справа №380/14956/25
14 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії, виходячи із шести мінімальних пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію, починаючи з 01.02.2025 року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 28.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності, що призначена відповідно до ст.54 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначила, що з огляду на прийняття 07.04.2021 року Конституційним Судом України рішення №1-р(ІІ)/2021 вона, згідно положень ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання пенсії у розмірі шести мінімальних заробітних плат, втім, відповідач виплачує таку у значно меншому розмірі - 3700,00 грн. Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак у відповідь отримала відмову, мотивовану відсутністю правових підстав. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до ч.3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 29.06.2021 року №1584-ІХ, які набрали чинності з 01.07.2021 року, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими, зокрема, для ІІІ групи інвалідності - 3700,00 грн. Зазначила, що іншого розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, особам, віднесеним до категорії 1, ніж визначеного положеннями ч.3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинним законодавством не передбачено. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії, є особою з інвалідністю ІІІ групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІІ групи, щодо якої встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, призначену відповідно до Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішень від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, від 13.09.2023 №7-р(I)/2023 у справі №3-51/2021(115/21), позивач 03.06.2025 року звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
За результатами розгляду цієї заяви, відповідач листом від 17.06.2025 року повідомив позивача про те, що відповідно до ч.3 ст.54 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 29.06.2021 року №1584-ІХ, які набрали чинності з 01.07.2021 року, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими, зокрема, для ІІІ групи інвалідності - 3700,00 грн. Роз'яснено, що іншого розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, особам, віднесеним до категорії 1, ніж визначений ч.3 ст.54 Закону №796-ХІІ, чинним законодавством не передбачено.
Позивач не погодилась з відмовою відповідача та звернулась до суду.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовані нормами Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до ст.49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами ч.4 ст.54 Закону №796-XII (у редакції Закону України від 06.06.1996 року №230/96-ВР) було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Водночас 28.12.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України №76-VIII), згідно з яким текст ст.54 Закону №796-XII викладено у новій редакції. Зокрема, частини 3 та 4 замінено положеннями такого змісту: «Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
Наведені зміни набрали чинності з 01.01.2015 року.
Згодом, мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року №1210 (далі - Порядок №1210).
Згідно з п.11 Порядку №1210 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851 - застосовується з 01.10.2017 року, мінімальний розмір пенсії становить, зокрема: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї: осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто раніше визначений ст.54 Закону №796-XII розмір пенсій було знижено.
Рішенням від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч.3 ст.54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України вирішив, що ч.3 ст.54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За рішенням Конституційного Суду України, Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене ст.54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням (від 07.04.2021року № 1-р(ІІ)/2021).
Тобто за результатами виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України, з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який закон, а такий, що відповідає Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021.
29.06.2021 року Верховною Радою України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(II)/2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» №1584-IX (далі - Закон №1584-IX), який набрав чинності 01.07.2021 року, відповідно до якого ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції:
«В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».
Саме на зазначену редакцію ст.54 Закону №796-XII послався відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку її пенсії. При цьому зазначив, що вказані законодавчі зміни є чинними, Конституційним Судом України не визнавались неконституційними, а тому вони мають виконуватись пенсійним органом під час обрахування розміру пенсії позивача.
Втім, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та звертає увагу, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 року у справі №240/1121/24 не знайшов підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 року у справі №460/20412/23, від 12.05.2024 року у справі №400/12117/21, від 10.09.2024 року у справі №240/34675/23, від 11.09.2024 року у справах №240/590/24, №240/739/24, від 12.09.2024 року у справі №240/1024/24, від 02.10.2024 року у справах від №400/5534/23, №240/955/24, №240/1092/24, №240/1067/24, №240/34883/23, Судова палата дійшла висновку, що:
«…прийняттям Закону №1584-IX не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Така позиція була висловлена у Рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судами під час вирішення подібних спорів.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі №913/204/18 та від 10.03.2020 року у справі №160/1088/19).
Як вже було зазначено вище, у п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене ст.54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого ст.54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме ч.4 ст.54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 року у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог ст.ст.3, 16, 50 Конституції України парламент у ч.4 ст.54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи, що внесеними Законом №1584-IX змінами до ст.54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, суд констатує, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР».
Зазначена правова позиція узгоджується також з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 15.01.2025 року у справі №240/469/24, від 27.02.2025 року у справі №240/34020/23 та від 15.04.2025 року у справі №240/66/24.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що відповідач протиправно зменшив належну позивачу виплату відповідно до вимог ст.54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР та безпідставно відмовив у здійсненні перерахунку та виплати належного розміру пенсії.
На підставі викладеного, суд вважає, що оспорювані в цій справі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не відповідають критеріям, визначеним ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому їх слід визнати протиправними.
Як наслідок, похідні позовні вимоги про спонукання до вчинення дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.10 ст.5 Закону України «Про судовий збір» остання звільнена від його сплати.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пенсії у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII, з 01.02.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.02.2025 року, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом Про Державний бюджет України на відповідний рік, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.