 майна за службою засобів ураження, службою авіації та протиповітряної оборони.
Так, за змістом акту під час проведення службового розслідування встановлено факт нестачі військового майна, ввіреного старшому сержанту ОСОБА_1 , а саме: - по службі авіації та протиповітряної оборони квадрокоптер Мavic 3 в кількості 1 шт вартістю 139000,00 грн; по службі засобів ураження монокуляр тепловізійний в кількості 1 шт вартістю 63960,00 грн, 7,62 x 51 мм патрони М118 в кількості 100 шт вартістю 1738,57 грн; 7,62 мм патрон цільовий в кількості 348 шт вартістю 22620,00 грн, загальна сума нестачі становить 227318,56 грн. Матеріально-відповідальна особа старший сержант ОСОБА_1 , котрий отримав вказане майно та повинен був забезпечити його належне зберігання, допустив безвідповідальне ставлення по відношенню до виданого йому майна, що призвело до його втрати по службі авіації та протиповітряної оборони та службі засобів ураження. Вказану шкоду заподіяно старшим сержантом ОСОБА_1 під час виконання службових обов'язків.
Як наслідок, у акті службового розслідування запропоновано, зокрема:
- за порушенням статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшого сержанта ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА";
- відповідно до статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" старшого сержанта ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності.
Вказані пропозиції були зазначені у пунктах 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2024 №61 (з основної діяльності), а пунктом 9 цього наказу начальнику персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" наказано надіслати у п'ятиденний строк матеріали службового розслідування до нового місця служби сержанта ОСОБА_1 для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.
З вищевикладеного суд робить висновок, що підставою для проведення службового розслідування у 2024 році слугував рапорт командира інженерно-саперної роти старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 05.01.2024 №17 про не надання командиром відділення інженерно-саперного взводу, інженерно-саперної роти старшим сержантом ОСОБА_1 для перевірки ввіреного йому відповідного військового майна і на підставі такого рапорту службове розслідування проводилося саме за фактом ненадання для перевірки ввіреного військового майна старшим сержантом ОСОБА_1 , командиром відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.
Разом з тим, у випадку з прийняттям спірного наказу підставою для проведення службового розслідування слугував рапорт ТВО начальника фінансово-економічної служби, головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_8 про не передачу колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 частини ввіреного йому майна і службове розслідування проводилося саме за фактом відсутності на складі відповідного майна.
Відтак, посилання позивача на те, що відносно нього кілька разів проводилися службові розслідування за одним і тим же фактом, не відповідають дійсності.
Стосовно тверджень ОСОБА_1 про те, що при його переведенні до нового місця служби з в/ч НОМЕР_1 до в/ч НОМЕР_11 у командування військової частини НОМЕР_1 будь-які претензії з приводу втрати військово-технічного майна були відсутні, то вони спростовуються тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2024 №1 (з адміністративно-господарської діяльності) було призначено службове розслідування за фактом ненадання для перевірки ввіреного військового майна старшим сержантом ОСОБА_1 , командиром відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.
Тобто, ще на момент проходження позивачем військової служби у в/ч НОМЕР_1 командування військової частини НОМЕР_1 висувало йому претензії з приводу втрати (ненадання на перевірку) частини військового майна.
Суд враховує, що службові розслідування в Збройних Силах України проводяться на підставі пунктів 84-88 Дисциплінарного статуту та положень Порядку №608, згідно з якими службове розслідування проводиться з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення. При цьому, до строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Отже, у зв'язку з тривалою відсутністю позивача на службі у в/ч НОМЕР_1 , яка пов'язана з відпустками, лікуванням, самостійним залишенням частини (2 випадки), призначене у січні 2024 року службове розслідування було завершене після термінового переміщення старшого сержанта ОСОБА_1 до нового місця служби.
Суд зауважує, що після завершення службового розслідування його матеріали були надіслані до військової частини НОМЕР_3 , де продовжив військову службу позивач.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про те, що при переведенні до нового місця служби у в/ч НОМЕР_3 йому видано речовий, грошовий, продовольчий та атестат РАО.
При цьому, вказане суперечить письмовим поясненням позивача, наданим під час проведення службового розслідування за фактом відсутності на складі відповідного майна, в яких останнім було зазначено про те, що при переведенні з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 йому не було видано жодного атестату, в тому числі і атестату на зброю.
В свою чергу, атестат №2 від 23.11.2023 був виданий військовою частиною НОМЕР_4 . Позивач прибув з цим атестатом при переміщенні з в/ч НОМЕР_4 до в/ч НОМЕР_1 . Жодних претензій щодо військового майна, переліченого в атестаті №2 від 23.11.2023, на момент переміщення у позивача не було.
Крім того, твердження позивача щодо безпідставності записів в атестаті №2 від 23.11.2023 та фактичного не отримання ним спірного майна, на переконання суду, суперечать вчиненим останнім діями, які виразилися у самостійній здачі на склад РАО частини військового майна, переліченого у атестаті.
Як зазначив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, у військовій частині НОМЕР_1 дотримуються норм діючого законодавства, і саме тому після прибуття старшого сержанта ОСОБА_1 до військової частини йому було запропоновано надати майно для огляду для подальшої передачі на склад. Така вимога пов'язана з тим, що військова частина НОМЕР_1 не бере безпосередньої участі в бойових діях та здійснює підтримку Сил Оборони України, а посада позивача не передбачала використання такого майна при здійсненні ним службових обов'язків за посадою. З цієї причини військове майно перелічене в атестаті №2, не могло бути використане за призначенням та повинно було бути здане на склад військової частини.
Разом з тим, позивач частину майна, переліченого у атестаті №2 від 23.11.2023, для огляду та його подальшої передачі на склад не надав. При цьому, за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ніяких рапортів, звернень про втрату або використання військового майна під час бойових дій під час служби у інших військових частинах від позивача не надходило.
Суд відмічає, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач приймав участь в бойових діях, а навпаки, свідчать про те, що останній регулярно перебував у відпустках, на лікуванні та в статусі особи, яка самостійно залишила військову частину.
З огляду на зазначене, заяви позивача про використання майна під час участі в бойових діях суд вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються документально.
Також, суд відмічає, що у позовній заяві ОСОБА_1 стверджує про те, що згідно акту службового розслідування від 09.04.2024, зазначений акт відомостей про час втрати військового майна не містить, а відповідачем безпідставно застосовано повну вартість майна, щодо якого проводиться розслідування.
З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що у відповідності до статті 6 Закону №160-ІХ до акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
На виконання вказаної норми до акту службового розслідування від 09.04.2025, крім розрахунків визначення залишкової вартості, додано довідки про вартісну оцінку завданої шкоди щодо майна відповідних служб.
Відтак, твердження позивача про відсутність розрахунку залишкової вартості суд вважає безпідставними.
Окрім цього, позивач наполягає у позовній заяві на тому, що притягненню його до матеріальної відповідальності повинна була передувати інвентаризація військового майна, яка є обов'язковою при прийманні-передачі посади.
Проте суд зазначає, що посада ОСОБА_1 не була пов'язана з виконанням функцій матеріально відповідальної особи. До того ж у військовій частині НОМЕР_1 відповідач не отримував військове майно, а весь перелік військового майна був чітко визначений у атестаті №2, тому підстави для проведення інвентаризації щодо майна сержанта ОСОБА_1 були відсутні.
Підстави для проведення інвентаризації майна інженерно-саперної роти також відсутні, так як майно, з яким прибув ОСОБА_1 не передбачене штатними нормативами роти, і тому повинно було бути здане на склад військової частини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у спірному випадку військова частина НОМЕР_1 не вчиняла протиправних дій відносно позивача, так як у наказі про результати службового розслідування №51 від 09.04.2025 лише легалізовано факт завдання державі збитків, а фактичне притягнення до матеріальної відповідальності зі стягненням збитків у відповідності до вимог чинного законодавства передбачено за новим місцем служби позивача.
Саме тому в подальшому матеріали службового розслідування були надіслані до військової частини НОМЕР_5 , де на даний час проходить службу позивач і саме у військовій частині НОМЕР_5 наказом №280 від 21.08.2025 було прийняте рішення про відшкодування шкоди, завданої державі позивачем.
Резюмуючи зазначене вище, суд доходить висновку, що службове розслідування відносно позивача було проведено належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства, а спірний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 №51 (з основної діяльності) "Про результати проведення службового розслідування за фактом відсутності майна, яке числилось за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 " винесений правомірно та законно.
Таким чином, у спірному випадку у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова