Іменем України
14 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 200/18715/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (далі також - відповідач 1), з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2021 адміністративну справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В позовній заяві позивач вказує, що 16 листопада 2021 року надіслав на ім'я начальника Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради заяву про перерахунок невиплаченої частини щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі 8845 грн, з урахуванням того, що частину щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 1491 грн позивач отримав.
10 грудня 2021 року на вищевказану заяву від Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради надійшла письмова відповідь від 29 листопада 2021 року № Т-10-889/0/309-21-904/0/310-21, якою позивачу відмовлено у нарахуванні допомоги у визначеному розмірі.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача 1 протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 200/18715/21 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, Луганським окружним адміністративним судом запропоновано учасникам справи, у строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про прийняття справи до провадження, надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на момент прийняття справи до провадження. Крім того, за відсутності в матеріалах справи, станом на час її передачі на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, відзиву на позовну заяву, суд запропонував відповідачу 1 надіслати суду відзив на позовну заяву.
28.02.2025 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у разі прийняття рішення у справі № 200/18715/21 на користь позивача, таке рішення виконати Управлінням буде неможливо, оскільки відповідач 1 не має повноважень здійснювати нарахування та виплату разової і грошової допомоги до 5 травня у будь-якому розмірі.
Відповідач 1 зазначив, що нарахування та виплату щорічної допомоги до 5 травня за списками управління здійснює Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який є структурним підрозділом Департаменту соціального захисту населення. Тому Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради є неналежним відповідачем у цій справі.
На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 позовну заяву в даній справі залишено без руху після відкриття провадження у справі, запропоновано позивачу протягом п'яти календарних днів з дати отримання вказаної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів на підтвердження того, яким саме уповноваженим органом виплачено позивачу спірну грошову допомогу, уточненої позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог статей 160, 161 КАС України, в якій викласти обставини щодо уповноваженого органу, який виплатив позивачу спірну грошову допомогу, а також у разі виплати допомоги Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, визначитись з належним колом відповідачів за позовом.
На виконання вимог вищевказаної ухвали суду 18.03.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій він просив залучити до участі у справі співвідповідача - Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі № 200/18715/21 співвідповідача задоволено; залучено Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі також - відповідач 2) до участі у справі в якості співвідповідача; розпочато розгляд справи спочатку; витребувано у Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат докази, необхідні для розгляду справи, а також запропоновано останньому протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали надіслати суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відзив на позовну заяву.
06 травня 2025 року від Обласного центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надійшов лист від 05.05.2025 № 6651/02, в якому повідомлено стосовно витребуваної судом інформації, що внаслідок воєнних дій та за дорученням Міністерства соціальної політики України всі бази Центру даних одержувачів пільг та компенсацій по Харківській області знищені. Підтвердити наявність права позивача на виплату і обсяг виплаченої допомоги на теперішній момент відповідач 2 не має можливості. Додатково повідомлено, що ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком з 28.03.2020 і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, а тому відповідач 2 запропонував звернутися до Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач 2 не скористався.
З урахуванням викладеного та відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження виплати позивачу допомоги до 5 травня за 2021 рік, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд ухвалою від 12.05.2025 витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області інформацію, оформлену довідкою або письмовими поясненнями, про дату та суму виплаченої ОСОБА_1 допомоги до 5 травня за 2021 рік, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), разом з документальним підтвердженням такої виплати (за наявності), а також із зазначенням уповноваженого органу, який здійснив таку виплату.
Також ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 витребувано у позивача належні докази виплати йому спірної допомоги до 5 травня за 2021 рік, з яких можливо було б встановити: вид соціальної допомоги (тобто її правильну назву та рік, за який вона виплачена), дату її виплати, суму виплачених коштів та орган, який здійснив нарахування та виплату такої допомоги.
У відповідь на вищевказану ухвалу суду 13.06.2025 від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що у позивача вищезазначені докази відсутні, а тому такі докази мають надаватись відповідачами.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області докази, які необхідні для розгляду цієї справи та які вже витребовувались ухвалою суду від 12.05.2025.
20.06.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшла заява про виконання ухвали суду, в якій вказаний орган послався на відсутність відповідної інформації через те, що в 2021 році на органи Пенсійного фонду України не покладались функції щодо здійснення виплати разової грошової допомоги до 5 травня.
У зв'язку з викладеним, а також з урахуванням того, що Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України є центральним органом виконавчої влади, яке формує та реалізує державну політику у сфері соціального захисту та яке було головним розпорядником бюджетних коштів у 2021 році за програмою «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною», суд ухвалою від 25.06.2025 витребував у Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України інформацію, оформлену довідкою або письмовими поясненнями, про дату та суму виплаченої ОСОБА_1 допомоги до 5 травня за 2021 рік, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), разом з документальним підтвердженням такої виплати (за наявності), а також із зазначенням уповноваженого органу, який здійснив таку виплату.
19.08.2025 від Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України, у відповідь на вищевказану ухвалу суду, надійшов лист від 19.08.2025 № 18993/0/290-25/13. Однак, дослідивши зміст цього листа, суд встановив, що наведена в ньому інформація жодним чином не стосується витребуваних судом відомостей за вищенаведеною ухвалою від 25.06.2025.
Відтак, вимоги ухвали суду від 25.06.2025 Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України, не було виконано.
Враховуючи наведене, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 повторно витребувано у Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України докази, які витребовувались ухвалою суду від 25.06.2025.
12.09.2025 через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему - «Електронний суд» від Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України надійшли пояснення, в яких, серед іншого, зазначено, що за інформацією Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України» згідно з даними Центрального сховища Мінсоцполітики ОСОБА_1 у квітні 2021 року було нараховано 1491,00 грн разової грошової допомоги ветерана війни до дня перемоги як учаснику бойових дій. Виплата була здійснена Управлінням соціального захисту населення міста Краматорська Донецької області.
До пояснень додано відповідний лист Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України» від 11.09.2025 № 013-2537 з відповідною інформацією, що наведена вище.
Відтак, враховуючи наведені вище відомості щодо здійснення виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі також - відповідач 3), суд ухвалою від 12.09.2025 залучив вказаний орган до участі у справі як співвідповідача; розгляд справи розпочато спочатку, а також, серед іншого, запропоновано Управлінню праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання вказаної ухвали надіслати суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відзив на позовну заяву.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач 3 не скористався.
Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем 3 не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копіями паспорту громадянина України, картки платника податків та посвідчення серії НОМЕР_2 .
З наданих Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України пояснень та листа Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України» від 11.09.2025 № 013-2537 встановлено, що ОСОБА_1 у квітні 2021 року було нараховано 1491,00 грн разової грошової як учаснику бойових дій. При цьому, виплата була здійсненна Управлінням соціального захисту населення міста Краматорська Донецької області.
Позивач, не погоджуючись з розміром виплаченої йому разової грошової допомоги до 5 травня, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону.
Законом України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статтю 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною четвертою такого змісту:
«Щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згадану вище норму права викладено в такій редакції:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно з положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент нарахування і виплати у 2021 році позивачу разової грошової допомоги діяла стаття 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій п'ять мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів разової грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року були також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань.
Згідно з додатком до вказаного вище Порядку разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
У преамбулі Бюджетного кодексу України зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79 розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018). Конституційний Суд України звернув увагу на те, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 уже наголошував, що «забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави» (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Таким чином, на думку суду, позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку, встановленому статтею 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій п'ять мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Згідно з абзацом восьмим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень.
Оскільки допомога до 5 травня позивачу виплачена у 2021 році у розмірі 1491,00 грн, тому йому має бути доплачена така допомога у розмірі 7354,00 грн ((1769,00 грн. х 5) - 1491,00 грн. = 7354,00 грн.).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем 3 допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Також слід вказати, що постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», яка діяла на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня не є застосовною до спірних правовідносин, оскільки Закон № 3551-XII має вищу юридичну силу, а згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008).
Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього.
При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
Подібна правова позиція викладена Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
У рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплат не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Отже, суд вважає, що не нарахування та не виплата відповідачем 3 у повному обсязі разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном.
Щодо інших обставин, якими сторони наводять свої доводи, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність бездіяльності відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач 3 не в повному обсязі виплатив позивачу спірну допомогу, чим допустив бездіяльність, яка порушила права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно, суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність протиправною, оскільки саме такий спосіб захисту відповідатиме об'єкту порушених прав позивача.
Окрім того слід вказати, що з урахуванням встановлених обставин справи, у спірних правовідносинах права позивача порушені виключно відповідачем 3, інші відповідачі в цій справі фактично не є учасниками спірних правовідносин, оскільки не вчиняли будь-яких дій (бездіяльності), не приймали рішень у спірних правовідносинах, а тому відповідні позовні вимоги звернуті до Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради задоволенню не підлягають.
Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:
- визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу встановлених обставин справи та наведених положень законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (ідентифікаційний код 03196593, місцезнаходження: м. Харків, просп. Науки, буд. 17А), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (ідентифікаційний код 03195694, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 51), Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ідентифікаційний код 25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Качанок