Справа № 420/2830/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про коригування митної вартості № UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та Компанією SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD (Китай) було укладено Контракт поставки № 14102021 від 14.10.2021. З метою здійснення митного оформлення представником Позивача (ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТІК», договір надання брокерських послуг № 11/2023 від 06.12.2023) було подано митну декларацію № 25UA500500001806U3 від 21.01.2025. Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом (ціною договору) відповідно до вартості, сплаченої Позивачем за товар. Для підтвердження обґрунтованості заявленої в митних деклараціях митної вартості та обраного методу її визначення митному органу було надано ряд документів. Проте незважаючи на надання декларантом всіх вищезазначених документів та пояснень, Одеською митницею було відмовлено у митному оформленні, надано Картку відмови № UA500500/2025/000058 від 22.01.2025 та прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025.
Позивач вважає підстави, зазначені в оскаржуваному рішенні, суто формальними та такими, що не враховують зміст наданих декларантом для митного оформлення документів. Позивач надав повний перелік документації, який необхідний для визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору), і ці документи не містять розбіжностей або ознак підробки.
Також, позивач звертає увагу на те, відповідачем не зазначено жодних даних стосовно того, яка ціна взята ним за основу при коригуванні, за якими митними операціями (взагалі відсутні будь-які посилання на раніше оформлені митні декларації), який метод застосовано митним органом та чому неможливо було застосувати попередній тощо.
Ухвалою суду від 03.02.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500500001806U3 від 22.01.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025.
Відповідач вказує, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Проте, декларантом повідомлено митний орган, що інших додаткових документів в десятиденний термін надати немає можливості. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару № 1 - 4,72 дол. США/кг (МД від 10.12.2024 №UA403060/2024/004203), ніж заявлено декларантом - 3,29 дол. США/кг, по товару № 2 - 4,65 дол. США/кг (МД від 25.11.2024 №UA403060/2024/004027), ніж заявлено декларантом - 2,91 дол. США/кг, по товару № 3 - 4,50 дол. США/кг (МД від 05.01.2024 №UA100230/2024/500210), ніж заявлено декларантом - 4,03 дол. США/кг, по товару № 4 - 4,50 дол. США/кг (МД від 14.07.2024 №UA408020/2024/035830), ніж заявлено декларантом - 3,357 дол. США/кг, по товару № 5 - 4,52 дол. США/кг (МД від 24.07.2024 №UA100380/2024/329343), ніж заявлено декларантом - 2,99 США/кг.
Відповідач вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/00987 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС».
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якій зауважує, що в доданих до митної декларації документах відомості щодо товару повністю узгоджуються між собою: характеристики товару, його кількість, вага та ціна, а також реквізити контракту поставки та реквізити проформ-інвойсів співпадають. Тобто зазначені документи жодних розбіжностей щодо товару або його вартості не містять. Також, просить суд звернути увагу, що загальні суми оплат та призначення платежів чітко відповідають загальним сумам замовлень та реквізитам проформ-інвойсів, що дає змогу чітко ідентифікувати товар, за який було здійснено оплату.
У поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що твердження Позивача про надання достовірних даних не відповідають дійсним обставинам справи, так як під час митного оформлення було виявлено розбіжності в наданих ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС» документах, про що зазначено в Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025, тому посилання Позивача є безпідставними. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025 складено посадовими особами митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС» до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.
Також позивачем до суду надані додаткові пояснення, у яких позивач повторно звернув увагу суду на те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено жодних даних стосовно того, яка ціна взята Відповідачем за основу при коригуванні, за якими митними операціями (взагалі відсутні будь-які посилання на раніше оформлені митні декларації), який метод застосовано митним органом та чому неможливо було застосувати попередній. Вказане свідчить про незаконність та необґрунтованість коригування Відповідачем митної вартості товарів, оскільки взагалі незрозуміло, з яким товаром порівняно вартість товару Позивача і чи зроблено таке порівняння з урахуванням характеристик товару, виробника та країни походження товару, обставин поставки (умов поставки, умов оплати, обсягів партій) тощо.
В свою чергу, відповідачем також надані додаткові пояснення у справі, у яких відповідач зазначає, що графа 33 рішення про коригування митної вартості в АСМО «Інспектор» поділена на 3 розділи: «(33) Джерело інформації», «Підстави для проведення митної оцінки» та «Висновки», кожен із яких містить відповідну інформацію. Згідно даних АСМО «Інспектор» за рішенням про коригування митної вартості № UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025 всі розділи заповнені.
Відповідачем до суду було надано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року в його задоволені відмовлено.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» та Компанією SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD (Китай) було укладено Контракт поставки №14102021 від (далі - Контракт), за умовами п.2.1. якого у відповідності до умов цього Договору Поставки Продавець зобов'язується поставляти Покупцеві Товари, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товари y відповідності до положень цього Договору.
Пунктами 3.1. та 3.2 Контракту визначено, що продавець здійснює поставку товару (-ів) Покупцеві на підставі Проформ-інвойсів, складених за встановленою цим Договором, уповноважених представників та печатками Сторін. Проформи-інвойси за підписами уповноважених представників та печатками Сторін додаються до цього Договору та є його невід'ємними частинами.
Згідно з пунктами 3.6., 3.7 Контракту, продавець зобов'язаний поставити Покупцеві Товар у строки та на умовах, вказаних у Проформі-інвойсі. Продавець зобов'язаний поставити Товари у відповідності до кількості, якості та асортименту, визначених у Проформі-інвойсі.
Також відповідно до п.5.1 - 5.4. договору, ціна на Товар визначається на підставі Проформи інвойс. Проформа-інвойс складається у письмовій формі з вказівкою точних найменувань Товару та його номенклатурних номерів, Проформа-інвойс у письмовій формі додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Загальна сума контракту рахується в залежності від умов поставки (INCOTERMS 2010), вказаних в Проформі- інвойс у письмовій формі додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Ціна на товар, що поставляється по даному договору поставки установлюється в доларах США.
Загальна вартість товару, що поставляється по даному Договору поставки орієнтовно складає 1000000 (один мільйон) доларів США.
Пунктом 6.1. Контракту визначено, що покупець зобов'язується оплатити загальну вартість товару, що поставляється, згідно Проформи-інвойсу.
Додатковою угодою від 04.08.2023 сторони доповнили контракт пунктом 3.2.1, відповідно якого проформа-інвойс підписується Сторонами на ще невідвантажений товар з метою погодження основних характеристик та ціни товару. Умови поставки, у тому числі порти завантаження та призначення, умови оплати та інші умови можуть бути уточнені або змінені Сторонами в процесі узгодження остаточного замовлення та можуть бути зазначені в такому випадку у комерційному інвойсі (щодо умов оплати) або коносаменті (щодо портів завантаження та призначення)».
Також сторони домовилися внести зміни до п. 3.6.1. Контракту та викласти його у наступній редакції: « 3.6.1. Продавець зобов'язаний поставити Покупцеві Товар у строки та на умовах, вказаних у Проформі-інвойсі, якщо інше не зазначено в комерційному інвойсі або товаросупровідній документації. Сторони погодили, що порт завантаження та порт прибуття можуть бути уточнені Сторонами залежно від завантаженості терміналів та домовленостей з перевізника чи в процесі поставки».
В ході виконання Контракту поставки сторонами було складено та підписано: Проформу-інвойс № SD2024169 від 15.08.2024 на загальну суму 56 875,00 доларів США, загальна кількість одиниць товару 32 од.; Проформу-інвойс № SD2024164 від 18.08.2024 на загальну суму 10 732,00 доларів США, загальна кількість одиниць товару 17 од.
Товар зазначений у інвойсі № SD2024169 від 15.08.2024 був оплачений Позивачем платіжними інструкціями №237 від 23.08.2024; № 254 від 11.11.2024; № 253 від 08.11.2024, а товар, зазначений в інвойсі №SD2024164 від 18.08.2024 був оплачений Позивачем платіжними інструкціями № 236 від 23.08.2024; № 255 від 29.11.2024.
Також Продавцем було складено Комерційний інвойс №INV2024SD1101 від 04.11.2024 на загальну суму 67 707,00 доларів США, загальна кількість одиниць 49 од., що відповідає сумі одиниць товарів та загальній вартості товарів за двома інвойсами.
Для здійснення митного оформлення товару представником Позивача (ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТІК», договір надання брокерських послуг № 11/2023 від 06.12.2023) було подано митну декларацію № 25UA500500001806U3 від 21.01.2025.
Митна вартість товару, згідно п.12 митної декларації, складає 3104321,36 грн, що у валюті контракту, відповідно до п.22 митної декларації, складає 67607дол. США.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем були подані такі документи: проформа-інвойс № SD2024169 від 15.08.2024; - проформа-інвойс № SD2024164 від 18.08.2024; - комерційний інвойс № INV2024SD1101 від 04.11.2024; - пакувальний лист №INV2024SD1101 від 04.11.2024; - контейнер-лист №INV2024SD1101 від 04.11.2024; - платіжна інструкція № 237 від 23.08.2024; - платіжна інструкція № 254 від 11.11.2024; - платіжна інструкція № 253 від 08.11.2024; - платіжна інструкція № 236 від 23.08.2024; - платіжна інструкція № 255 від 29.11.2024; - коносамент №ХМ241100095 від 16.11.2024; - автотранспортна накладна б/н від 14.01.2025; - договір транспортно-експедиторського обслуговування № 1792-Т/24 від 15.04.2024; - рахунки від експедитора № 053320 від 17.01.2025, № 053317 від 17.01.2025; - довідка про транспортні витрати № 7573 від 17.01.2025; - зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки № 14102021 від 14.10.2021; - додаткова угода № 1 від 01.06.2022; - додаткова угода № 2 від 01.08.2023; - додаткова угода № 3 від 04.08.2023; - договір про надання послуг митного брокера № 11/2023 від 06.12.2023; - лист-роз'яснення № 1 від 03.01.2025; - лист-відповідь від декларанта митниці б/н від 22.01.2025.
Одеською митницею декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2)каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову. Також зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Листом від 22.02.2025 ТОВ «Дніпроресурс» повідомило Одеській митниці, що для митного оформлення товару «Електродвигуни», разом з декларацією №25UA500500001806U3 від 21.01.2025р., був наданий перелік документів, які доводять правильність обраного методу митної вартості товару. Будь-які інші документи в 10-денний строк надати немає можливості.
22.01.2025 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000043/2, відповідно п. 33 якого, підставою для його прийняття є встановлення у, поданих до митного оформлення, документах розбіжностей, а саме:
1. В гр. 20 ЕМД від 21.01.2025 №25UA500500001806U3 декларантом заявлено умови поставки FOB. Відповідно до п.п. 3.6.1 та 5.2 контракту № 14102021 від 14.10.2021 в редакції додаткової угоди від 04.08.2023 № 3, продавець зобов'язаний поставити покупцеві товар у строки та на умовах, вказаних у проформі-інвойсі або товаросупровідній документації. Але у наданих до митного оформлення документах - як в рахунках проформах № SD2024164 від 18.08.2024, № SD2024169 від 15.08.2024, в інвойсі № INV2024SD1101 від 04.11.2024, так і в товаросупровідних документах, зазначені умови поставки відсутні. Вказане свідчить про відсутність у цих документах всіх відомостей, які підтверджують обов'язкові складові митної вартості товарів що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2. В наданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 23.08.2024 № 236, 23.08.2024 № 237, 08.11.2024 № 253, 11.11.2024 № 254, 29.11.2024 № 255, в графі «призначення платежу» містяться посилання на контракт № 14102021 від 14.10.2021, рахунки проформи № SD2024164 від 18.08.2024, № SD2024169 від 15.08.2024. При цьому, не міститься посилання на інвойс № INV2024SD1101 від 04.11.2024, на підставі якого здійснюється поставка товарів.
3. У розділі 3 пункт 3.4.1 зовнішньоекономічного договору № 14102021 від 14.10.2021 зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.
Також, відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000058, якою повідомлено про відмову в митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку із тим, що винесено рішення про коригування митної вартості від 22.01.2025 №UA500500/2025/000043/2.
Товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500500001965U9 від 23.01.2025 та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваним рішенню й картці відмови, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).
При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).
Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для митного оформлення товару декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару.
Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, для митного оформлення товару, що надійшов від Компанії SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD (Китай) на виконання умов Контракту позивачем була подана митна декларація №25UA500500001806U3 від 21.01.2025 та ряд документів, що підтверджують вид, кількість та ціну поставленого товару. Зокрема, такими документами є: проформа-інвойс №SD2024169 від 15.08.2024; проформа-інвойс №SD2024164 від 18.08.2024; комерційний інвойс №INV2024SD1101 від 04.11.2024; пакувальний лист №INV2024SD1101 від 04.11.2024; контейнер-лист № INV2024SD1101 від 04.11.2024; платіжна інструкція №237 від 23.08.2024; платіжна інструкція №254 від 11.11.2024; платіжна інструкція №253 від 08.11.2024; платіжна інструкція №236 від 23.08.2024; платіжна інструкція №255 від 29.11.2024; коносамент №ХМ241100095 від 16.11.2024; автотранспортна накладна б/н від 14.01.2025; договір транспортно-експедиторського обслуговування №1792-Т/24 від 15.04.2024; рахунки від експедитора №053320 від 17.01.2025, №053317 від 17.01.2025; довідка про транспортні витрати №7573 від 17.01.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки №14102021 від 14.10.2021; додаткова угода №1 від 01.06.2022; додаткова угода №2 від 01.08.2023; додаткова угода №3 від 04.08.2023; договір про надання послуг митного брокера №11/2023 від 06.12.2023; лист-роз'яснення №1 від 03.01.2025; лист-відповідь від декларанта митниці б/н від 22.01.2025.
Вказані документи містять чіткі числові значення характеристик товару, його кількості, ваги та ціни, складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей.
Зазначені у проформі-інвойс №SD2024169 від 15.08.2024 та проформі-інвойс №SD2024164 від 18.08.2024 суми поставки товарів відповідають вартості товару згідно комерційного інвойсу №INV2024SD1101 від 04.11.2024 та відображені декларантом у митній декларації. Окрім того, види і кількість товару зазначені у митній декларації відповідають виду та кількості товару, що зазначений у інвойсах, що дозволяє ідентифікувати товар з метою його митного оформлення. Відповідачем не виражено зауважень щодо відповідності кількості, виду товару, що наданий для митного оформлення тим відомостям про товар, що зазначені в товаросупровідних документах.
Суд зауважує, що відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судом встановлено, що шляхом укладення інвойсів сторони погодили вид товару, що є предметом поставки, та його ціну, що в наступному і було відображено у митній декларації.
Виходячи із вищенаведених положень МК України, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені зокрема наявністю розбіжностей між окремими документами, наявністю ознак підробки певних документів, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, відсутністю достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тощо.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов'язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
На думку суду, подані разом із митною декларацією документи були достатніми для ідентифікації товару та давали можливість визначити його митну вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів.
Надаючи оцінку обставинам, наведеним у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів, які стали підставою для його винесення, та враховуючи доводи учасників справи, наявні у справі докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів Одеська митниця зазначила, що в декларації митної вартості декларант вказав умови поставки FOB. Відповідно до п.п. 3.6.1 та 5.2 контракту № 14102021 від 14.10.2021 в редакції додаткової угоди від 04.08.2023 № 3, продавець зобов'язаний поставити покупцеві товар у строки та на умовах, вказаних у проформі-інвойсі або товаросупровідній документації. Але у наданих до митного оформлення документах - як в рахунках проформах № SD2024164 від 18.08.2024, №SD2024169 від 15.08.2024, в інвойсі №INV2024SD1101 від 04.11.2024, так і в товаросупровідних документах, зазначені умови поставки відсутні.
Дослідивши надані до позову проформу-інвойс №SD2024169 від 15.08.2024, проформу-інвойс №SD2024164 від 18.08.2024 та комерційний інвойс №INV2024SD1101 від 04.11.2024 судом встановлено, що у кожному із зазначених інвойсів визначені умови поставки FOB.
Відтак, твердження Відповідача на відсутність у проформах-інвойсах та комерційному інвойсі відомостей про умови поставки є хибними, та спростовуються матеріалами справи.
Відмовляючи у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю відповідач зазначив і те, що в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 23.08.2024 № 236, 23.08.2024 № 237, 08.11.2024 № 253, 11.11.2024 № 254, 29.11.2024 № 255, в графі «призначення платежу» містяться посилання на контракт №14102021 від 14.10.2021, рахунки проформи № SD2024164 від 18.08.2024, № SD2024169 від 15.08.2024. При цьому, не міститься посилання на інвойс № INV2024SD1101 від 04.11.2024, на підставі якого здійснюється поставка товарів.
З даного приводу суд зауважує, що пунктом 6.1. Контракту визначено, що покупець зобов'язується оплатити загальну вартість товару, що поставляється, згідно Проформи-інвойсу.
Слідуючи умовам укладеного Контракту, позивач здійснив оплату за товар, що був погоджений для поставки йому згідно проформи-інвойсу та вказавши реквізити Контракту, по якому такі інвойси видані.
Суд зазначає, що наданими позивачем платіжними інструкціями, поза розумним сумнівом, підтверджується здійснення оплати за товар, що поставлений на умовах Контракту та наданий для митного оформлення. Тому, не зазначення у платіжних інструкціях посилання на інвойс № INV2024SD1101 від 04.11.2024, не впливає на визначення митної вартості товару, не є перешкодою для його митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю та не та не може слугувати підставою для її коригування.
Також, в оскаржуваному рішенні Одеською митницею зазначено, що у розділі 3 пункт 3.4.1 зовнішньоекономічного договору № 14102021 від 14.10.2021 зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.
Щодо даного зауваження відповідача, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення не віднесена до основних документів, якими, відповідно до ч.2 ст. 53 МК України, підтверджується митна вартість товарів. В той же час, така митна декларація згідно ч.3 ст. 53 МК України віднесена до додаткових документів, які подаються декларантом та його уповноваженою особою на письмову вимогу митного органу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митним органом в оскаржуваному рішенні не обгрунтовано яким чином відсутність копії митної декларації країни відправлення вплинуло на митну вартість товарів.
Враховуючи висновок суду про те, що митна вартість повністю підтверджувалася поданими позивачем разом із митною декларацією первинними документами, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару.
У розглядуваному випадку, позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованим в частині наявності підстав для застосування другорядного методу - резервного.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
В той же час, у графі 33 оскаржуваних рішень відсутні посилання на номери, дати митних декларацій, які були взяті митницею з метою коригування митних вартостей, заявлених декларантом, вартість товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містять пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло яким чином, та на підставі чого здійсненні коригування визначеної позивачем митної вартості товарів, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
На думку суду рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025 не відповідає критеріям обґрунтованості.
Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд приходить висновку, що позивачем, при здійсненні імпортування товарії на митну територію України, їх вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. А відтак, така митна вартість є об'єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу - резервного. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ТОВ «Дніпроресурс» позовних вимог про визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025, а відтак і про наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 3 040,93 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000043/2 від 22.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» 3 040,93 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс», код ЄДРПОУ 24112229, адреса: вул. Чорноморського козацтва, будинок 103, офіс 428, м.Одеса, 65003.
Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул.Лип Івана та Юрія, 21-А, м.Одеса, 65078.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА