Справа № 420/23124/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ,за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022 та 2023 відповідно).
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 18.01.2022 року по 31.12.2022 ОСОБА_2 з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року та грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він ОСОБА_1 з 18.01.2022 року по теперішній час проходжу військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження служби протягом 2022-2023 років відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" права на отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за 98 невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, вихідної допомоги при звільненні. Зазначає, що після скасування рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відновлена дія п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифних коефіцієнт. Тому розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням повинен розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 р. шляхом множення на тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 Постанови № 704.
Ухвалою суду від 21 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що діючим законодавством України не передбачений механізмнарахування грошового забезпечення військовослужбовцям на будь-якійіншій основі, окрім Законів України і нормативних актів центральнихорганів виконавчої влади, зокрема не можна приймати за основу длянарахування грошового забезпечення судові прецеденти.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 18.01.2022 року по теперішній час проходжу військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка та довідкою (форма 5) військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2025 року реєстраційний №1215.
03.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій зазначив, що грошове забезпечення в період з 18.01.2022року по 19.05.2023року, в тому числі грошова допомога на оздоровлення за 2022 та 2023 роки нараховувалась йому в неналежному розмірі, а саме, при визначенні посадового окладу, окладу за військовим званням, було застосовано розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року в розмірі 1762 грн.. замість прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 року в розмірі 2481 грн. та в 2023 році в розмірі 2684 грн., а тому просив провести перерахунок та виплату належного йому грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено Законом на 01 січня календарного року (2022 та 2023 відповідно).
Листом від 17.06.2025р. за вих. № 1137 командування військової частини НОМЕР_1 повідомило мені про відмову у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення. матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022 та 2023 відповідно).
Вважаючи відмову протиправною позивач за захистом своїх прав звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
З урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу у період з 23.06.2022 року по 31.12.2022 року здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (матеріальна допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань), а також грошова компенсація за 98 невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, одноразова грошова допомоги при звільненні.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX),Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"від 02.12.2021 р. №1928-IX(далі - Закон № 1928-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX (далі - Закон № №2710-IX)таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020,2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законам № 294-IX, № 1082-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 р. (1762 грн.) є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Закон № 1082-IX, Закон № 1928-IX, - Закон № №2710-IX.
Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 р. у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 р. у справі № 500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 р. у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням положень ч.5 ст.242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Крім того, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до п.4 Постанови № 704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Як наслідок суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у 2020-2023 роках є протиправним.
Таким чином, на час проходження позивачем військової служби з 18.01.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 року по 19.05.2023 відповідач мав б нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п.4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01.01.2022 р. та на 01.01.2023 р.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Пунктом 1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022 та 2023 відповідно) та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 18.01.2022 року по 31.12.2022 року ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року та здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Представника відповідача надіслав клопотання (вх. №83117/25), в якому просить зупинити провадження у справі №420/23124/25 до встановлення правонаступника військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування поданого клопотання зазначили, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДС «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 26.05.2025 № 46/дск, з 01.08.2025 введено в дію штат № 58/182-01.
На виконання вказаних директив: 1) згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 216 військову частину НОМЕР_1 наказано вважати розформованою; особовий склад вибув до нових місця служби; озброєння, військову техніку, матеріальні засоби та майно передані відповідно до актів приймання-передачі; службові документи довгострокового та короткострокового зберігання передані військовій частині НОМЕР_2 ; 2) підпунктом 1.1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 231, військову частину НОМЕР_1 з 01.08.2025 наказано вважати НОМЕР_3 батальйоном територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , та переведено на штат № 58/182-01.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб'єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника.
Судом встановлено, що відповідно до вимог спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/дск та директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДС) військову частину НОМЕР_1 переформовано у військову частину НОМЕР_2 .
Зважаючи на те, що правонаступник відповідача судом встановлений, підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі №420/23124/25 до встановлення правонаступника військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022 та 2023 відповідно).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 18.01.2022 року по 31.12.2022 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року та здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко