Справа № 420/26630/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщені суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач) № 155250034435 від 21 травня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років, період його роботи в органах митної служби з 19.08.2002 по 20.01.2004;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з дня звернення, тобто з 12 травня 2025 року, на підставі поданих до пенсійного органу документів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 травня 2025 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень ст.86 ЗУ «Про прокуратуру».
За результатом розгляду заяви відповідачем прийняте оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії через незарахвання до вислуги років періоду роботи в митних органах з 19.08.2002 року по 20.01.2004 року.
Не погодившись з цим рішенням, позивач подав скаргу до пенсійного органу вищого рівня проте відповідь не отримав. Зазначена відмова слугувала підставами звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 11.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вимоги не визнає з підстав того, що Рішенням №155250034435 від 21.05.2025 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з непідтвердженням належним чином необхідного спеціального стажу у відповідності до ст. 86 Закону №1697. За доданими до заяви про призначення пенсії від 12.05.2025 документами стаж позивача за вислугу років складає лише 23 роки 07 місяців, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих - 21 рік 03 місяці 22 дні.
Страховий стаж - 27 років 03 місяці 11 днів. Відсутні підстави до вислуги років зарахувати період роботи в органах митної служби з 19.08.2002 по 20.01.2004 згідно довідки №107/25Д від 09.05.20235, виданої Державною митною службою України Одеської митниці, оскільки робота у вищезазначеній установі не відноситься до державної служби згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, визначена статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723.
Підпунктом 17 пункту 3 статті 3 Закону № 889 визначено органи, на які поширюється дія Закону та посади, на які не поширюється дія Закону, зокрема: дія цього Закону, не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачене Законом. Згідно частини 3 Положення про спеціальні звання посадових осіб митних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 501, посадовим особам митних органів присвоюються такі спеціальні звання: 1) дійсний державний радник митної служби; 2) державний радник митної служби I рангу; 3) державний радник митної служби II рангу; 4) державний радник митної служби III рангу; 5) радник митної служби I рангу; 6) радник митної служби II рангу; 7) радник митної служби III рангу; 8) інспектор митної служби I рангу; 9) інспектор митної служби II рангу; 10) інспектор митної служби III рангу; 11) інспектор митної служби IV рангу; 12) молодший інспектор митної служби.
Законом України від 04.12.1990 №509 «Про державну податкову службу в Україні» було передбачено, що Рада Міністрів Української РСР встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання, спеціальну форму та відзнаки. Подальшими редакціями цього Закону було передбачено, що службовим особам державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.
Перебування на посадах на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
За таких обставин цей період роботи можливо зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, виключно за умови підтвердження інформації щодо присвоєння рангу державного службовця та виплати надбавки за ранг.
Враховуючи наведене, основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Робота на посадах в органах державної митної служби України, зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалися спеціальні звання. Слід врахувати, що з 15.07.2015 стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв'язку із набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697- VII.
Отже, з набранням чинності Законом України Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697 норми ст. 50-1 Закону №1789-ХІ не застосовуються до позивача, оскільки звернення до органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою відбулося у 2025 році.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначено ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697. Згідно ч. 1, 2 ст. ст.86 Закону прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Відповідно до частини 6 статті 86 Закону до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково- навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Таким чином, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років є: а) вислуга років - 25 років; б) стаж на посадах прокурорів - 15 років.
Вважає, що він всебічно і повно з'ясовав всі фактичні обставини справи. Спеціальний закон містить вичерпний перелік посад, які зараховуються до прокурорського стажу для обрахування пенсії за вислугу років. Отже, оскільки позивач не має необхідного спеціального стажу в розумінні Закону України «Про прокуратуру», підстави для призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону № 1697 відсутні. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Позивачем надана до суду відповідь на відзив.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , 1980р.н., 12.05.2025 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
За результатом розгляду заяви позивача та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 155250034435 від 21.05.2025р. про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 03 місяців та 11 днів, стаж за вислугу років 23 роки 07 місяців, в тому числі стаж на посадах прокурорів та слідчих складає 21 рік 03 місяці 22 дні.
За доданими документами до вислугу років не зараховано період роботи в органах митної служби з 19.09.2002 року по 20.01.2004 року, оскільки робота у виказаній установі не відноситься до державної служби згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889 визначена статею 25 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженому Постановою ПФУ від 12.10.2007 №18-6, позивач подав скаргу 17.07.2025 до Пенсійного фонду України.
На вказане звернення позивач відповідь не отримав.
Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належний рівень пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду.
Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі за текстом - Закон № 889-VIII), який набув чинності 01.05.2016 року, визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Так підставою для відмови позивачу у призначені пенсії за Законом України «Про прокуратуру» стала відсутність у позивача вислуги років на посадах державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно, через не враховання періоду роботи в органах державної митної служби (з 19.08.2002 по 20.01.2004).
Згідно записів трудової книжки позивача від 19.08.2002 року №1 - №4 він був призначений на посаду інспектора відділу дізнання та БПМП Чорноморської регіональної митниці та 19.08.2002 року прийняв присягу державного службовця, та 03.01.2003 року позивачу присвоєне персональне звання «інспектор митної служби 3 рангу».
Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що обчислення стажу державної служби за період роботи до моменту набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016), здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Тобто, у цьому випадку необхідно керуватися Порядком № 283.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті митного контролю.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України 2012 року встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Відповідно до статті 588 Митного кодексу України 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною 2 статті 588 Митного кодексу України 2012 року визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
Статтю 37 Закону України «Про державну службу» №3723 було доповнено частиною п'ятнадцятою згідно із Законом N 404-VII ( 404-18 ) від 04.07.2013 наступного змісту - період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 (зразкова справа №822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа №591/6970/16-а.
Враховуючи викладене, період роботи позивача в митних органах, де йому присвоєно спеціальне звання, зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Відповідно до ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Позивач вказує у позові, що його стаж складає: 25 років та 24 дні з яких:
2 роки 4 місяці 0 днів - половина строку навчання на денній формі в Одеській національній юридичній академії (01.09.1997-27.06.2001 та 01.09.2001-06.07.2002).
1 рік 5 місяців 2 дні - робота на посаді інспектора відділу дізнання Чорноморської регіональної митниці (19.08.2002-20.01.2004).
21 рік 3 місяці 22 дні - робота в органах прокуратури (21.01.2004-12.05.2025).
Відтак, суд зазначає, що період роботи (служби) позивача в митних органах з 10. 19.08.2002 по 20.01.2004 зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 155250034435 від 21 травня 2025 року підлягає скасуванню, оскільки відповідачем безпідставно не враховано до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоди роботи позивача в органах державної митної служби.
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам, уповноваженим на виконання функцій держави, певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Також суд зауважує, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади (суб'єкта владних повноважень).
З огляду на викладене, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби, періоду роботи (служби) в державних митних органах з 19.08.2002 року по 20.01.2004 року; та повторно розглянути заяву позивача від 12.05.2025р. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог та подачу позову через систему Електронний суд, суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 968,96 грн. сплаченого позивачем з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ч.2 ст.9, ст.ст. 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155250034435 від 21 травня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років, період його роботи в органах митної служби з 19.08.2002 по 20.01.2004р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2025р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області м.Одеса вул.Канатна код ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Е.А.Іванов