13 жовтня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/8151/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
24.09.2025 до Луганського окружного адміністративного надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій заявник просив суд:
-змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Луганський окружний адміністративний суд від 13 червня 2022 року у справі №360/8151/21 із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01грудня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947, та фактично сплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку, в сумі 342481,43 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №360/8151/21 набрало законної сили 23 листопада 2022 року, а тому з цієї дати воно є обов'язковим для відповідача і підлягає виконанню ним на всій території України.
З дати набрання законної сили по теперішній час, відповідачем рішення суду не було виконано в повному обсязі.
Заявник звертає увагу суду, що згідно з випискою боргу відповідача на виконання рішення суду було лише розраховано суму доплати за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року, яка складає 342481,43 грн, проте вона не виплачена.
З посиланням на положення статті 378 КАС України, заявник вважає, що наявні підстави для зміни порядку і способу виконання судового рішення.
Ухвалою від 26.09.2025 заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі у справі призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
30.09.2025 від ГУПФУ в Луганській області надійшов відзив на заяву про зміну порядку і способу виконання рішення суду, в обґрунтування якого вказано, що заява подана стягувачем, що суперечить вимогам ст. 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, жодних доказів небажання або перешкоджання з боку Головного управління щодо невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 у справі № 360/8151/21 заявником надано не було. Тому представник боржника просить відмовити у задоволенні заяви.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 у справі № 360/8151/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022, задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18 листопада 2021 року № 966 ( ОСОБА_1 ), яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947, та фактично сплачених сум.
Рішення набрало законної сили 23.11.2022.
ГУПФУ в Луганській області листом від 21.05.2024 № 3287-3369/Ю-05/8-1200/24 повідомлено позивача про те, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 № 360/8151/21 Головним управлінням розраховано доплату за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 у розмірі 342481,43 грн.
Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1203006207, який було здійснено на виконання рішення суду, сума доплати за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року становив 342481,43 грн.
Проте, суду не надано доказів виплати ОСОБА_1 донарахованої на виконання рішення суду від 13.06.2022 № 360/8151/21 пенсії в сумі 342481,43 грн.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947, та фактично сплачених сум, протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З наданих доказів судом установлено, що невиплаченою ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 13.06.2022 № 360/8151/21 залишається донарахована за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 у розмірі 342481,43 грн.
З дати набрання рішенням суду законної сили пройшло більше двох місяців.
Заборгованість у розмірі 342481,43 грн, нарахована на виконання судового рішення, стягувачу не сплачена.
Отже судом встановлено, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 № 360/8151/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 у розмірі 342481,43 грн.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 № 360/8151/21 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947, та фактично сплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованості з донарахованої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 у розмірі 342481,43 грн. (триста сорок дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 43 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Кисельова