Справа № 420/38191/24
13 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (вул. Французький бульвар, 22, корпус 2, приміщення 3, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 37351098) до Одеської митниці (вул. Івана і Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000031/1 від 28.11.2024 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000192 від 28.11.2024 року.
В обґрунтування позову та відповіді на відзив зазначено, що з метою митного оформлення товарів, які ввозились на митну територію України, позивачем було подано до відповідача митну декларацію №24UA50009001222000 від 27.11.2024 року, а також документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості, не містять розбіжностей. Проте, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000031/1 від 28.11.2024 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500090/2024/000192 від 28.11.2024 року. Позивач вважає, що вищевказані документи є необґрунтованими та протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від відповідача надійшов відзив та заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500090012220U0 від 27.11.2024, відповідно до якої за умовами поставки CIF на митну територію України надійшов товар ПП «АЛЬФА ЛЮКС», а саме: - товар № 1 - сіль харчова, рафінована, придатна для споживання людьми: - Refined salt Grind 0 - 1000,00 тон, 667 біг-бегів по 1500 кг. +/- 2 % кг., додатково упаковано в поліпропіленові мішки по 25 кг.; - Refined salt Grind 0 +PE LINER - 499,5,00 тон, 333 біг-бега з внутрішнім шаром поліетилену по 1500 кг. +/-2 % кг. Торговельна марка: GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва Єгипет. - товар № 2 - сіль таблетована для промислового використання: - TABLET SALT -13 біг-бегів по 1500,00 кг. кожний +/- 2 % кг., додатково упаковані в поліпроіленові мішки по 25 кг. -19,50 тон. Торговельна марка: GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва: Єгипет. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500090012220U0 від 27.11.2024 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: - сертифікат якості (Certificate of quality) (Сертифікат аналізу) від 06.11.2024; - пакувальний лист (Packing list) № 20241023PL від 23.10.2024; - рахунок-проформа (Proforma invoice) № GH20240801 від 30.07.2024; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 20241023 від 23.10.2024; - коносамент (Bill of lading) № 1 від 07.11.2024; - вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) Б/н від 07.11.2024; - сертифiкат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) № А240078017 від 10.11.2024; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 352 від 21.08.2024; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 353 від 21.08.2024; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 388 від 06.11.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 22.03.2024; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 31/1.1 від 31.01.2024; - договір про надання послуг митного брокера № 2310/20-01 від 01.10.2020; - інші некласифіковані документи (Лист) № 455/24 від 12.11.2024; - копія митної декларації країни відправлення № 25606-1-651-2024 від 28.10.2024. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500090012220U0 від 27.11.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2024/000031/1 від 28.11.2024, а саме: 1) відповідно до п.п. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи; 3) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата Товару), платіжні доручення №353 від 21.08.2024, №388 від 06.11.2024 стосуються інших рахунків (інвойсів); 4) у платіжному дорученні №353 від 21.08.2024 вказано у графі призначення платежу інший зовнішньоекономічний договір (контракт) № 24/04 від 24.04.2024; 5) лист № 455/24 від 12.11.2024 має посилання на рахунок-проформу № GH20240801 від 25.08.2024, що не відповідає документам що стосуються декларуємого товару та зазначеним у графі 44 МД; 6) у митній декларації країни відправлення № 25606-1-651-2024 від 28.10.2024 згідно наданого перекладу документу товар, що постачається (кухонна сіль) не містить інформації про контракт, інвойс, а також товару №2 (сіль таблетована для промислового використання), отже не можливо ідентифікувати товар. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Листом від № 1-28 від 28.11.2024 повідомлено, що додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500090012220U0 від 27.11.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Ухвалою суду від 02.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне: у ході здійснення господарської діяльності Позивача між ПП “АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та “GHADAN COMPANY» (Продавець) 31.01.2024 року було укладено контракт № 31/1.1, відповідно до предмету якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно рахунків.
Відповідно п. 3.1-3.3 Контракту № 31/1.1, ціна Товару визначається в попередньому рахунку. Остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах.
П. 3.6 Контракту визначено умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі.
За даним Контрактом Товари поставляються окремими паріями згідно інвойсів. Умови поставки - CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в Інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах) (п. 4.1 Контракту).
Згідно з п. 5.4. Контракту вартість упаковки, маркування та робіт, пов'язаних із пакуванням включена у вартість Товару.
На виконання умов Договору № 31/1.1 було виставлено Інвойс № 20241023 від 23.10.2024 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, загальна вартість товару становить 186206,00 доларів. Інвойсом також визначено, що поставка товару здійснюватиметься на умовах CIF Chornomorsk port, Ukraine.
З метою митного оформлення імпортованого товару 27.11.2024 року подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA50009001222000 на:
Товар - Сіль харчова, рафінована, придатна для споживання людьми: - Refined salt Grind 0-1000,00 тонн, 667 біг-бегів по 1500 кг +/-2% кг, додатково упаковано в поліпропіленові мішки по 25 кг; Refined salt Grind 0 +PE LINER -499,5,00 тонн, 333 біг-бега з внутрішнім шаром поліетилену по 1500кг +/-2% кг. Торговельна марка GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва Єгипет;
Сіль таблетована для промислового використання..
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №31/1.1 від 31.01.2024; - додаткова угода №1 від 22.03.2024 до контракту №31/1.1 від 31.01.2024; - лист щодо повноважень підписантів №31/01-2 від 31.01.2024; - рахунок-проформу (Proforma Invoice) №GH20240801 від 30.07.2024; - рахунок (Commercial Invoice) №20241023 від 23.10.2024; платіжну інструкцію про оплату товару №352 від 21.08.2024; - платіжну інструкцію про оплату товару №353 від 21.08.2024; - платіжну інструкцію про оплату товару №388 від 06.11.2024; - лист вих. №455/24 від 12.11.2024 про погодження зарахування оплат; - оборотну-сальдову відомість по рахунку 632 за липень 2024 - листопад 2024; - експортну декларацію країни відправлення №25606-1-651-2024 від 28.10.2024; та інші документи.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме: відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи; 3) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата Товару), платіжні доручення №353 від 21.08.2024, №388 від 06.11.2024 стосуються інших рахунків (інвойсів); 4) у платіжному дорученні №353 від 21.08.2024 вказано у графі призначення платежу інший зовнішньоекономічний договір (контракт) № 24/04 від 24.04.2024; 5) Лист № 455/24 від 12.11.2024 мас посилання на рахунок-проформу № GH20240801 від 25.08.2024, що не відповідає документам що стосуються декларуємого товару та зазначеним у графі 44 МД; 6) у митній декларації країни відправлення 25606-1-651-2024 від 28.10.2024 згідно наданого перекладу документу товар, що постачається (кухонна сіль) не містить інформації про контракт, інвойс, а також товару №2 (сіль таблетована для промислового використання) отже не можливо ідентифікувати товар.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 2 та 3 статті 53, 54 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відзиві митниця вказує, що Листом від № 1-28 від 28.11.2024 повідомлено, що додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть.
Відповідач вказав, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод.
Лише у відзиві на позовну заяву митний орган зазначає, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару № 1 - 0,13 дол. США за 1 кг. ваги нетто. (МД № UA500110/2024/006230 від 16.08.2024, № UA500110/2024/008923 від 14.11.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг. ваги нетто; по товару № 2 - 0,15 дол. США за 1 кг. ваги нетто. (МД № UA500110/2024/004390 від 25.06.2024, № UA500050/2024/009541 від 20.08.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг. ваги нетто..
Отже, 28.11.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000031/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 28.11.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000192.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Щодо того, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, Інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне: судом встановлено, що Інвойсом № 20241023 від 23.10.2024 року сторони узгодили, що поставка товару здійснюватиметься на умовах CIF Chornomorsk port, Ukraine.
Згідно правил Інкотермс 2010 CIP (англ. Carriage and Insurance Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (…назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Крім того, розділом 5 контракту 31/1.1 сторонами узгоджено, що упаковка та маркування продукції є обов'язком Продавця. Упаковка та маркування повинні відповідати експортним стандартам країни Продавця. Упаковка повинна зберігати Товар при його належному транспортуванні, включаючи перевалку, та зберіганні. Вартість упаковки, маркування та робіт, пов'язаних із пакуванням включена у вартість Товару.
Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі “37. Процедура» митної декларації має бути зазначено “ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації № 24UA500090012220U0 від 27.11.2024 року, позивачем зазначено “ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.
Щодо зауважень митниці стосовно того, що у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи суд враховує лист продавця GHADAN COMPANY №31/01-2 від 31.01.2024 року, від імені компанії підписувати документи мають право генеральний директор та комерційний директор як разом, так і кожен окремо. Їх підписи мають рівну юридичну силу.
Додатково до зазначеного слід вказати, що дані обставини не є такими, що впливають на числові значення складових митної вартості товарів, а тому не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.
Стосовно посилання митниці на те, що не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата Товару), платіжні доручення №353 від 21.08.2024, №388 від 06.11.2024 стосуються інших рахунків (інвойсів), суд зазначає таке: як вже було встановлено судом, відповідно до п. 3.6 Контракту умови оплати визначено: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі.
Покупець здійснив наступні оплати за рахунком-проформою №GH20240801 від 30.07.2024 на суму 118753,20, що не відноситься до цього митного оформлення, та 29688,30 доларів США, що підтверджено платіжною інструкцією №352 від 21.08.2024. Оскільки під час попереднього митного оформлення покупцем було здійснено переплату за товар у сумі 20731,50 доларів США, відповідно до комерційного інвойсу №20241025 від 25.10.2024 (який має інформаційний характер і не стосується цього митного оформлення), така переплата вважається зарахованою в рахунок майбутніх платежів за товар. Це підтверджується комерційним інвойсом №20241023 від 23.10.2024. У листі вих. №455/24 від 12.11.2024 позивач повідомив про погодження платіжних інструкцій і оплат за проформою-інвойсом №GH20240801 від 25.08.2024 і комерційним інвойсом №GH20241023 від 23.10.2024, зокрема №352 від 21.08.2024 на суму 29688,30 доларів США, з яких переплата становить 20731,50 доларів США. Таким чином, сторони погодили умови оплати за товар у рахунку-проформі (Proforma invoice) NGH20240801 від 30.07.2024, які були здійснені позивачем в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Поряд з цим, сторони дійшли згоди, що передоплата за інвойсом №GH20240802 від 19.08.2024 у розмірі 31483,20 доларів США, підтверджена платіжною інструкцією №353 від 21.08.2024, яка спочатку стосувалася іншого виду товару та іншого контракту, вважається зарахованою як передоплата за товар відповідно до контракту №31/1.1 від 31.01.2024 та комерційного інвойсу №20241023 від 23.10.2024. Згідно з комерційним інвойсом №GH20241023 від 23.10.2024, остаточний платіж складає 133991,30 доларів США. Підтвердженням здійснення цієї оплати є платіжна інструкція №388 від 06.11.2024, яка покриває суму за цим комерційним інвойсом та проформою-інвойсом NGH20240822/PE від 22.08.2024.
Відтак, позивачем дотримано погоджені сторонами умови оплати і підтверджено документально виконання п. 3.6 Контракту.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2018 року по справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Таким чином, суд не приймає до уваги зазначені Митним органом підстави для коригування митної вартості товарів.
Щодо посилання митного органу стосовно того, що у платіжному дорученні №353 від 21.08.2024 вказано у графі призначення платежу інший зовнішньоекономічний договір (контракт) № 24/04 від 24.04.2024 ,судом встановлено, що як зазначає позивач - Інвойс №GH20240802 від 19.08.2024 на суму 31483,20 доларів США не стосується митного оформлення відповідного товару, оскільки був виданий за іншим контрактом і на інший вид продукції. Однак, за домовленістю сторін, ця оплата була врахована у комерційному інвойсі NGH20241023 від 23.10.2024 як передоплата за товар згідно з контрактом №31/1.1 від 31.01.2024. Таким чином, оплата у сумі 31483,20 доларів США за рахунком-проформою NGH20240802 від 19.08.2024 зарахована як передоплата за комерційним інвойсом NGH20241023 від 23.10.2024.
У листі вих. №455/24 від 12.11.2024 позивач повідомив про погодження умов оплати, викладених у комерційному інвойсі №GH20241023 від 23.10.2024. Зазначений інвойс підтверджує дотримання погоджених умов оплати, що додатково підтверджується платіжною інструкцією №353 від 21.08.2024.
Відносно посилання митного органу, що лист № 455/24 від 12.11.2024 має посилання на рахунок-проформу № GH20240801 від 25.08.2024, що не відповідає документам що стосуються декларуємого товару та зазначеним у графі 44 МД, суд зазначає, що декларацією визначено товар, який однозначно ідентифіковано відповідно до рахунку-проформи №GH20240801 від 25.08.2024, комерційного інвойсу №20241023 від 23.10.2024 та інших документів, які узгоджуються між собою за такими критеріями: найменуванням товару, кількістю, загальною вагою, умовами оплати. Загальна вага, зазначена в документах, становить 1500 тонн, що узгоджується між митною декларацією, комерційним інвойсом та рахунком-проформою. Кількість упаковок - 2013 одиниць - також відповідає даним комерційного інвойсу та експортної декларації.
Крім того митний орган зазначає, що у митній декларації країни відправлення № 25606-1-651-2024 від 28.10.2024 згідно наданого перекладу документу товар, що постачається (кухонна сіль) не містить інформації про контракт, інвойс, а також товару №2 (сіль таблетована для промислового використання), отже не можливо ідентифікувати товар.
Однак відповідно до матеріалів справи, експортною митною декларацією, поданою для митного оформлення, підтверджується переміщення вантажу з країни відправлення на ім'я позивача, вагою брутто 3021,2 тонни, вартістю 186 206,00 доларів США та кількістю 2013 упаковок. Ці показники, включаючи ціну, загальну вагу та кількість товару, відповідають даним комерційного інвойсу №20241023 від 23.10.2024.
Також суд наголошує, що експортна декларація лише підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення та виготовляється країною відправника/продавця товару, таким чином відповідальність за внесення будь-якої інформації до такого документи покладається на продавця, а не покупця.
Згідно з ч.3 ст.53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
При цьому, суд звертає увагу, що в сукупності з іншими документами наданими до митного органу, можливо ідентифікувати таку експортну декларацію по відношенню до здійсненої поставки товару, а відтак суд відхиляє доводи відповідача у зазначеній вище частині щодо правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП “АЛЬФА ЛЮКС» митної вартості товару судом не встановлено.
Зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ПП “АЛЬФА ЛЮКС», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA500090/2024/000031/1 від 28.11.2024 року. А вказане рішення, у свою чергу, слугувало підставою видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000192.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000192 та рішення про коригування митної вартості № UA500090/2024/000031/1 від 28.11.2024 року, у зв'язку з чим вони належить до скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (вул. Французький бульвар, 22, корпус 2, приміщення 3, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 37351098) до Одеської митниці (вул. Івана і Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000031/1 від 28.11.2024 року.
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення видану Одеською митницею №UA500090/2024/000192 від 28.11.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЮКС» (Французький бульвар, 22, корп. 2, прим. 3, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 37351098) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 17683, 41 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Д.К.Василяка