Справа № 420/25273/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 .; РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2019 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки без врахування індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 420/32004/23.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 .; РНОКПП: НОМЕР_4 ) перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2019 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 420/32004/23 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 .; РНОКПП: НОМЕР_4 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 .; РНОКПП: НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_5 . При цьому, в період проходження військової служби мені виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2016-2020 роки в розмірі місячного грошового забезпечення. В період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_5 позивачу не виплачувалась в повному обсязі індексація грошового забезпечення. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2015 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки із урахуванням індексації грошового забезпечення. Однак, відповідач відмовив у задоволенні заяви у зв'язку із відсутністю правових підстав.
05.08.2025 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що п.4 Постанови №704 в редакції від 30.08.2017, яка була чинна до 24.02.2018, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Але, в подальшому постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яка набрала чинності 24.02.2018, до постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій наступній редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». При цьому, звертаю увагу на те, що п.6 Постанови №103 до п.4 Постанови №704 були внесені зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018. Умова, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року, з вказаного пункту була вилучена. Таким чином, вбачається, що починаючи з дня набрання чинності п.6 Постанови №103, припинив свою дію п.4 Постанови №704 (в редакції від 30.08.2017), який передбачав застосування під час визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання у якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, а також обмежувальну величину у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_5 .
У зв'язку з організаційними заходами в Збройних Силах України, рішенням командувача Сухопутних військ Збройних Силах України від 19.12.2019 року № 39140, військова частина НОМЕР_5 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2020 року.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.01.2019 року№ 10 позивач звільнений з військової служби за станом здоров'я та наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 08.02.2019 року № 33 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 08.02.2019 року № 33 позивачу при звільненні виплачені:
- одноразова допомога при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 31 календарних роки в розмірі 375413,88 грн.
Також, в період проходження військової служби виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2016 - 2019 роки в розмірі місячного грошового забезпечення.
При звільненні з військової служби позивачу не виплачувалася компенсація за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року у справі № 420/6170/20 зобов'язано військову частину НОМЕР_5 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.03.2019 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року у справі № 420/6170/20 відповідачем 29.04.2021 року виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, у сумі 44532,95 грн.
В період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_5 позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року у справі № 420/8003/20 зобов'язано Військову частину НОМЕР_5 здійснити нарахування, перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 грудня 2015 року по 26 березня 2019 року, з урахуванням вже проведених виплат.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі № 420/8003/20 відповідачем 29.04.2021 року виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2016 року у сумі 4435,68 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі № 420/8108/21 зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, застосувавши при нарахуванні та виплати індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача (базовий місяць) січень 2008 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі № 420/8108/21 відповідачем 09.08.2023 року виплачена індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 80203,25 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року у справі № 420/32004/23 зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 26.03.2019 включно відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року у справі № 420/32004/23 відповідачем 14.03.2025 року виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 4004,13 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2019 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2019 роки без врахування індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно з п. 1 ст. 10-1 № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII), учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 19171991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За правилами ч. 3 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, яка була чинною до 20.07.2018 року), пунктом 38.6 якої передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.6 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Пунктом 30.1 Інструкції №260 установлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 30.3 цієї Інструкції розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до п. 33.1 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 1, 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (в редакції від 30.06.2020),
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з п.п. 1, 5 розділу XXXII Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою
Висновки суду.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року по справі № 240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року по справі № 620/3346/19, предметом розгляду яких було, включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Така сама правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18) від 11 грудня 2019 у справі № 638/5794/17 (провадження №К/9901/22230/18), від 27 грудня 2019 у справі № 643/11749/17 (провадження № К/9901/24713/18), предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
При цьому, право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року встановлено у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі № 420/8108/21 та з 01.03.2018 року по 26.03.2019 року встановлено у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 420/32004/23, які набрали законної сили.
Як вже було вище встановлено судом, позивачу у період з 2016 по 2019 роки виплачувалася грошова допомога на оздоровлення.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 08.02.2019 року № 33, при звільненні позивачу зобов'язано виплатити:
одноразову грошову допомогу при звільненні, у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 31 календарних роки в розмірі 375413,88 грн.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року у справі № 420/6170/20 відповідачем 29.04.2021 року виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, у сумі 44532,95 грн.
При цьому, відповідачем при обчисленні їх розміру не було враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення за 2016-2019 роки індексації грошового забезпечення. Також не було враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2016-2019 роки індексацію грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем.
Разом з тим, суд зазначає, що рішеннями суду відновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення безпосередньо за періоди з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 26.03.2019 року.
Враховуючи зазначене, відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення у 2016-2019 роках, індексації грошового забезпечення.
Також відповідач протиправно не здійснив перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі № 420/8108/21 та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 420/32004/23.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17, від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 22.10.2019 у справі № 826/2447/18, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 16.12.2019 у справі № 825/812/17, від 19.02.2020 у справі № 822/2741/17, від 28.02.2020 у справі № 817/1427/17, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 07.09.2020 у справі № 620/720/20, від 23.12.2020 у справі № 826/8081/16, від 29.12.2020 у справі № 240/1095/20, від 07.07.2022 у справі № 520/7308/21.
Оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій і грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, що свідчить про наявність з його боку протиправної бездіяльності.
Таким чином, позовні вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що грошова допомога на оздоровлення не входять до складу грошового забезпечення, мають разовий характер, а тому у відповідності до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не підлягають індексації.
Суд звертає увагу на те, що спірним питанням в цій справі є бездіяльність відповідача щодо розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки без урахування індексації. Тобто дослідженню підлягають обставини включення сум індексації до розрахунку таких виплат, як одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а не включення цих виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця та їх індексації.
Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, суд зазначає наступне.
Так, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У розумінні Закону №2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2020р. у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Тому у випадку не нарахування та не виплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов'язку здійснити виплату належних сум.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Військовою частиною НОМЕР_1 , на виконання рішення суду у цій справі ще не здійснено виплату грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням індексації грошового забезпечення, а відтак, позивач не набув права на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог у вказаній вище частині, а тому такі задоволенню не підлягають.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 р., серія А, № 303А, п. 29). Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9, 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2019 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки без врахування індексації грошового забезпечення.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2019 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4 В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко