Справа № 420/33616/25
про залишення позову без руху
13 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши (з урахуванням часу перебування на лікарняному) матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання видати наказ,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправним наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» за віком.
2. Скасувати наказ №1436 о/с від 30.08.2024 Головного управління Національної поліції в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області видати наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби.
Позовна заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудна Одеському окружному адміністративному суду.
Згідно до п.3, 5, 6 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву, відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із звільненням позивача з публічної служби в поліції.
Згідно з ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вимоги позивача стосуються визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1432 о/с від 30.08.2024 року «По особовому складу», яким відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за віком) звільнено зі служби старшого сержанта ОСОБА_1 .
Отже, позивач повинен був звернутися до суду з цим позовом у місячний строк з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права ще у вересні 2024 року.
Втім, цей позов подано до суду лише 02.10.2025, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
При цьому, до позовної заяви позивач додав клопотання про поновлення строку на подачу позовної заяви, у якій в обґрунтування поважності посилається на приписи ч.2 ст.122 КАС України, ч.1 ст. ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався коли отримав відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, датовану 05.03.2025 та аргументовану тим, що позивача було звільнено зі служби за віком, незважаючи на те, що станом на дату звільнення ОСОБА_1 вже перебував на службі понад граничний вік та мав пройти медичну комісію з метою визначення ступеню придатності для продовження служби понад граничний вік. Звертає увагу, що є особою з інвалідністю ІІ групи та має виражений ступінь обмеження до пересування, помірний ступінь обмеження до самообслуговування та трудової діяльності, а отже має вагомі проблеми із здоров'ям, котрі впливають на його фізичні можливості та перешкоджають дотриманню процесуальних строків.
Відтак, на думку позивача, оскільки пропущений ним строк припав на період воєнного стану на території України, беручи до уваги існуючі обмеження та перешкоди, які встановлені під час вказаного особливого правового режиму та зазначені ним обставини, причини пропуску ним строку для подання цього позову є поважними.
Розглянувши клопотання позивача, суд не вбачає підстав для поновлення йому строку для звернення до суду із цим позовом, виходячи з такого.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В свою ж чергу поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Разом з цим, зі змісту клопотання позивача про поновлення строку судом не встановлено, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений нормами чинного законодавства строк.
Перш за все суд звертає увагу, що з огляду на характер спірних правовідносин, підлягає застосуванню у спірному випадку норма частини 5 статті 122 КАС України, якою передбачено спеціальний місячний строк для звернення до суду із позовом у справі щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а відтак є безпідставними посилання позивача у своїй заяві на приписи ч.2 ст.122 КАС України, якою регламентовано загальний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлений у 6 місяців, та який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначені позивачем у своєму клопотанні обставини не є підставою вважати пропущений позивачем строк звернення до суду таким, що відбувся з поважних причин, адже позивачем не вказано жодних переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, встановлені ч.5 ст.122 КАС України, не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Також, на переконання суду є безпідставними і посилання позивача у клопотанні на те, що пропущений строк припав на період дії воєнного стану на території України.
Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2022 у справі №640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.2022 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Верховний Суд в ухвалах від 23.06.2022 у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20 зазначив, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
Суд зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом через воєнний стан.
Фактично, позивач посилається на запровадження воєнного стану як на достатню підставу для поновлення пропущеного строку, проте жодним чином не пояснює, як саме встановлення в країні воєнного стало вплинуло на можливість своєчасного звернення до суду.
У той же час, як було вказано вище, за правовими висновками Верховного Суду само по собі запровадження воєнного стану не є достатньою та безумовною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки заявник має довести наявність зв'язку між порушенням строку та запровадженням воєнного стану. Позивач не надав ані доказів, ані пояснень наявності такого прямого зв'язку.
Таким чином, враховуючи, що позивач не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку звернення до суду та не надає суду доказів на обґрунтування такої позиції, суд вважає, що наведені у клопотанні про поновлення процесуального строку твердження не свідчать про наявність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
З приводу посилань позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався коли отримав відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, датовану 05.03.2025 суд зазначає, що спірний наказ, як вже вказувалось вище, прийнято було Головним управлінням Національної поліції в Одеській області ще 30.08.2024, про що на адресу позивача було надіслано інформування про звільнення зі служби в поліції від 30.08.2024 №9/11792.
Відтак, саме з моменту отримання цього інформування та копії наказу про звільнення №1436 о/с позивач дізнався про порушення своїх прав цим спірним наказом.
За наведених обставин, наразі позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для звернення до суду із цим позовом.
Зазначені ним у клопотанні про поновлення строку обставини визнаються судом неповажними.
Про наявність інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом у заяві позивач не повідомляє.
Ч.1 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.121-123, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви протягом, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА