13 жовтня 2025 року № 320/29500/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН» (далі - позивач, ТОВ «АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН») з позовом до Київської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить:
- скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 01.08.2023 №UA100120/2023/000008/2 та №UA100120/2023/000007/2.
Позовні вимог обґрунтовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваних рішень без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого митний орган проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на відсутність правових підстав, вказавши, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.
У поданій до суду відповіді на відзив позивачем вказано, що відповідачем в оскаржуваних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні ціни.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ТОВ “АДВАНСЕД ДІСТРІБ?ЮШН» є юридичною особою, платником ПДВ.
Позивач імпортує в Україну товари та, відповідно, здійснює митне оформлення таких товарів, у т.ч. шляхом подання до Київської митниці Державної митної служби (відповідач) митних декларацій.
27.04.2023 року між позивачем (покупець) та компанією ZHEJANG MINGTAI AUTO SPARE PARTS CO.,LTD (продавець) було укладено Контракт №AD-45 на поставку запасних частин для автомобілів.
Відповідно до умов пункту 1.1 вказаного контракту, продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити запасні частини для автомобілів, іменовану надалі «Товар». Асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами та зазначається в рахунках-фактурах до відповідних замовлень, в яких вказується опис товару, кількість, умови та строки поставки, вимоги до якості та технічні характеристики.
Відповідно до пункту 2.2. Контракту ціна товару при кожній поставці визначається відповідно до прейскуранту, діючого на момент отримання продавцем заявки покупця. Ціна і кількість кожної партії поставленого за даним Контрактом Товару фіксується у відповідному інвойсі.
Умови поставки: FOB NINGBO згідно правил Інкотермс 2020, якщо інше не вказано в інвойсі.
За змістом пункту 3.4. продавець надає покупцеві разом з товаром наступні документи: комерційний інвойс на відвантажений товар; пакувальний лист; сертифікат походження; прайс-лист на кожну окрему партію товару; коносамент; експортна декларація.
Відповідно до пункту 4.2 100% вартості партії товару оплачується покупцем по факту отримання комерційного інвойсу по виготовленому товару.
Позивачем та постачальником 24.05.2023 було підписано дві специфікації з базисом поставки FOB Ningbo порт призначення - Гданьськ Польща: Специфікацію №1 на поставку товару на загальну суму 61 673,30 USD; Специфікацію №2 на загальну суму 61 318,80 USD.
26.05.2023 постачальником було виписано інвойси до вказаних специфікацій: МТ453-221210-2-А від 26.05.2023 на суму 61 673,30 USD; MТ453-221210-2-В від 26.05.2023 на суму 61 318,80 USD.
13.07.2023 позивачем одним платіжним дорученням на суму 122 992,10 USD було оплачено вказані вище інвойси, з посиланням на контракт.
Загальна сума оплати математично складає суму інвойсів МТ453-221210-2-А та МТ453-221210-2-В від 26.05.2023 (61 318,80 + 61 673,30 = 122 992,10).
Доставка товару здійснювалась ПП «ТРАНСКАРГО». Вартість доставки відображена у довідках про транспортні витрати:
- №340 по коносаменту №GS123060728 від 07.06.2023, по доставці вантажу (контейнер: CSNU1478988, вага брутто 21865,56 кг) на адресу ТОВ «АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН» від місця завантаження (на умовах FOB Ningbo) до пункту перетину кордону Ягодин складають 120000,00 грн. Витрати з пункту перетину кордону Ягодин до місця вивантаження м. Житомир - складають 60000,00 грн;
- №341 по коносаменту №GS123060729 від 07.06.2023, по доставці вантажу (контейнер: TCКU1017647, вага брутто 21647,47 кг) на адресу ТОВ «АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН» від місця завантаження (на умовах FOB Ningbo) до пункту перетину кордону Ягодин складають 120000,00 грн. Витрати з пункту перетину кордону Ягодин до місця вивантаження м. Житомир - складають 60000,00 грн.
Вказані витрати були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується розрахунковими документами.
Позиваче для митного оформлення товару було подано відповідачу дві митні декларації від 25.07.2023 форми МД-2 23UA100120616488U2 та 23UA10012061649103 разом з документами, що підтверджують заявлену митну вартість. Митна вартість була визначена позивачем за основним методом, шляхом додавання документально підтверджених витрат по оплаті вартості товару та вартості транспортних витрат.
Відповідач не погодився з заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості від 01.08.2023 №UA100120/2023/000008/2 та №UA100120/2023/000007/2, що на 537 206,11 грн більше, ніж було заявлено позивачем.
У картках відмови №UA100120/2023/000195 та №UA100120/2023/000194 зазначено, що «декларантом обраний невідповідний метод визначення митної вартості» та наведено перелік наданих позивачем документів:
- пакувальні листи (Packing list) від 26.05.2023 б/н;
- рахунки-фактури (інвойси) (Commercial invoice) від 26.05.2023 №MT453-221210-2-A та від 26.05.2023 MT453-221210-2-B;
- коносаменти (Bill of lading) від 07.06.2023 №GS123060729 та №GS123060728;
- автотранспортні накладні (Road consignment note) від 21.07.2023 б/н;
- декларації про походження товару (Declaration of origin) від 26.05.2023 №MT453-221210-2-A та від 26.05.2023 MT453-221210-2-B;
- довідки про транспортні витрати від 19.07.2023 №340 та №341;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Додаткова угода від 06.07.2023 №l);
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Додаткова угода від 06.07.2023 №l/0607);
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікації від 24.05.2023 №1 тa №2.
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №AD-45 від 27.04.2023;
- Договір про надання послуг митного брокера від 07.05.2023 №105/23;
- Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються, не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю;
- копія митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів від 25.07.2023 №23UA100120616488U2.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стало те, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують відомості щодо ціни товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та містять розбіжності.
В графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з наступних причин: Враховуючи положення частини четвертої статті 58 Кодексу, відсутність належних банківських документів про оплату товару, що визначено положеннями Контракту, є підставою що унеможливлює визначення митної вартості за основним методом відповідно до статті 58 Кодексу. Відповідно до пункту 4.2 Контракту та до наданого інвойсу від 26.05.2023 №MТ453-221210-2-А оплата товару проводиться після виготовлення товару до його постачання. Отже, 100% оплата товару до його відвантаження. Відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, якщо рахунок сплачено, декларант подає банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а також інші документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ стосовно оплати за товар, у якому немає посилання на інвойс від 26.05.2023 №MT453-221210-2-А. Таким чином, не виконано умови частини другої статті 53 та частини другої статті 58 Митного кодексу України. Також, пунктом 3.4 Контракту передбачено надання разом із товаром наступних документів: митну декларацію країни відправлення та прайс-лист (прейскурант цін). Також, при здійсненні порівнянні ціни із попередніми митними оформленнями ідентичних товарів виявлено зниження ціни. Пояснень стосовно такого зниження ціни не надано.
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 01.08.2023 №UA100120/2023/000008/2 та №UA100120/2023/000007/2. протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною п'ятою статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частинами другою, третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Позивачем було надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які ідентифікували товар та піддавалися обчисленню, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 МК України.
Вимагаючи надання додаткових документів митний орган не вказав, які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження. Тобто, відповідач не зазначив про обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості.
Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товарів є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. (аналогічна правова позиція викладена наприклад у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15).
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, наприклад в Ухвалі ВАСУ від 02 березня 2017 року у справі № 810/3353/15 (К/800/978/16).
Таким чином, у рішенні про коригування митної вартості відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Відсутні вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
У вказаних рішеннях відповідач визначив митну вартість за резервним методом.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Підставою для коригування відповідачем показника митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, стала цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС). Враховуючи те, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів, є необґрунтованими та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості від 01.08.2023 №UA100120/2023/000008/2 та №UA100120/2023/000007/2 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 8058,10 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 50 000,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2023; звіту від 29.09.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2023; рахунку-фактури від 08.08.2023 №СФ-0000007 на суму 30000,00 грн; платіжної інструкції від 14.08.2023 №396 на суму 30000,00 грн.
У поданому до суду клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем вказано, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами). Крім того, зазначені в звіті послуги фактично дублюють одна одну і зводяться до надання лише однієї послуги - підготовка позовної заяви клієнта про визнання протиправним та скасування рішення митного органу та супроводження справи в суді.
У своїх запереченнях на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача зауважено, заява сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. є реальною та підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. не є пропорційним до предмету спору.
Крім того, суд зауважує, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Водночас відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 4000,00 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 01.08.2023 №UA100120/2023/000008/2 та №UA100120/2023/000007/2.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН» (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8, код ЄДРПОУ 44983056) судовий збір у розмірі 8058,10 грн (вісім тисяч п'ятдесят вісім гривень десять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН» адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8, код ЄДРПОУ 44983056) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.