13 жовтня 2025 року справа №320/12641/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Дельтахім" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТАХІМ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10.03.2021 року № 3712/0901, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 545 552,92 грн.
Згідно наявних у матеріалах справи процесуальних заяв позивача, його позиція полягає в тому, що відповідачем з порушенням порядку, встановленого податковим законодавством, проведено фактичну перевірку позивача, адже були відсутніми будь-які підстави для проведення відповідної перевірки. При цьому, позивач стверджує, що відповідачем безпідставно визначено Товариство, як платника акцизного податку, а його господарську діяльність, як реалізацію спирту етилового, оскільки продукція, яка була реалізована позивачем (розчинник органічний «РОУХІМ»), не є спиртом у розумінні положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. № 481/95-ВР.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Згідно процесуальних заяв відповідача, останній заперечує проти задоволення позовних вимог, наголошує на законності проведеної перевірки та прийнятого за результатами її проведення рішення про застосування до позивача штрафних санкцій.
У подальшому ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
Сторони у судове засідання з'явились.
Суд, за згодою сторін, вирішив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У період з 02.02. по 11.02.2021р. посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 01.02.2021р. № 167п проведено фактичну перевірку складу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТАХІМ" (код ЄДРПОУ 38934197), розташованого за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Зазим'я, вул. Радгоспна, 3-Б.
За результатами проведення перевірки складено Акт від 12.02.2021р. № 1669/10-36-09-00-10/38934197, яким встановлено факт порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України №481/95-ВР, яке полягає у реалізації позивачем спирту етилового за відсутності відповідної ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, оскільки розчинник органічний «РОУХІМ», що придбаний позивачем у ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ», та в подальшому реалізований, слід класифікувати за кодом 2207200090 згідно з УКТ ЗЕД, що відповідає коду спирту етилового.
На підставі висновків наведеного Акту, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 10.03.2021 року № 3712/0901, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 545 552,92 грн. за оптову торгівлю спиртом етиловим ректифікованим без наявності відповідної ліцензії.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо правомірності призначення фактичної перевірки позивача.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80).
У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
При цьому, суд наголошує, що окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатися як підстава для визнання спірного наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.
Також, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 року по справі 816/228/17, а саме: - Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Водночас, доводи позивача про те, що в будь-якому випадку підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України пов'язує підставу для проведення перевірки виключно з отриманням інформації про порушення вимог законодавства, є безпідставними.
Отже, наказ про проведення фактичної перевірки від 01.02.2021 року № 167п відповідає вимогам, передбаченим до його змісту абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, а саме містить дату видачі, найменування контролюючого органу, мету, вид, підстави для проведення перевірки, період та тривалість перевірки, підписаний начальником контролюючого органу та скріплений печаткою податкового органу, підставою для проведення перевірки в даному випадку визначено п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а отже наказ є правомірним, позаяк відповідає вимогами чинного законодавства, а проведена на його підставі фактична перевірка, як наслідок є законною.
З матеріалів справи слідує, що підставою для проведення фактичної перевірки відповідачем послугували:
- лист ДПСУ від 26.05.2020р. № 8215/7/99-00-17-01-17, яким скеровано Головним управлінням ДПС в областях та м. Києві організувати та провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання, які отримували, реалізовували розчинник органічний універсальний «РОУХІМ» згідно з ТУ У 20.3-40181768-008:2018, виробництво якого здійснюється ТОВ «Рівне-Етил» (код ЄДРПОУ 40181768), без наявності ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим та зберігають його у місцях не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту;
- доповідна записка від Управління контрою за підакцизними товарами від 01.02.2021р. № 144/10-36-09-00-10 про організацію проведення фактичних перевірок.
Суд вважає, що призначення керівником контролюючого органу фактичної перевірки на підставі вказаного листа ДПСУ та доповідної записки не суперечить положенням чинного податкового законодавства України.
З огляду на наведені вище приписи та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відповідність вищевказаного наказу вимогам ст. 81 ПК України, що надавало право контролюючому органу на проведення фактичної перевірки.
Щодо обґрунтованості висновків проведеної щодо позивача фактичної перевірки.
На думку контролюючого органу розчинник органічний «РОУХІМ», придбаний позивачем у ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ», та в подальшому реалізований, слід класифікувати за кодом 2207200090 згідно з УКТ ЗЕД, що відповідає коду спирту етилового. Відтак, реалізація позивачем наведеної продукції без наявності ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим є порушенням вимог ст. 14 ЗУ № 481/95-ВР, за що приписами пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПКУ і абз. 7 ч. 2 ст. 17 ЗУ № 481/95-ВР передбачено застосування штрафних санкцій.
Водночас, позивач з таким твердженням не погоджується, адже не вважає розчинник органічний «РОУХІМ» етиловим спиртом у розумінні положень ЗУ № 481/95-ВР.
Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР).
Так, згідно приписів статті 1 Закону №481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
- оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
- роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;
- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;
- місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;
- місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.
Абзацом 3 частини 1 статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Частиною 8 статті 15 Закону №481/95-ВР врегульовано, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 15 Закону №481/95-ВР).
Згідно частини 1 статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Абзацом 7 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Разом з тим, статтею 229 ПК України визначено особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напряму його використання. Зокрема п. 229.1. зазначено про особливості оподаткування саме спирту етилового, тобто вказана норма стосується виключно спирту етилового.
Податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із:
а) спирту етилового, який використовується підприємствами первинного та змішаного виноробства для виробництва виноградних, плодово-ягідних, інших виноматеріалів і сусла та вермутів;
б) спирту етилового, який використовується для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів;
в) спирту етилового денатурованого (спирту технічного), який реалізується суб'єктам господарювання з метою його використання як сировини для виробництва продуктів органічного синтезу, які не містять у своєму складі більш як 0,1 відсотка залишкового етанолу;
г) біоетанолу, що використовується підприємствами для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;
ґ) біоетанолу, який використовується для виробництва біопалива;
д) спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
е) спирту етилового неденатурованого, який використовується для виробництва оцту з харчової сировини;
є) спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва парфумерно-косметичної продукції;
ж) спирту етилового-сирцю, який використовується в межах одного суб'єкта господарювання для виробництва біоетанолу;
з) спирту етилового, що переміщується між акцизними складами в межах одного суб'єкта господарювання.
Абзацом 2-7 п. п. 229.1.8. ПК України зазначено, що суб'єкти господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 цієї статті, зобов'язані:
а) обладнати кожне місце отримання спирту етилового витратомірами-лічильниками обсягу виробленого спирту етилового, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;
б) обладнати кожне місце відпуску продукції, для виробництва якої використовується отриманий спирт етиловий, витратомірами-лічильниками обсягу виробленої продукції, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;
в) щоденно формувати та подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, дані про добовий фактичний обсяг отриманого спирту етилового та обсяг продукції, виробленої з його використанням.
Таким чином, умовою для використання спирту етилового, що необхідний для виробництва кінцевого продукту, визначеного вказаними вище підпунктами ст. 229 ПК України є дотримання правил, передбачених пп. «а» - «в» підпункту 229.1.1., пункту 229.1 цієї ж статті.
На підтвердження цього у абзаці шостому та дев'ятому підпункту 229.1.8 пункту 229.1 статті 229 ПК України теж мова йде про окрему процедуру отримання спирту етилового та виробництва продукції з його використанням у звітній добі.
Відповідно до пп. 229.1.14. п.229 ст. 229 ПК України на підприємствах, де використовують спирт за нульовою ставкою, встановлюються податкові пости, порядок роботи яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зі змісту даної норми також вбачається наявність для подальшого використання у виробництві спирту етилового за нульовою ставкою як окремої, повноцінної, речовини, що станом на дату перевірки може відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР виготовлятись на підприємствах державної форми власності.
У той же час, п. п. 229.1.17. п. 229.1. ст. 229 ПК України вказує, що у разі нецільового використання суб'єктами господарювання спирту етилового та біоетанолу, що отримані як сировина для виробництва продукції, зазначеної в пункті 229.1.1цієї статті, з таких суб'єктів справляється штраф у розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаних не за призначенням спирту етилового та біоетанолу та ставки акцизного податку, передбаченої пунктом 215.3статті 215 цього Кодексу, збільшеної в 1,5 рази.
З цього суд приходить до висновку про встановлення контролю та особливого порядку регулювання саме для спирту етилового та біоетанолу як окремого компоненту, що отриманий виробником продукції хімічного чи технічного призначення.
Суд враховує, що продукція (розчинник органічний універсальний «РОУХІМ» згідно з ТУ У 20.3-40181768-008:2018), реалізація позивачем якої послугувала підставою для застосування до нього штрафних санкцій через відсутність ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, виготовлена ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ» (код ЄДРПОУ 40181768).
Разом з тим, у провадженні Рівненського ОАС перебувала справа № 460/2933/20 за позовом ТОВ "Рівне-Етил" до ГУ ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області № 0001703200 від 12.03.2020р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені у розмірі 20 000,00 грн. до ТОВ "Рівне-етил".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області 14.02.2020р. з порушенням було проведено фактичну перевірку ТОВ "Рівне-етил", за результатами якої контролюючим органом складено акт, яким встановлено порушення: абз. б, п. п. 229.1.8, та абз. в, п. п. 229.1.8 ПКУ та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001703200 від 12.03.2020р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені у розмірі 20000,00 грн. ТОВ "Рівне-етил" вказало на неправильне зазначення його, як платника акцизного податку ти прирівнювання до виробника спирту етилового, що у свою чергу спростовує висновки контролюючого органу, покладені в основу спірного рішення від 12.03.2020р. № 0001703200, оскільки продукція Товариства («Роухім» та «Профмікс»), на його думку, не є спиртом у розумінні положень Закону України № 481/95-ВР. Отже, його зберігання та реалізація не потребує наявності ліцензії та довідки на місце зберігання спирту етилового внесеного до ЄДР місць зберігання.
Рішенням Рівненського ОАС від 07.12.2020р. (справа № 460/2933/20), залишеним без змін постановою Восьмого ААС від 17.03.2021р., позовні вимоги ТОВ "Рівне-етил" задоволено, тим самим визнано та скасовано ППР ГУ ДПС у Рівненській області № 0001703200 від 12.03.2020р.
У судовому рішенні від 07.12.2020р., яке набрало законної сили, суд дійшов таких висновків: «…Позивачем надано Протокол випробувань « 10561» Центру контролю якості продукції ДНУ «УкрНДІ спиртбіопрод» відповідно висновків якого розчинник органічний універсальний "Роухім" за органолептичними та фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам ТУ У 18.510-99 «Спирт етиловий технічний. Технічні умови» (Зміна №7) та вимогам ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови» (Зміна № 1).
Так само, наданим Протоколом випробувань «10560» Центру контролю якості продукції ДНУ «УкрНДІ спирт біопрод» відповідно висновків якого засіб чистильний «Профмікс» концентрат за органолептичними та фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам ТУ У 18.510-99 «Спирт етиловий технічний. Технічні умови» (Зміна №7) та вимогам ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови» (Зміна № 1). При чому названий зразок не відповідає вимогам вказаного ДСТУ за показниками «масова концентрація альдегідів, сивушного масла, естерів».
Наданим Протоколом випробувань « 10562» Центру контролю якості продукції ДНУ «УкрНДІ спиртбіопрод» відповідно висновків якого ФКРД за органолептичними та фізико-хімічними показниками так само не відповідає вимогам ТУ У 18.510-99 «Спирт етиловий технічний. Технічні умови» (Зміна №7) та вимогам ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови» (Зміна № 1).
Позивачем надано Протокол аналітичних випробувань № ФЛ-06/000006-А від 10.02.2020 року відповідно до якого результати випробування розчинника органічного універсального «Роухім», засобу чистильного «Профмікс» та ФКРД (як проміжного продукту) вказують на відповідність таких препаратів в контексті їх достатньої денатурації хімічною речовиною бітрекс (денатуруючий агент для етанолу) не нижче норм, встановлених стандартами Технічні умови ТУ У 20.3-40181768-008:2018 від 14.03.2018р. на розчинник органічний універсальний «Роухім», Технічні умови ТУ У 20.4-40181768-009:2018 на засіб чистильний «Профмікс» та Технологічний регламент на виробництво технічних рідин у потоці ТР-30219014-003-2004 для ФКРД.
У свою чергу Відповідачем надано суду протоколи випробувань ДП «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 0271 від 17.02.2020 року по ФКРД, № 0271 від 17.02.2020 року по засобу чистильному «Профмікс» та № 0272 від 17.02.2020 року по Розчиннику органічному універсальному «Роухім». У висновках до вказаних протоколів вказано про неможливість надати висновок відповідності досліджуваного зразка до певного спирту. Таким чином посилання Відповідача на наявність спирту етилового у зразках готової продукції Позивача оцінюється судом критично.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює виробництво інших основних органічних хімічних речовин (код КВЕД 20.14), а саме виробництво технічних рідин у потоці. У відповідності до Класифікатора видів економічної діяльності, цей клас включає: виробництво основних органічних хімічних речовин, ациклічних вуглеводнів, насичених та ненасичених; циклічних вуглеводнів, насичених та ненасичених; ациклічних і циклічних спиртів, у т.ч. неденатурованого та денатурованого етилового спирту з вмістом спирту 80об. % і більше; моно- та полікарбонових кислот, у т.ч. оцтової кислоти; інших кисневих сполук, у т.ч. числі альдегідів, кетонів, хінонів і дво- або полівалентних кисневих сполук; синтетичного гліцерину, синтезованого з нафтопродуктів; азотно-функціональних органічних сполук, у т.ч. числі амінів; ферментацію цукрової тростини, зерна тощо для виробництва спирту та ефірів; інших органічних сполук, у т.ч. продуктів перероблення деревини (деревного вугілля, виробленого дистиляцією деревини) тощо; виробництво синтетичних ароматичних речовин; дистиляцію кам'яновугільної смоли. І не включає виробництво етилового спирту із зброджуваних продуктів (код КВЕД 11.01).
Позивач, у період охоплений фактичною перевіркою здійснював виробництво розчинника органічного універсального «Роухім» згідно ТУ-У 20.3-40181768-008:2018 та «Профмікс», згідно ТУ-У 20.4-40181768-009:2018 та на підставі Технологічного регламенту на виробництво технічних рідин у потоці від 2008 року.
Судом встановлено, що у процесі виробничого циклу, що схематично відображений на ст. 29 Технологічного регламенту на усіх етапах не виникає жодного самостійного, готового продукту, що відповідав би ознакам підакцизної продукції. Так на стадії ректифікації та гомогенізації до існуючої рідини в потоці додається ізопропанол та денатураційні добавки. Даний процес описано на ст. 40 Технологічного регламенту (5.1.3 Блок ректифікації). Таке твердження узгоджується з актом перевірки в частині опису виробничого процесу.
Вказана технічно-технологічна документація не передбачає виробництво спирту етилового неденатурованого, спирту сирцю. Так само як і не передбачається окремих етапів виробництва, де можна відокремити будь-яку самостійну, готову речовину, що підпадатиме під ознаки спиртів за ДСТУ 4221:2003; ДСТУ 5042:2008; ГОСТ 17299-78; ТУ У 18.510-994 ГОСТ 18300-87; ДСТУ 4284:2004; ДСТУ 4650:2006; ДСТУ 7402:2013; ТУ У 18.511-99; ДСТУ 7261:2012; ДСТУ 7457:2013.
Також суд критично оцінює позицію відповідача вказану у відзиві на адміністративний позов щодо не доведення позивачем походження спирту етилового. …».
За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, наведеним рішенням суду, яке набрало законної сили, достеменно установлено, що у процесі виробничого циклу розчинника органічного універсального «РОУХІМ» на усіх етапах не виникає жодного самостійного, готового продукту, що відповідав би ознакам підакцизної продукції.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначені Законом №4038-XII.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону № 4038-XII).
Законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів (частина перша статті 2 Закону № 4038-XII).
Згідно зі статті 3 Закону № 4038-XII судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Частиною першою статті 7 Закону № 4038-XII судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.
Відповідно до статті 7-1 Закону № 4038-XII підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Статтею 8 Закону № 4038-XII передбачено, що організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші державні органи, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності (стаття 14 Закону № 4038-XII).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні (ст. 108 КАС України).
Суд враховує наданий позивачем до суду Висновок експертного дослідження Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24.03.2021р. №ЕД-19/114-21/4063-ТВ, який зроблений на запит ТОВ "Рівне-етил", яким установлено, що розчинник органічний універсальний «РОУХІМ» не відповідає характеристикам коду товару (продукції) згідно УКТ ЗЕД 2207, а саме спирту етиловому, не денатурованому, з концентрацією 80% об'ємних одиниць або більше; спирту етиловому та іншим спиртовим дистилятам та спиртним напоям, одержаних шляхом перегонки, денатурованим, будь-якої концентрації, та не виробляється на основі метанолу.
Разом з тим, суд критично сприймає посилання відповідача на Висновок комплексної судової експертизи матеріалів, речовин і виробів та судової товарознавчої експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 22.12.2020р. № КСЕ-19/111-10/61529, в обґрунтування своєї позиції щодо порушення позивачем податкового законодавства, позаяк відповідна експертиза не була проведена з використанням зразків товару відібраних безпосередньо зі складу позивача, а також не була призначена в порядку ст. 84 ПКУ, при тому, що Акт перевірки не містить посилання на частину, що стосується товарознавчої експертизи, яка фактично є визначальною для висновків щодо класифікації товару за певним кодом УКТ ЗЕД.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1, 2ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов до висновку, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства України з питань дотримання вимог чинного законодавства в частині виробництва та обігу продукції хімічного та технічного призначення, для виробництва якої використовується спирт етиловий денатурований не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин справи по суті.
Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивача притягнуто до відповідальності у виді штрафу, також є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судовий збір у сумі 22 700,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТАХІМ" (місцезнаходження: 07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Радгоспна, 3-Б; код ЄДРПОУ 38934197) до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а; код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а; код ЄДРПОУ 44096797) від 10.03.2021 року № 3712/0901 на суму 1 545 552,92 грн.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТАХІМ" (місцезнаходження: 07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Радгоспна, 3-Б; код ЄДРПОУ 38934197) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а; код ЄДРПОУ 44096797) судові витрати - судовий збір в сумі 22 700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень).
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.