13 жовтня 2025 року № 320/53758/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та скасування пункту рішення та визнання протиправним та нечинним порядку,
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та скасування пункту рішення та визнання протиправним та нечинним порядку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та скасування пункту рішення та визнання протиправним та нечинним порядку було відмовлено.
31.07.2025 судом було зареєстровано заяву представника відповідача від 04.07.2025 про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України 16000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що відповідачем подані документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу, вони є пов'язані з розглядом справи, а отже підлягають компенсації стороні.
Ухвалою суду від 30.09.2025 вказана заява призначена до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2025.
Від ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на заяву представника відповідача, в яких вважає, що Рада приватних виконавців України, яка складається з досвідчених юристів - професіоналів, не довела, що витрати на юридичну допомогу у цій справі були фактичними та неминучими, а розмір витрат на юридичну допомогу є необґрунтованим.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, учасники справи в судове засідання не з'явились.
Від позивачки надійшло клопотання про розгляд заяви відповідача без її участі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши доводи поданої заяви та матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України, відповідно до приписів частини першої-другої якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Частиною п'ятою статті 139 КАС України визначено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі.
Відповідачу, який є суб'єктом владних повноважень, не компенсуються витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із прибуттям до суду, та інші судові витрати, крім зазначених витрат на доказування, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верхового Суду від 30.10.2018 у справі №161/14389/16-а, від 13.02.2019 у справі № 814/1020/16, від 15.08.2019 у справі №666/754/16-а, від 24.04.2020 у справі № 814/970/16, від 21.12.2023 у справі №380/13876/22, а також від 11.04.2024 у справі № 640/4640/22.
Суд зазначає, що відповідачем у цій справі є суб'єкт владних повноважень.
Таким чином, з огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви представника Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, адвоката Мальцева Вадима Петровича, про стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, адвоката Мальцева Вадима Петровича, про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення тексту додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Діска А.Б.