Справа № 420/25845/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2024 року № 1078522315-2024-1 про відмову у призначення одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати та прийняти рішення за результатами її розгляду прийнявши до розгляду копію Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11.2006.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідачем прийнято рішення № 1078522315-2024-1 яким позивачу відмовлено у призначенні вказаних одноразової допомоги та страхових виплатах через те, що замість оригіналу акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11.2006 надано копію, а нормативно-правовими актами, які регулюють питання призначення виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням не передбачено можливості призначення страхових виплат потерпілим на підставі копії акту. Вважаючи таку підставу для відмови в призначенні одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати необґрунтованою та безпідставною позивач звернувся до суду з цим позовом.
21.08.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до п. 2 розділу V Порядку № 4-1Для призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілий подає в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 1 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа. Потерпілий має право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхової виплати. Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України; виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності; довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку. Всупереч зазначеним положенням законодавства, до заяви про призначення страхової виплати було долучено копію акта. Відтак, при розгляді заяви Позивача від 23.12.2024 Головне управління не мало правових підстав для прийняття будь-якого іншого рішення, ніж рішення про відмову у призначенні страхової виплати, оскільки заявником не було долучено до заяви оригінальних документів (або належних сканкопій), необхідних для призначення виплати. Враховуючи це, рішення Головного управління № 1078522315-2024-1 від 26.12.2024 про відмову у призначенні страхової виплати було прийнято в межах повноважень та згідно з вимогами чинного законодавства.
09.09.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін не надходило.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
23.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
До заяви було долучено наступні документи:
- копія акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11.2006;
- копія висновку центральної лікарсько-експертної комісії № 3177 від 17.11.2006;
- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.06.2024 № 5138/5003339123; - картка платника податків ОСОБА_1 ;
- довідка до акта огляду МСЕК 12ААА № 503558 від 10.08.2017;
- довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності 12ААА № 010346 від 10.08.2017;
- довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності 2- 20 СУ № 016042 від 22.01.2007;
- довідка до акта огляду МСЕК 2-20 СМ №0003745 від 22.01.2007;
- паспорт громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_1 ;
- копія листа Пенсійного фонду України №2800-030402-8/76042 від 09.12.2024.
26.12.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 1078522315-2024-1 про відмову у призначенні одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати.
За результатами розгляду документів встановлено, що замість оригінала розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11.2006 року надано копію.
Враховуючи вищезазначене, рішенням Головного управління № 1078522315-2024-1 від 26.12.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати.
Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону № 1105-XIV видами загальнообов'язкового державного соціального страхування є:
у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку);
медичне страхування;
В пункті 7 ч.1 ст. 1 Закону № 1105-XIV надано визначення терміну професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Згідно з п.10 ч.1 ст. 1 Закону № 1105-XIV до страхових випадків належать:
за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 29 Закону № 1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Згідно із ст. 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.
В окремих випадках, за наявності підстав, уповноважений орган управління може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.
Порядок прийняття рішення про визнання страховим випадком захворювання, не внесеного до переліку професійних захворювань, встановлюється постановою Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Порушення застрахованою особою правил охорони праці, що спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.
Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Частиною 2 ст. 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої вiдпoвiднo до законодавства, уповноважений орган управління здійснює потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з розрахунку семи мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
Відповідно до абз.1 ч.1, ч.2 ст. 37 Закону № 1105-XIV, для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно зі ст. 39 Закону № 1105-XIV, уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджений Постанова правління Пенсійного фонду України від 26 січня 2024 року № 4-1 (далі - Порядок № 4-1), визначає механізм призначення, перерахування та здійснення таких страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати (або відповідної її частини); страхова виплата потерпілому під час його професійної реабілітації; страхова виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу; одноразова допомога потерпілому; страхові виплати в разі смерті потерпілого; страхова виплата дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхові витрати на соціальну допомогу, інші витрати на відшкодування шкоди, які включають: компенсацію витрат на проїзд потерпілого, який став особою з інвалідністю, до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку та витрат на проїзд і житло особи, яка супроводжує потерпілого до місця лікування та/або реабілітації (якщо потерпілому визначено потребу в супроводі); відшкодування витрат на надання соціальної послуги догляду вдома; щомісячна грошова компенсація вартості заходів, необхідних для надання соціальної послуги натуральної допомоги; відшкодування витрат на поховання потерпілого та пов'язаних з цим ритуальних послуг.
Згідно з п.1, п.3 розділу II Порядку № 4-1, заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає страхову виплату) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Незалежно від виду страхової виплати, щодо якої звертається особа, під час подання заяви особа надає:
паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України) у разі призначення виплат на дитину;
документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).
Особа може пред'явити копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в електронній формі.
Інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 4-1передбачено, що заява разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може подаватись заявником в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - веб-портал Пенсійного фонду) або засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія) (у разі наявності технічної можливості). На заяву, подану в електронній формі, накладається електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або інших засобах ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу заявника, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
У разі подання заяви засобами Порталу Дія її формування та подання здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, що містяться в державних електронних інформаційних ресурсах, необхідні для формування заяви, отримуються шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Відповідно до п.2 розділу V Порядку № 4-1, для призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілий подає в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 1 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа.
Потерпілий має право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхової виплати.
Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються:
акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;
виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності;
довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку.
Згідно з п.1 розділу VIII Порядку № 4-1 одноразова допомога потерпілому призначається при встановленні МСЕК стійкої втрати професійної працездатності на підставі заяви за формою, наведеною у додатку 1, та за наявності усіх необхідних документів, передбачених пунктом 2 розділу V цього Порядку.
Висновки суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що для призначення страхових виплат потерпілий подає заяву про призначення виплати, до якої надає скановані копії документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Суд звертає увагу, що причиною відмову позивачу у призначенні одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати стало ненадання оригіналу Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11.2006 року.
Як встановлено судом, позивачем разом із заявою від 23.12.2024 року до головного управління ПФУ в Одеській області надано копію акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11.2006 року, форми П-4.
Суд звертає увагу, що Порядком №4-1 чітко визначено, що разом із заявою подаються саме скановані копії документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Суд також зазначає, що надання позивачем завіреної належним чином копії акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11.2006 року, форми П-4, а не його оригіналу, жодним чином не впливає на підтвердження наявності викладених в ньому обставин і не є порушенням вимог Закону № 1105-XIV та Порядку №4-1.
Додатково суд зазначає, що Законом № 1105-XIV надано вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, серед якого відсутня така підставі, як ненадання оригіналів документів.
Таким чином, посилання відповідача, як на підставу для відмови в призначенні одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, ненадання оригіналу Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11.2006 року є безпідставними, оскільки ані Законом № 1105-XIV, ані Порядком №4-1 не передбачено надання саме оригіналів документів.
Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2024 року № 1078522315-2024-1 про відмову у призначення одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати ОСОБА_1 є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 23.12.2024 року про призначення одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (стаття 2 КАС України).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2024 року № 1078522315-2024-1 про відмову у призначення одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2024 року про призначення одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко