Справа № 420/34356/25
13 жовтня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву Приватного підприємства "МАЙСТЕР СУПРИМ" про забезпечення позову до його пред'явлення,
Приватне підприємство "МАЙСТЕР СУПРИМ" 09.10.2025 (дата реєстрації заяви 10.10.2025) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГСЦ МВС), в якій просить суд забезпечити позов Приватного підприємства «МАЙСТЕР СУПРИМ» шляхом:
- зупинення дії п. 1, п.п. 2.2 п. 2 наказу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) від 23.09.2025 №281 в частині затвердження рішення, прийнятого на засіданні акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (протокол від 23.09.2025 №24), про анулювання сертифіката серії МВС № 001958 від 27.10.2023 про державну акредитацію Приватного підприємства «МАЙСТЕР СУПРИМ» (код за ЄДРПОУ 44332854) до набрання законної сили судовим рішенням у справі;
- зобов'язання Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) поновити дію сертифіката серії МВС № 001958 від 27.10.2023 про державну акредитацію Приватного підприємства «МАЙСТЕР СУПРИМ» (код за ЄДРПОУ 44332854) та доступ Приватного підприємства «МАЙСТЕР СУПРИМ» (код за ЄДРПОУ 44332854) до Єдиного державного реєстру МВС;
- заборони Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) приймати рішення про анулювання сертифіката МВС № 001958 від 27.10.2023 про державну акредитацію Приватного підприємства «МАЙСТЕР СУПРИМ» (код за ЄДРПОУ 44332854) до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника зазначає, що наказом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) (далі - РСЦ ГСЦ МВС) від 23.09.2025 №281 було затверджено рішення, прийняті на засіданні акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС (протокол від 23.09.2025 №24). Зокрема, пунктом 1, підпунктом 2.2 пункту 2 вказаного наказу затверджене рішення щодо анулювання сертифіката про державну акредитацію Приватного підприємства «МАЙСТЕР СУПРИМ» та внесено зазначену інформацію до Єдиного державного реєстру МВС. Оскільки вказане рішення має очевидні ознаки протиправності та було прийняте з порушенням порядку, встановленого законодавством, то ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ» готує до подання до Миколаївського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним рішення акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС, затвердженого наказом РСЦ ГСЦ МВС від 23.09.2025 №281, про анулювання сертифіката про державну акредитацію ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ», та зобов'язання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС поновити дію сертифіката про державну акредитацію ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ».
Заявник вказує, що у ситуації щодо анулювання сертифіката про державну акредитацію ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ» ознаки протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень є очевидними. Так у наказі РСЦ ГСЦ МВС від 23.09.2025 №281 відсутня інформація про серію, номер і дату видачі сертифіката про державну акредитацію ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ», дію якого анульовано. До того ж із тексту п.п. 2 п. 2 зазначеного наказу неможливо достеменно встановити особу, щодо якої анульовано сертифікат про державну акредитацію, оскільки в ньому зазначено назву однієї юридичної особи (ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ») та код ЄДРПОУ іншої юридичної особи (код ЄДРПОУ 20908919 належить ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «РЕМИЗ», яке теж фігурує в наказі РСЦ ГСЦ МВС від 23.09.2025 №281). Тим не менше до Єдиного державного реєстру МВС внесено інформацію щодо анулювання дії сертифіката серії МВС № 001958 від 27.10.2023 про державну акредитацію ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ», а на адресу заявника від РСЦ ГСЦ МВС надійшло відповідне повідомлення від 24.09.2025 №31/30/11- 14042-2025.
Так, чинність рішення акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС про анулювання сертифіката про державну акредитацію заявника та дія п. 1, п.п. 2 п. 2 наказу РСЦ ГСЦ МВС від 23.09.2025 №281 порушують права, свободи, інтереси ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ» та інших осіб, причому негативні наслідки їх чинності для заявника вже наступили, призвели до фактичної неможливості вести господарську діяльність і триватимуть до набрання законної сили рішенням суду в цій справі, у тому числі: - заборона діяльності ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ» з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв, видачі свідоцтва про закінчення теоретичної та/або практичної підготовки, блокування доступу підприємства до Єдиного державного реєстру МВС для їх належної реєстрації. Анулювання сертифіката про державну акредитацію ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ» зумовлює припинення можливості проводити господарську діяльність з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (учнів), які сплатили грошові кошти за послуги до прийняття оскаржуваного рішення та наказу і розпочали/проходять навчання в автошколі. Вказані обставини можуть призвести до невиконання позивачем умов договорів, які були укладені з курсантами автошколи, та як наслідок може призвести до порушення прав третіх осіб. Після доведення до курсантів автошколи змісту наказу РСЦ ГСЦ МВС від 23.09.2025 №281 на адресу ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ» почали надходити заяви щодо повернення коштів за навчання та окремі зауваження щодо негативного ставлення до іміджу самої автошколи в контексті подій щодо припинення дії сертифіката. Наслідком цього є неотримання заявником прибутку та зрештою може спричинити припинення діяльності ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ». Внаслідок дії оскаржуваного рішення підприємство понесло, несе і нестиме надалі фінансові збитки, втрачає партнерів і покупців своїх послуг, а також свою ділову репутацію; - заявник змушений вирішувати питання фінансової можливості утримання штату працівників автошколи, які можуть залишитись без засобів існування або ж змушені будуть шукати іншу роботу. Керівнику автошколи надійшли заяви працівників з проханням надати інформацію щодо перспектив утримання штату автошколи для прийняття ними рішення стосовно можливого звільнення та пошуку іншої роботи.
Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, дослідивши і оцінивши подані докази, в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності наказу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 23.09.2025 № 281 в частині про анулювання сертифіката про державну акредитацію ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ», до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
При цьому, суд зазначає, що посилання позивача на протиправність рішення про анулювання сертифіката про державну акредитацію ПП «МАЙСТЕР СУПРИМ», не є беззаперечним свідченням настання обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.
Так, у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що очевидні ознаки протиправності повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом, а суд, який застосовує забезпечення позову, має бути переконаний, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями частини 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача, а вжиття заходів забезпечення позову є єдиним дієвим способом запобігання істотним негативним наслідкам.
Проте, на цьому етапі провадження у справі таких очевидних ознак судом не встановлено.
При цьому, доводи заявника про фактичне зупинення господарської діяльності Приватного підприємства "МАЙСТЕР СУПРИМ" внаслідок ухвалення спірного рішення документально не підтверджені, оскільки матеріали позову не містять доказів про прийом на роботу працівників, зарахування учнів, внесення ними оплати за проходження навчання тощо.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
У даному випадку, заявник не довів, що у разі винесення позитивного судового рішення, його виконання буде об'єктивно неможливим або настільки ускладненим, що матиме негативні правові наслідки.
Враховуючи вищевикладене, а також загальну мету інституту забезпечення позову - охорону прав заявника від реальної та доведеної загрози, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави та умови, які б виправдовували застосування такого попереднього захисту, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви Приватного підприємства "МАЙСТЕР СУПРИМ" про забезпечення позову до його пред'явлення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статті 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.