14 жовтня 2025 року м. Київ справа №640/11593/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом № 640/11593/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 21.06.2022 за №472 (в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення), від 29.06.2022 №1030/ос (про звільнення позивача) та зобов'язати відповідача поновити позивача на раніше займаній посаді з дати ухвалення судового рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про протиправність оскаржуваних наказів у зв'язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку у виді порушення пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач вказав, що в оскаржуваних наказах не конкретизовано, які саме норми законодавства порушено останнім та не зазначено, у чому саме полягало порушення ним присяги поліцейського, якщо воно мало місце. Позивач стверджує, що його звільнення є незаконним, оскільки службове розслідування, результати якого покладені в основу звільнення, проведено відповідачем без дотримання вимог закону, зокрема, неповідомлення позивача про початок службового розслідування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 задоволено клопотання представника Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про залишення позову без розгляду, адміністративний позов залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 наведену ухвалу суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року прийнято справу № 640/11593/22 до провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання.
Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позов, в якому наголосив, що звільнення позивача є законним, оскільки, як встановлено в ході службового розслідування, він безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, чим самоусунувся від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану, що є підставою для звільнення.
Відповідач наполягає на правомірності спірних наказів № 472 від 21.06.2022 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління" та № 1042 о/с від 29.06.2022, необґрунтованості заявлених вимог позивачем.
Вказуючи на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, норми п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзаци 1, 2 пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, законодавство зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Законодавство встановлює підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення зі служби в поліції.
Відмітив що службове розслідування було призначено на підставі наказу ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 №531 метою перевірки інформації отриманої 11.05.2022 в доповідній записці командира ППОП №2 Головного управління про те, що окремі підпорядковані йому поліцейські в тому числі лейтенанта поліції ОСОБА_1 , самоусунулись від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії воєнного стану, та зокрема, 15.03.2022, був відсутній на службі.
У ході проведення службового розслідування встановлено та підтверджено, що з 24.02.2022 по 15.03.2022 позивач ніс службу в Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. Однак 15.03.2022 останній не вийшов на роботу, про що складено акт про невихід.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що починаючи з 24.02.2022 по 15.03.2022 він ніс службу в Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, проте 15.03.2022 останнього викликали до керівництва ВКП Голосіївського управління поліції, де повідомили про звільнення.
Зазначене, на думку відповідача, свідчить про безпідставну відсутність ОСОБА_1 на службі 15.03.2022, що є свідомим самоусуненням від виконання посадових обов'язків та грубим порушенням службової дисципліни, самовільне залишення місця несення служби, невиконання службових обов'язків та ігнорування вказівок керівництва.
Службовим розслідуванням установлено, що факт відсутності позивача на службі без поважних причин знайшли своє документальне підтвердження, відомості, які стали підставою для призначення розслідування підтвердились, висновок щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є обґрунтованим та підтвердженим.
Висновок службового розслідування від 09.06.2022 затверджений, порядок ознайомлення із висновком згідно положень пп. 14 п. 2 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії від 07.11.2018 №893 дотриманий, клопотання щодо ознайомлення від позивача не надходило.
Спірні накази №472 від 21.06.2022 та №1042 о/с від 29.06.2022 були надіслані позивачу належним чином.
Позивачем до суду подано додаткові пояснення, в яких наголошено на тому, що відповідачем не доказано та не надано належних доказів, що позивач будь-яким чином деморалізував та саботував особовий склад Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, а також щодо самовільного залишення позивачем місця служби та невиконання ним наказів керівництва. Так позивач вказує про те, що у період з 11.03.2022 року по 14.03.2022 року він ніс службу, що підтверджується наданими доказами.
Крім того, відповідачем 09.10.2025 повторно подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у звязку із пропуском позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом.
Водночас, суд не вбачає підстав для його задоволення, та вважає вказане клопотання очевидно безпідставним та необґрунтованим, оскільки воно подано з тим самих підстав, оцінка яким була надана Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025, якою ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 про залишення позовної заяви без розгляду - скасовано.
Третьою особою пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не подано.
Представник позивача позовні вимоги підтримала та позов просила задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, в задоволенні позову просив суд відмовити.
У ході судового засідання суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України з 2019 року та з липня 2021 року обіймав посаду оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції.
21.06.2022 року Головним управлінням Національної поліції у м. Києві видано Наказ №472, відповідно до якого до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби.
Як вбачається з наданого Витягу від 21.06.2022 року, підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби стало вчинення ним дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п. 1, 2, 6 частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
25.07.2022 року позивачем отримано Наказ №1030 о/с від 29.06.2022 року, відповідно до якого його на підставі Наказу №472 від 21.06.2022 року звільнено зі служби в поліції.
Вважаючи оспорюваний Наказ №472 від 21.06.2022 року в частині застосування до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, а також Наказ №1030 о/с від 29.06.2022 щодо особового складу незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзац другий статті 17 Конституції України визначає, що забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування його державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента продовжений та на сьогодні не відмінений.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-ІІІ Про Національну поліцію (далі по тексту Закон № 580-ІІІ), відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно зі статтею 3 Закону № 580-ІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 Закону № 580-ІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 цього ж Закону № 580-ІІІ, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Зміст Присяги викладений в ст. 64 Закону № 580-ІІІ.
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 64 Закону № 580-ІІІ).
Основні повноваження поліції, визначені в ст. 23 Закону № 580-VIII, згідно до частини першої - поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед визначеного: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (пункт 2); вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (пункт 3); вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення (пункт 4); здійснює охорону об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони (пункт 19); бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24); здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями (пункт 34).
Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом (ч. 1 ст. 24 Закону № 580-VIII).
У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (ч.2 ст. 24 Закон № 580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону №580-VIII).
За ч.ч. 1-3 ст. 62 Закону №580-VIII поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Поліцейський під час виконання покладених на нього обов'язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.
Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов'язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.
Згідно пунктів 1-4 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі Правила №1179) такі є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України “Про Національну поліцію», “Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.
Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України “Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності (п. 5 розділу І Правил №1179).
Згідно розділу ІІ Правил №1179, серед визначеного, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
За ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частиною 6 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський має право: 1) на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; 2) вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов'язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; 3) приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов'язками, рішення або брати участь у їх підготовці; 4) на доступ до службової інформації, необхідної для виконання обов'язків за посадою; 5) на просування по службі, збільшення грошового забезпечення з урахуванням результатів службової діяльності та рівня кваліфікації; 6) на захист персональних даних, переданих у розпорядження Національної поліції України та її територіальних органів; 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; 8) робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 9) на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників; 10) на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань; 11) на захист від переслідування у разі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, здійснених керівництвом та працівниками Національної поліції України; 12) на забезпечення спеціальними засобами безпеки з урахуванням особливостей проходження служби.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Отже проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).
За ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції ( п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Частинами 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування (ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту).
Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", “;Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин 1-7 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі Порядок №893).
Розділом V Дисциплінарного статуту визначено особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Так, згідно ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування стосовно заступників керівника Національної поліції України чи керівників територіальних органів Національної поліції України проводиться виключно дисциплінарною комісією.
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.
Згідно положень ст. 27 Дисциплінарного статуту вбачається, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника (абз. 3 ч. 2 ст. 27 Дисциплінарного статуту).
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, який надіслано поштовим зв'язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення (абз. 2 ч.3 ст. 27 Дисциплінарного статуту).
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень (ч. 4 ст. 27 Дисциплінарного статуту).
Згідно ч. 1 ст. 28 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану на час проведення службового розслідування за рішенням керівника, який його призначив, на поліцейського, стосовно якого було прийнято рішення про відсторонення від виконання службових обов'язків (посади), може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.
Рішення про покладення тимчасового виконання обов'язків приймається з обов'язковим урахуванням обставин можливого вчиненого дисциплінарного проступку та його тяжкості, а також можливості відстороненого поліцейського під час тимчасового виконання обов'язків за іншою посадою впливати на хід проведення службового розслідування.
Відсторонення від виконання обов'язків передбачено відповідно ст. 70 Закону №580-VIII.
Частинами 1 та 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Абзацом 4 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Дисциплінарного статуту протягом 10 днів з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його пом'якшити, застосувати суворіше дисциплінарне стягнення або звільнити поліцейського від дисциплінарної відповідальності, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.
Згідно ч. 1 ст. 30 Дисциплінарного статуту разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації (ч. 2 ст. 30 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Дисциплінарного статуту доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.
У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання.
За ч. 1 ст. 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Згідно ч.4 ст. 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
За правилами статті 19 Закону № 580-ІІІ, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно - правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
У частині 2 вказаної статті 19 Закону № 580-ІІІ визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-ІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (ч. 2 та ч. 3 ст. 77 Закону № 580-ІІІ).
Відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Частинами 1 -3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Зі змісту наведених норм права слідує, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинений ним дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні Присяги, порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені та такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов'язковому порядку слід відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службової дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Та, враховуючи проведення службового розслідування в умовах воєнного стану суд має безпосередньо перевірити дотримання прав особи, відносно якої проводилось службове розслідування, обставини які стали предметом такого розслідування, зібрані та перевірені комісією докази, врахування комісією та керівництвом мотивів вчинення дисциплінарного проступку поліцейським, характер проступку.
У справі, що розглядається, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції внаслідок порушення службової дисципліни, що виразилось у самоусуненні від виконання службових обов'язків у воєнний час, невиконання Наказу №190 від 10.03.2022. Зокрема, відповідачем зафіксовано невихід на службу без поважних причин 15.03.2022.
Відповідно обставини відсутності позивача на службі дисциплінарною комісією було визнано як самоусунення від несення служби в умовах воєнного стану, грубе порушення службової дисципліни, зафіксовано порушення позивачем Закону України “Про Національну поліцію», Наказу ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022, такі обставини визнано дисциплінарним проступком.
Як встановив суд, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби були встановлені обставини порушення службової дисципліни, самоусуненні від виконання службових обов'язків по захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, не виконанні Наказу ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022.
Суд враховує у даній справі обставини 24.02.2022 коли, рф розпочала повномасштабне вторгнення і проведення військових дій на території України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2022 року на телефон позивача надійшло повідомлення з невідомого номеру, яке містило скан-копію листа №2238/05/05/67-2022, відповідно до якого його було запрошено на засідання дисциплінарної комісії на 20.05.2022 року де ним було надано пояснення та докази його перебування на службі.
Про прийняття дисциплінарною комісією будь-яких рішень 20.05.2022 року позивачу не відомо, будь-які результати службового розслідування відносно нього йому не повідомлялися, мотиви прийняття оскаржуваного рішення йому невідомі.
Варто зазначити, що в наданих комісії пояснення, позивач повідомив, що 23.02.2022 року він та інші працівники карного розшуку були викликані до підрозділу. З 23.02.2022 року по 14.03.2022 року позивач ніс службу на території Голосіївського районну м. Києва та перебував в приміщенні ТВМ №1 Голосіївського УП.
14.03.2022 року позивач був викликаний до Голосіївського управління поліції, де його повідомлено про порушення дисципліни та невиконанні наказу.
15.03.2022 року заступником начальника управління Голосіївського управління поліції ОСОБА_3 позивача було повідомлено в усній формі, що його звільнено зі служби, у зв'язку з чим позивачу необхідно здати до чергової частини табельну зброю, службове посвідчення та особистий жетон.
Позивач вказує, що будь-яких документів стосовно його звільнення з поліції надано не було. Крім того, ОСОБА_1 був позбавлений доступу до приміщення Голосіївського управління Національної поліції.
17.03.2022 року позивач через лінію « 102» звернувся зі зверненням стосовно того, що він не має можливості потрапити в приміщення Голосіївського управління Національної поліції. Вказане звернення було зареєстроване до ІТС ІПНП (ЄО) за №10853.
Згідно Довідки «Про результати розгляду звернення, яке зареєстроване до ІТС ІПНП (ЄО) за №10853» ОСОБА_1 дізнався, що його звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі ч. 1 ст. 77 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, про що видано Наказ №443 о/с від 17.03.2022 року.
Із вказаним наказом позивач ознайомлений не був.
Листом від 16.05.2022 року №2238/05/05/67-2022 ОСОБА_1 повідомлено, що наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві про його звільнення зі служби в поліції скасовано. Цим же Листом позивача також повідомлено про те, що відповідно до Наказу Головного управління від 12.05.2022 року №531 відносно нього розпочато службове розслідування за фактом можливого самоусунення від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Окрім даного повідомлення будь-яких наказів, у тому числі і про початок службової перевірки чи про його відновлення на службі в органах Національної поліції позивач не отримував.
ОСОБА_1 через свого адвоката Щудла А.М. звернувся до Головного управління Національної поліції у м. Києві із адвокатським запитом щодо надання інформації про проведення відповідачем службових розслідувань та прийнятих рішень щодо лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
У відповіді на адвокатський запит №2573/125/03/67-2022 від 01.06.2022 року повідомлено, що наказом ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 № 315 та № 760 о/с накази ГУНП у м. Києві про застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та його реалізацію, скасовано.
Відтак, права ОСОБА_1 щодо проходження ним служби у поліції повністю відновлено.
Водночас проінформовано, що в ГУНП у м. Києві на підставі наказу від 12.05.2022 №531, розпочато службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП у м. Києві.
При цьому зазначено, що у зв'язку з тим, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, неможливо надати запитувану інформацію, у зв'язку з відсутністю доступу до носіїв інформації.
У подальшому відповідачем прийнято оспорюваний Наказ №472 від 21.06.2022 року. За твердженням позивача, із вказаним Наказом він офіційно не ознайомлювався. Також позивача не ознайомлено з результатами та матеріалами службової перевірки, яка проводилася відносно нього на підставі Наказу №531 від 12.05.2022 року.
26.06.2022 року адвокатом Шудлою А.М. на адресу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та на адресу Головного управління Національної поліції у м. Києві було направлено Адвокатські запити №27/06-22/1 та 27/06-22, які в тому числі містили вимоги щодо надання матеріалів і результатів службових перевірок відносно ОСОБА_1 .
Проте відповідачем так і не було надано відповіді на адвокатські запити.
При цьому Наказ №472 від 21.06.2022 року ОСОБА_1 не видавався. Копія Витягу з вказаного Наказу про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління, ОСОБА_1 отримана 04.07.2022 року разом з Листом про надання інформації №1611/125/26/01-2022 від 29.06.2022 року.
Як вбачається з наданого Витягу від 21.06.2022 року, підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби стало вчинення ним дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п. 1, 2, 6 частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
25.07.2022 року позивачем отримано Наказ №1030 о/с від 29.06.2022 року, відповідно до якого останнього на підставі Наказу №472 від 21.06.2022 року звільнено зі служби в поліції.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що стосовно позивача проводилось два службових розслідування:
- за результатом першого з них до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, яке реалізовано наказом ГУНП у м. Києві від 17.03.2022 №442 о/с. Після цього, 12.05.2022 ГУНП у м. Києві скасувало накази про застосування та реалізацію дисциплінарного стягнення та наказом від 12.05.2022 № 531 призначило нове службове розслідування стосовно позивача;
- за результатами другого з них до позивача відповідно до оскаржуваних наказів ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 29.06.2022 № 1030 о/с це стягнення реалізовано.
При цьому, як стверджує позивач, існують підстави вважати, що обидва вищевказані розслідування стосувалася обставин виконання ним службових обов'язків, проте, як в першому, так і в другому випадках позивач жодних дисциплінарних проступків не вчиняв.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУНП у м. Києві від 17.03.2022 №472 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію».
Відповідачем до матеріалів справи не було надано копії вказаного наказу від 17.03.2022 №472 о/с та матеріалів службового розслідування за результатами якого його було прийнято.
Однак, зокрема, листом ГУНП у м. Києві від 01.06.2022 №2573/125/03/67-2022 повідомило адвоката позивача, що наказами ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 № 315 та № 760 о/с накази ГУНП у м. Києві про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та його реалізацію було скасовано.
У той же час, на підставі доповідної записки заступника начальника Голосіївського управління поліції від 11.05.2022, останнім складено акт про невихід на службу ОСОБА_1 15 березня 2022 року. При цьому, начальником ВКЗ Голосіївського УП капітаном поліції ОСОБА_4 телефоном (0975104174) повідомлено, що за фактом його відсутності на службі проводиться службове розслідування, 17 березня 2022 року майором поліції ОСОБА_3 телефоном (0633777764) та капітаном поліції ОСОБА_4 (0975104174) ОСОБА_1 було повідомлено, що за результатом службового розслідування його звільнено з лав Національної поліції України. Наказом ГУНГ ум. Києві від 17.03.2022 № 442 о/с ОСОБА_1 звільнено з НПУ.
При цьому, 12.05.2022 відповідачем прийнято наказ №531 “Про призначення та проведення службового розслідування».
Листом від 16.05.2022 №2238/125/105/67-2022 відповідачем запропоновано позивачу прибути 20.05.2022 о 16:00 год. до Головного управління для надання пояснень за фактом можливого порушення службової дисципліни.
Як зазначено вище, позивачем 20.05.2022 особисто були надані пояснення щодо можливого порушення службової дисципліни.
Так, останній повідомив, що 23.02.2022 о 23:00 год його викликано за місцем служби, де він отримав табельну зброю та заступив на нічне відпрацювання.
О 5:30 год було оголошено бойову тривогу по м. Києву. У вказаний час і до 15 березня 2022 року позивач перебував на службі. 15.03.2022 останнього викликано до місяця несення служби та повідомлено про звільнення. ОСОБА_1 вказує, що 16.03.2022 прибув на службу, проте його не допустили до робочого місця. 17.03.2022 позивачем здійснено дзвінок до служби « 102» із зверненням стосовно того, що він не має можливості потрапити в приміщення Голосіївського управління Національної поліції, що підтверджується зареєстрованим зверненням до ІТС ІПНП (ЄО) за №10853.
Зважаючи на неможливість продовження несення служби у Національній поліції, ОСОБА_1 вступив до лав територіальної оборони для захисту України, що підтверджується довідкою від 23.03.2022 №1926д, видану командиром військової частини № НОМЕР_1 на ім'я позивача, про те, що останній перебуває на військовій службі у військовій частині № НОМЕР_1 Сил Територіальної оборони на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію».
При цьому, за результатами службового розслідування 09.06.2022 складено та затверджено Висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими Головного управління, яким обставини відсутності позивача на службі дисциплінарною комісією було визнано як самоусунення від несення служби в умовах воєнного стану, грубе порушення службової дисципліни, зафіксовано порушення позивачем Закону України “Про Національну поліцію».
За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, зокрема, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0133498) застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції
Так, пунктом 36 наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.06.2022 № 472 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських" за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, застосовано до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0133498) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржуваний наказ, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про безпідставну відсутність позивача на службі стало неприбуття останнього 17.03.2022 за місцем дислокації підрозділу до м. Києва.
Згідно з актом про невихід на роботу, який складені працівниками Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві від 15.03.2022, позивач у період з 24.02.2022 по 17.03.2022 був відсутній на службі лише 17.03.2022.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач не мав умислу на самоусунення від служби, та прибув до місця несення служби наступного дня, а також, намагаючись продовжувати нести службу, та допущення його до робочого місця, останній звертався на номер « 102» із повідомленням про неможливість потрапити в приміщення Голосіївського управління Національної поліції.
Доказів того, що позивач відмовився прибути до місця служби чи самоусунувся від виконання завдань, відповідач суду не надав.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із неможливістю продовжувати несення служби у Національній поліції, ОСОБА_1 вступив до лав територіальної оборони для захисту України.
При цьому, суд зазначає, що, проводячи нове службове розслідування, відповідач, по суті, не встановив жодних інших обставин, ніж ті, що були встановлені за результатами службового розслідування, затвердженого висновком, який реалізованого наказом від 17.03.2022 № 442, які у подальшому були скасовані самим відповідачем згідно наказу від 12.05.2022 № 315 та №760 о/с.
Відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про безпідставну відсутність ОСОБА_1 на службі не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані матеріалами справи, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та є правовою підставою для скасування пункту 36 наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.06.2022 № 472 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління".
Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.06.2022 № 472 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління", а також зважаючи на те, що наказ від 29.06.2022 № 1030 о/с "Щодо особового складу" прийнято на підставі наказу від 21.06.2022 №472, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування наказу відповідача від 29.06.2022 № 1030 о/с та поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції, з 30.06.2022.
Так згідно з витягом з наказу від 29.06.2022 № 1030 о/с "Щодо особового складу" відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції, без виплати грошового забезпечення.
Тобто, 29.06.2022 року є останнім робочим днем ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача з посади оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції, ОСОБА_1 підлягає поновленню на відповідній посаді з 30.06.2022 року (робочим днем наступним після дня звільнення).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 року «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Таким чином, рішення суду у частині поновлення позивача на посаді підлягає зверненню до негайного виконання.
Відповідно до статті 8 Конституції України та статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 2 статті 21 та ч. 1 статті 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Нормами ч. 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, позивач підлягає поновленню на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції, з 30.06.2022.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на зміну дати поновлення позивача.
Зважаючи на те, що при зверненні позивача до суду з даним позовом, останній був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір» відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (адреса Україна, 01601, місто Київ, вул. ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 15 ЄДРПОУ 40108583), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (адреса: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 15), про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати Наказ №472 від 21.06.2022 року в частині застосування до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
3. Визнати незаконним та скасувати Наказ №1030/ос від 29.06.2022 року Щодо особового складу, яким оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнено зі служби в поліції.
4. Поновити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві з 30.06.2022.
5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції з 30.06.2022.
6. У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.