Справа № 420/21002/25
13 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Клінічного санаторію “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України (вул. Аркадійське плато, 1, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 14321624) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Клінічного санаторію “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України, у якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) щодо виплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_4 ) нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити виплату ОСОБА_2 нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації втрати частини таких виплат, пов'язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням травня 2015 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації втрати частини таких виплат пов'язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2019 року, а також нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 по 25 грудня 2019 року, без урахування суми індексації, яка мала бути визначена у відповідності до вимог абзаців 4-6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у березні 2018 року як різниця між сумою індексації (розрахованої із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення) і розміром підвищення доходу у березні 2018 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2019 року) за період з 01 березня 2018 року по 25 грудня 2019 року із урахуванням суми індексації, визначеної у відповідності до вимог абзаців 4-6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різниця між сумою індексації у березні 2018 року (розрахованої із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення) і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, та із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації втрати частини таких виплат пов'язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2019 роки без урахування у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення, нарахованої за той календарний місяць року, у якому здійснено виплату грошової допомоги на оздоровлення;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки без урахування у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, щомісячної додаткової грошової винагороди, що виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», нарахованої у відповідному календарному місяці року, у якому здійснено виплату грошової допомоги на оздоровлення;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням раніше виплачених сум такої допомоги та із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації втрати частини грошового забезпечення, пов'язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з таких виплат:
за 2015 рік - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення, нарахованої за липень 2015 року, коли було здійснено виплату такої грошової допомоги;
за 2016 рік - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за травень 2016 року, розрахованої із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, та з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у травні 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;
за 2017 рік - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за червень 2017 року, розрахованої із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, та з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у червні 2017 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;
за 2018 рік - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за червень 2018 року, розрахованої із застосуванням березня 2018 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, та з урахуванням суми індексації, визначеної у відповідності до вимог абзаців 4-6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2003 № 1078, як різниця між сумою індексації у березні 2018 року (розрахованої із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення) і розміром підвищення доходу у березні 2018 року;
за 2019 рік - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за листопад 2019 року, розрахованої із застосуванням березня 2018 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, та з урахуванням суми індексації, визначеної у відповідності до вимог абзаців 4 - 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різниця між сумою індексації у березні 2018 року (розрахованої із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення) і розміром підвищення доходу у березні 2018 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_3 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у належних розмірах за період з 01 серпня 2015 року по 25 грудня 2019 року відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» від 29.10.2000 № 2050-1 та “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, по день виплати заборгованості та із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації втрати частини таких виплат, пов'язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач 04 лютого 2025 року звільнений з військової служби з виключенням зі списків особового складу Клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України. При звільненні з військової служби з позивачем не було здійснено повного розрахунку за всіма належними видами грошового забезпечення за період служби за попереднім місцем служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як з'ясувалося при звільненні позивача з військової служби, Санаторій не міг здійснити нарахування та виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення за період із серпня 2015 року по грудень 2019 року, оскільки відповідач не зазначив інформацію про наявність такої заборгованості в грошовому атестаті позивача при переміщенні до нового місця служби. Так само, відповідач не зазначив у грошовому атестаті інформацію про розмір індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, визначеної у відповідності до вимог абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різниця між сумою індексації у березні 2018 року, розрахованої із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, для врахування при нарахуванні індексації його грошового забезпечення до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів).
Позивач вказує, що звертався до відповідача щодо проведення належних розрахунків, однак позитивної відповіді не отримав.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо позовних вимог в частині виплати нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року, позивач зазначив, що з листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.04.2025 йому стало відомо, що за період із січня 2015 року по грудень 2019 року йому нараховано 19324,76 грн. індексації грошового забезпечення, а виплачено лише 4280,57 грн. Не виплачену суму у розмірі 15044,19 грн. складають суми нарахувань індексації грошового забезпечення за період із серпня 2015 року по грудень 2018 року та за грудень 2019 року.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року позивач зазначив, що базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року, як наступний за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, до наступного підвищення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати фіксованої індексації за період з 01.03.2018 року по 25.12.2019 року позивач зазначив, що в порушення абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» відповідачем не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації грошового забезпечення за березень 2018 року і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, внаслідок підвищення посадових окладів відповідно до постанови КМУ №704.
Щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №889, позивач зазначив, що вказана допомога була складовою грошового забезпечення позивача протягом 2016-2018 рр., тому повинна враховуватися при виплаті грошової допомоги на оздоровлення, розрахунок яких проводиться в розмірі місячного грошового забезпечення.
Щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2015-2019 рр., позивач також зазначив, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, тому повинна враховуватися при виплаті грошової допомоги на оздоровлення, розрахунок яких проводиться в розмірі місячного грошового забезпечення.
Також позивач заявив вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у належних розмірах за період з 01 серпня 2015 року по 25 грудня 2019 року відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» від 29.10.2000 № 2050-1 та “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, по день виплати заборгованості.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
21.07.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує.
Як зазначено у відзиві, позивач проходив військову службу з 23.05.2011 року по 23.12.2019 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ). Наказом від 07 жовтня 2024 року № 1804-ОС звільнений з військової служби в запас за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом начальника Клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 07 грудня 2024 року №300-ОС позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням у відставку ЗСУ. У зв'язку з викладеним відповідач вказує, що відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009, здійснення остаточного розрахунку за всіма видами належного військовослужбовцю на день звільнення (відповідно до статті 26 Закону № 2232-XII) матеріального та грошового забезпеченням, покладається на орган Держприкордонслужби, який виключив військовослужбовця і списків частини. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) не звільняло з військової служби позивача та не виключало його із списків особового складу та всіх видів забезпечення, то відповідач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України, який здійснив з позивачем остаточний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, то саме ним мав бути здійснений розрахунок.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, відповідач зазначив, що згідно вимог Постанови №1013 і Порядку №1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції.
Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 грудня 2019 року із урахуванням суми індексації, визначеної у відповідності до вимог абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різниця між сумою індексації у березні 2018 року (розрахованої із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення) і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, відповідач зазначив, що з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за січень-лютий 2018 року розмір підвищення грошового доходу позивача склав 4884 грн. 52 коп. (13240,50 грн. - 8355,98 грн. = 4884,52 грн.), тобто перевищує індексацію березня 2018 року, тому фіксована індексація не виникає.
Щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №889, відповідач зазначив, що винагорода, встановлена постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога на оздоровлення. Відповідно до пункту 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Також відповідач заперечував проти вимог позивача щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, посилаючись на те, що відповідно до умов Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
23.07.2025 року позивачем подано відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач звернув у вагу на те, що він проходив службу у відповідача з 23.05.2011 року по 25.12.2019 року, а не по 23.12.2019 року, оскільки саме 25.12.2019 року його виключено зі списків особового складу.
Позивач заперечував проти доводів відзиву стосовно того, що клінічний санаторій «Аркадія» мав здійснити нарахування та виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення за період із серпня 2015 року по грудень 2019 року, посилаючись на те, що відповідач не зазначив інформацію про наявність такої заборгованості в грошовому атестаті позивача при переміщенні до нового місця служби.
По суті спірних правовідносин позивач наполягав на позовних вимогах, посилаючись на те, що відповідач у відзиві не спростував доводів позовної заяви.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
З огляду на заявлені позовні вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Так, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходив військову службу у Державній прикордонній службі України; зокрема у період з 23.05.2011 року по 25.12.2019 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 ; має статус учасника бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 21.01.2015 року.
Згідно з Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.05.2011 року №59-ОС, майора медичної служби ОСОБА_4 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_5 прикордонного загону на посаду начальника служби охорони здоров'я регіонального управління, з 23 травня 2011 року зараховано до списків особового складу управління та на всі види забезпечення.
Згідно з Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2019 року №445-ОС, полковника медичної служби ОСОБА_4 (У- 126008), начальника служби охорони здоров'я, який вибуває для подальшого проходження служби на посаду заступника начальника санаторію з медичної частини клінічного санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Державної прикордонної служби України, з 25.12.2019 року виключено зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення.
За змістом наказу від 23.12.2019 року №445-ОС, позивач щорічну основну відпустку за 2019 рік використав. Матеріальна допомога на оздоровлення за 2019 рік виплачувалась.
Згідно з Витягом з наказу начальника Клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України від 26.03.2025 року №103-ОС, полковника медичної служби ОСОБА_3 (У- 126008), заступника начальника санаторію з медичної частини звільненого з військової служби у відставку Збройних Сил України наказом Голови Державної прикордонної служби України від 07 жовтня 2024 року № 1804-ОС за підпунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу, з 04.02.2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
24.03.2025 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, де повідомив, що був звільнений з військової служби у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі та з метою з'ясування питань повноти та правильності здійснення повного розрахунку з грошового забезпечення у зв'язку зі звільненням просив надати такі документи та інформацію:
1. Інформацію про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період із січня 2015 року по грудень 2019 року із зазначенням таких даних: місяць року, за який здійснено нарахування індексації; розмір місячного грошового забезпечення, що підлягало індексації; застосований базовий місяць (місяць підвищення грошових доходів) для обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації кожного календарного місяця; розмір нарахованої суми індексації грошового забезпечення; дата фактичної виплати індексації.
2. Інформацію про виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань) із деталізованими розрахунками таких виплат за період із січня 2015 року по грудень 2019 року.
3. Завірені копії архівних відомостей або особистих карток грошового забезпечення за 2015-2019 роки.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.04.2025 року позивачу направлено інформацію щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по грудень 2019 року, а також особисті картки грошового забезпечення за період 2015-2019 рр.
Згідно наданої відповідачем «Інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по грудень 2019 року» (а.с. 37) позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення поточну за такі періоди: січень-квітень 2015 року, яку виплачено у листопаді 2015 року; далі у період з травень-грудень 2015 року індексація - відсутня; у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація була нарахована, але не виплачена; у період березень-листопад 2018 року індексація - відсутня; у період з грудня 2018 по грудень 2019 індексація - нарахована та виплачена. Місяць підвищення грошових доходів (базовий місяць) жовтень 2013 року; травень 2015 року; березень 2018 року. Також позивачу нарахована індексація-різниця з травня 2015 по лютий 2018 рр. у розмірі 297,75 грн. щомісячно, але не виплачена.
22.04.2025 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, відповідно до якої просив:
1) здійснити перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення:
за період із січня 2016 року по лютий 2018 року із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення;
за період із березня 2018 року по грудень 2019 року - із застосуванням березня 2018 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення та з урахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
2) здійснити перерахунок і доплату грошової допомоги на оздоровлення:
за 2015, 2018 та 2019 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення відповідного місяця, у якому були здійснені виплати такої грошової допомоги;
за 2016 та 2017 роки - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за травень 2016 року та червень 2017 року відповідно, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідні місяці, що виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;
3) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у належних розмірах відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» від 29.10.2000 № 2050-III та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, з моменту виникнення права на виплату індексації грошового забезпечення кожного окремого місяця по день повного розрахунку.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.05.2025 року позивачу повідомлено, що рішення про наявність підстав щодо нарахування та виплати належних видів грошового забезпечення за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 приймалось відповідно до норм діючого законодавства України, які врегульовують зазначені виплати.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а також перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (надалі - Інструкція №558).
Відповідно до пункту 2 розділу I Інструкції №558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із:
посадового окладу;
окладу за військовим званням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);
одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції №558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Щодо позовних вимог в частині виплати нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року.
У період з 29.06.2008 по 10.08.2018 рр. була чинною Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції №425, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби.
Відповідно до п. 1.9 Інструкції №425, індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до п. 1.7 Інструкції №425, грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 24.03.2025 року, якою просив, зокрема, надати інформацію про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період із січня 2015 року по грудень 2019 року.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.04.2025 року позивачу направлено інформацію щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по грудень 2019 року, а також особисті картки грошового забезпечення за період 2015-2019 рр.
Згідно наданої відповідачем «Інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по грудень 2019 року» (а.с. 37) позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення поточну за такі періоди: січень-квітень 2015 року, яку виплачено у листопаді 2015 року; далі у період з травень-грудень 2015 року індексація - відсутня; у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація була нарахована, але не виплачена; у період березень-листопад 2018 року індексація - відсутня; у період з грудня 2018 по грудень 2019 індексація - нарахована та виплачена. Місяць підвищення грошових доходів (базовий місяць) жовтень 2013 року; травень 2015 року; березень 2018 року.
Також позивачу нарахована індексація-різниця з травня 2015 по лютий 2018 рр. у розмірі 297,75 грн. щомісячно, проте не виплачена.
З наведеної інформації вбачається, за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року (період згідно позовних вимог) позивачу не була нарахована та виплачена поточна індексація, однак була нарахована індексація-різниця у розмірі 297,75 грн. щомісячно, однак дані про її виплату відсутні.
Позивач не оскаржує ненарахування поточної індексації за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року, а просить здійснити виплату вже нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року.
Враховуючи приписи п. 1.7 Інструкції №425 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині виплати нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації втрати частини таких виплат, пов'язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб, а саме:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати ОСОБА_1 вже нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити виплату ОСОБА_1 вже нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
При цьому, суд зазначає, що правомірність розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року не є предметом доказування, оскільки позивач просить про виплату йому вже нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року, а відповідач надав інформацію про нараховану за вказаний період індексацію. Тобто, суд присуджує позивачу вже нараховану відповідачем індексацію.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі статтею 1 цього індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Частинами 1 та 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Приписами ч.2 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 чинній з 11.10.2017 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції чинній станом на дату прийняття позивача на військову службу встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Текст статті 6 в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
За приписами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри 101 замінено цифрами 103.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та цифри 101 замінено цифрами 103.
Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України 77 від 11.02.2016, - застосовується з 01.01.2016 року.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до п.5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, відповідно до положень п.5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв'язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.
Так, відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Тобто з прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» збільшено грошове забезпечення військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року.
Указ Президента України Про внесення зміни до указу Президента України від 14.04.1999 р. №379 та визнання такими, що втратили чинність указів Президента України набрав чинності з 01.01.2008.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям вказаної постанови базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача є січень 2008 року.
Відповідно до положень Порядку №1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
В контексті спірного періоду ключовим є те, що із прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Тобто, із прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.
При цьому обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийняти на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.
Суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі Порядок №260).
Відповідно до п.2 вказаного Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Тобто, навіть за умов виплати у період проходження позивачем військової служби відповідачем на користь позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто збільшення розміру його грошового забезпечення, вказаним збільшенням не відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач.
Підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
При цьому доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року до дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, яка набрала чинності 01.03.2018 року, було прийнято інші рішення на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано.
Оскільки доказів підвищення, у період проходження позивачем служби тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано та судом відповідні обставини не встановлено, суд дійшов висновку, що за вказаний період при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення, базовим місяцем повинен бути саме січень 2008 року.
При вирішенні даної адміністративної справи, суд також зазначає, що відповідно до п.3 Постанови №1013 установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
В той же час, з вказаних положень вбачається, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови №1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).
Хоча абзацом 1 пункту 3 Постанови №1013 і установлено необхідність вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року, зокрема, розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), однак, відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з 1 грудня 2015 року не відбулось.
При цьому суд зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції Постанови №1013), якими визначено, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є місяць в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці є спеціальними по відношенню до положень постанови Постанови №1013.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки спеціальним законом, який визначає базовий місяць для нарахування індексу споживчих цін є постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, то саме вказана постанова і підлягає застосуванню.
Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах Кечко проти України, Ромашов проти України, Шевченко проти України.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v.Croatia) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така ж правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Суд звертає увагу, що позивачу індексація за час проходження військової служби з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року не виплачувалась.
Як встановлено судом з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.04.2025 року (а.с. 37), позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення: у період з травень-грудень 2015 року індексація - відсутня; у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація була нарахована, але не виплачена. Водночас, місяць підвищення грошових доходів (базовий місяць) жовтень 2013 року; травень 2015 року.
Разом з цим суд зазначає, відповідно до положень законодавства зазначених вище, базовим місяцем, починаючи з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року безальтернативно є січень 2008 року.
При цьому суд звертає увагу, що у спірний період позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року.
Отже, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає доцільним:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. із застосуванням травня 2015 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації, замість - січень 2008 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.12.2019 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін:
- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;
- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;
- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.
- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.
У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці (грудень 2018 року) і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.
Як встановлено судом з матеріалів справи, з грудня 2018 року позивачу виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.
У період з 01 березня 2018 року позивачем не оскаржується розрахунок величини приросту індексу споживчих цін.
Позивачем у період з 01 березня 2018 року оскаржується сума індексації, яка виплачується у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які проігноровано відповідачем при розрахунку індексації в березні 2018 року.
Як зазначає позивач у позові, йому не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.
У постанові від 09 травня 2023 року по справі № 120/2234/22-а Верховний Суд провів аналіз застосування Порядку №1078 та навів релевантні висновки (пункти 69-87 постанови), а саме:
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду (Верховний Суд) підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Верховному Суду підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу ОСОБА_1 . Військовій частині НОМЕР_1 належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 із подібними правовідносинами.
Як вже було зазначено, з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабміну України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, для оскаржуваного періоду, починаючи з 01.03.2018 індекс споживчих цін за 1 або 100 є встановленим в березні 2018 року.
Враховуючи приписи абз. 2, п.5 Порядку №1078, ст. 4 Закону України № 1282-XII, офіційні дані, що містяться на сайті Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін, то лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% перевищено для військовослужбовців, з чим позивач погоджується.
Разом з тим, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших після нього періодах (місяцях), оскільки індексація не нараховується лиш за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Проаналізувавши абз. 3-5 п.5 Порядку №1078, суд вбачає, що вони здійснюють правове регулювання виплати індексації за тих чи інших умов конкретно в місяці підвищення грошового доходу, яким за обставинами даної справи є березень 2018 року.
При цьому, згідно абз. 6 п. 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Зазначена норма свідчить про те, що у випадку позивача, якщо розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року не перевищив суму індексації, що мала скластися в цьому місяці, то визначена сума індексації (як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу), має продовжуватися йому виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення його зі служби.
Щодо суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 року:
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 253,30%.
Даний розрахунок в тому числі підтверджено листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 року №5211/0/290-21/51 (додаток до позовної заяви).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100. Тобто: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Таким чином, розмір індексації грошового забезпечення, яка мала скластися в березні 2018 року, складає 4463,15 грн.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до п. 164.1.2, 164.2, 164.2.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Суд зазначає, що «грошовий дохід» включає в себе всі складові грошового забезпечення військовослужбовця, що відповідає ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно наявної у матеріалах справи картки особового рахунку ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення за 2018 рік, зокрема за лютий-березень 2018 року (а.с. 41), розмір грошового забезпечення (основні складові) складає:
Лютий 2018 року - 12071,95 грн.;
Березень 2018 року - 16019,38 грн.
Тобто, грошовий дохід внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 3947,43 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 3947,43 грн. = 515,72 грн. (де 4463,15 грн. - це сума можливої індексації, а 3947,43 грн. - розмір підвищення доходу позивача).
На підставі викладеного, вирішуючи цей спір, суд вважає, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці у розмірі 515,72 грн., починаючи з 01.03.2018 року до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення його зі служби.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.12.2019 рр. у фіксованому розмірі підлягають задоволенню.
При визначенні розміру грошового забезпечення позивача за лютий-березень 2018 року судом не враховано щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19 відступила від правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №420/1232/16 та постанові від 30.11.2018 у справі №415/6132/16 та сформулювала висновок про те, що грошова винагорода за участь в АТО не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та відповідно не враховується при обчисленні пенсії. Зокрема, у цій справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відзначила, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
У постанові від 22.11.2023 у справі №240/7091/20 Верховний Суд в складі Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступу від вищезазначених правових висновків.
Отже, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає доцільним:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.12.2019 рр. включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 515,72 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.12.2019 рр. включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 515,72 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Враховуючи, що спірна індексація грошового забезпечення є частиною грошового забезпечення військовослужбовця, то при її виплаті позивач має право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Відтак, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку одноразових видів грошового забезпечення.
Вказане також дає підстави для висновку, що оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, і є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), а тому вона має бути врахована й у складі грошового забезпечення військовослужбовця при обчислення матеріальної допомоги для оздоровлення.
Згідно особових карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2019 рр., позивачу нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2015-2019 рр.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2015-2019 рр. індексації грошового забезпечення підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що спірним питанням є розрахунок та виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення без урахування індексації. Тобто дослідженню підлягають обставини включення сум індексації до розрахунку таких виплат, а не включення цих виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця та їх індексації.
Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3423/18 від 21.12.2021.
На підставі викладеного суд вважає доцільним:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2015-2019 роки належної йому індексації грошового забезпечення;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2019 роки із урахуванням належної йому індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2019 роки із урахуванням належної йому індексації грошового забезпечення у даному випадку означає, що присуджена позивачу у цьому рішенні індексація грошового забезпечення також підлягає включенню до обрахунку. Позаяк позивач набув право на неї на дату виникнення спірних правовідносин.
Щодо позовних вимог в частині обчислення грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням щомісячної додаткової винагороди за 2015-2018 року, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889.
У спірний період діяла постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка передбачала щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовців. Втратила чинність 01.03.2018 року.
Згідно підпункту 2 пункту 1 цієї Постанови, Кабінет Міністрів України постановив установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови № 889).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 була затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 73, яка була чинною до 09.11.2018).
Згідно пп. 2 п. 2 Інструкції № 73, виплата винагороди військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) здійснювалась у розмірі до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 3 Інструкції № 73, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
У пункті 8 Інструкції № 73 було визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Спірним у даній справі є питання щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, при обчисленні позивачу допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках.
Позиція відповідача щодо відмови включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу на оздоровлення та підйомну допомогу, ґрунтується на нормах Інструкції №73.
У розрізі цього, суд зауважує, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови КМУ №889, а не Інструкції 75.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 24.03.2020 у справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі 240/1095/20, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Однак, оскільки обрахунок сум грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, хоча й регулюються різними нормами права, однак має однакову базу обчислення, вищенаведені постанови Верховного Суду підлягають врахуванню і у даній справі.
Як вже зазначено вище, згідно особових карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2019 рр., позивачу нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2015-2018 рр.
Також судом встановлено, що у період 2016-2018 рр. включно позивачу нараховувалась та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
01.03.2018 року постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка передбачала щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовців, втратила чинність.
Таким чином, позовні вимоги в частині обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 рр. із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, підлягають задоволенню, а саме за період 2016-2018 рр., тобто до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889.
На підставі викладеного суд вважає доцільним:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2016-2018 рр. щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 рр. із урахуванням отриманої щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.
У постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Суд зазначає, що нарахування та виплата на користь позивача спірної індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2015 року по 25 грудня 2019 року ще не відбулось.
Відлік часу, відповідно до якого відповідач має здійснити нарахування та виплати спірної індексації грошового забезпечення починається з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації буде порушене відповідачем, задоволення позову у цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
За таких обставин, у цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки їх заявлено передчасно.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, від 11.08.2023 у справі № 380/103/22.
Щодо належного відповідача у справі, суд враховує наступне.
У відповідності з пунктом 3 розд. І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Згідно пунктів 6-7 розд. І Інструкції, грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно з п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
З аналізу вищенаведених положень слідує, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби, у свою чергу особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, що має наслідком виникнення обов'язку роботодавця на день виключення із списків особового складу розрахуватись за всіма видами належного військовослужбовцю грошового забезпечення.
Як встановлено судом, позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі України; зокрема у період з 23.05.2011 року по 25.12.2019 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 ; має статус учасника бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 21.01.2015 року.
Згідно з Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2019 року №445-ОС, полковника медичної служби ОСОБА_4 (У- 126008), начальника служби охорони здоров'я, який вибуває для подальшого проходження служби на посаду заступника начальника санаторію з медичної частини клінічного санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Державної прикордонної служби України, з 25.12.2019 року виключено зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення.
Згідно з Витягом з наказу начальника Клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України від 26.03.2025 року №103-ОС, полковника медичної служби ОСОБА_3 (У- 126008), заступника начальника санаторію з медичної частини звільненого з військової служби у відставку Збройних Сил України наказом Голови Державної прикордонної служби України від 07 жовтня 2024 року № 1804-ОС за підпунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу, з 04.02.2025 року виключено зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення.
Водночас, спірним, у даному випадку, є питання стосовно правильності розрахунку індексації грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, а не розрахунку під час звільнення з військової служби, тому суд вважає, що належним відповідачем у цій справі є саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.
При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 162, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297, 382 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Клінічного санаторію “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України (вул. Аркадійське плато, 1, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 14321624) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_5 вже нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити виплату ОСОБА_1 вже нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 листопада 2015 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. із застосуванням травня 2015 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації, замість - січня 2008 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.12.2019 рр. включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 515,72 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.12.2019 рр. включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 515,72 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2015-2019 роки належної йому індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2019 роки із урахуванням належної йому індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2016-2018 рр. щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 рр. із урахуванням отриманої щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук