13 жовтня 2025 року справа №320/22727/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань праці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 06.05.2024 №34-КТ "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказом Державної служби України з питань праці від 06.05.2024 № 34-КТ на нього, як начальника Південно-Східного міжрегіонального управління, було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Із тексту наказу випливає, що стягнення застосовано за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме за нібито невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників у межах їхніх повноважень, що, за висновком наказу, полягало у ненаданні належного розгляду скарги громадянина ОСОБА_3 від 15.12.2023 (вх. від 18.12.2023 № П-2673/ПС-23) заступнику начальника управління Бланку С.В. Позивач категорично заперечує наявність порушення вимог частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», а отже, склад дисциплінарного проступку відсутній. Крім того, він звертає увагу, що при здійсненні дисциплінарного провадження відповідач допустив ряд процедурних порушень: порушено строк прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, встановлений частиною першою статті 77 Закону України «Про державну службу»; не дотримано вимоги частини четвертої статті 74 щодо застосування стягнення під час перебування державного службовця у відпустці; не надано копію наказу під розписку у строки, передбачені частиною шостою статті 77; дисциплінарна справа не містила пояснень безпосереднього керівника та інших осіб, які могли підтвердити обставини провадження, відповідно до пунктів 7 та 8 частини другої статті 73 Закону. У зв'язку з цим позивач вважає наказ № 34-КТ протиправним, виданим упереджено, з численними порушеннями процедури та без наявності факту дисциплінарного проступку, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 11 червня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснити судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів, визначено дату підготовчого судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2025 року №246/0/15-25 звільнено ОСОБА_4 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) Донця В.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/22727/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 справу №320/22727/24 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати суддею одноособово, за правилами загального позовного провадження. Призначено розгляд справи №320/22727/24 по суті.
Чергове судове засідання було призначено на 09.04.2025 об 11:30 год.
09.04.2025 до суду надійшли клопотання сторін про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки дисциплінарна комісія вбачила в діях ОСОБА_1 , начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». З огляду на це комісія рекомендувала застосувати до Позивача дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 66 вказаного Закону, - догану. Відповідач зазначає, що Наказ Держпраці від 06.05.2024 № 34-КТ передбачає застосування стягнення у вигляді догани в перший робочий день після закінчення додаткової відпустки Позивача як учасника бойових дій, що відповідає вимогам частини четвертої статті 74 Закону № 889-VIII та не суперечить законодавству. Крім того, Відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.12.2018 у справі № 810/1224/17, а також на постанову Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 420/13302/20, відповідно до яких застосування дисциплінарного стягнення у перший робочий день після повернення державного службовця з лікарняного не порушує вимог закону. Щодо тверджень позивача про відсутність належного повідомлення, відповідач вказує, що відповідно до статті 91 Закону України «Про державну службу» інформація та документи можуть доводитися до відома державного службовця шляхом вручення, надсилання поштою або за допомогою електронної пошти чи інших засобів телекомунікаційного зв'язку, зазначених в особовій справі. Тому надсилання копії Наказу електронною поштою на службову адресу позивача відповідає вимогам закону. Враховуючи викладене, відповідач вважає накладене дисциплінарне стягнення законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Дисциплінарною комісією під час розгляду дисциплінарної справи щодо державного службовця ОСОБА_1 , начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Управління), було встановлено, що посадовець не виконав або неналежно виконав свої посадові обов'язки, а також акти органів державної влади, накази та доручення керівників у межах їхніх повноважень.
Відповідно до пункту 11 Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Держпраці від 23.09.2022 № 167, начальник Управління зобов'язаний забезпечувати виконання Конституції та законів України, указів Президента, постанов Верховної Ради, актів Кабінету Міністрів, наказів Міністерства економіки та Держпраці, а також доручень керівників у межах своїх повноважень.
У ході перевірки матеріалів дисциплінарної справи, зокрема службової записки головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Держпраці від 01.04.2024 № 489/СП/18.1-24а, встановлено, що 06- 15.11.2023 посадові особи Управління провели позаплановий захід державного нагляду у Приватному акціонерному товаристві «Нікопольський ремонтний завод» за зверненням ОСОБА_3 від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 № ЦА-4950/1/2.1.7-23а).
За результатами цього заходу та розгляду звернення ОСОБА_3 надано відповідь листом від 15.11.2023 № ПС/3.1/1700-ЦА-23 підписом заступника начальника Управління Бланка С.В.
18.12.2023 до Управління надійшла скарга ОСОБА_5 від 15.12.2023 (вх. від 18.12.2023 № П-2673/ПС-23), у якій скаржник висловив незадоволення розглядом попередніх звернень та діями/бездіяльністю посадових осіб, зокрема заступника начальника Управління ОСОБА_6 та інспекторів праці.
Згідно з наказом Держпраці від 10.05.2023 № 80, у Держпраці було впроваджено систему електронного документообігу «Megapolis.Doc.net». Дані системи засвідчили, що начальник Управління ОСОБА_1 визначив головним виконавцем скарги ОСОБА_3 заступника начальника ОСОБА_6 , дії якого оскаржувалися, а співвиконавцем - ОСОБА_7 . Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» заборонено направляти скарги громадян тим особам, дії яких оскаржуються.
Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів та доручень керівників у межах їхніх повноважень). На підставі цього комісія рекомендувала застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани, передбачене пунктом 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».
Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ Державної служби України з питань праці від 06.05.2024 №34-КТ "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 , у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно з ст.1 Закону Закон №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ч.1 ст.64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ч.1 ст.65 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду (ч.3 ст.65 Закону №889).
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч. 5 ст. 66 Закону № 889).
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону № 889-VIII Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (ч.1 ст.69 Закону № 889-VIII).
Згідно ч.1 ст.71 Закону №889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону № 889-VIII дисциплінарна справа повинна містити:
1) дату і місце її формування;
2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;
3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;
4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;
6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;
7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);
9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (ч.2 ст.75 Закону № 889-VIII).
Відповідно до ч.3 ст.75 Закону № 889-VIII за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні (ч.4 ст.75 Закону № 889 VIII).
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 (далі - Порядок №1039).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Згідно з п. 3 Порядку № 1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає:
1) міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;
2) суб'єкт призначення - стосовно інших державних службовців: Кабінет Міністрів України - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії А; голова місцевої держадміністрації - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах; керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - щодо інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Комісія, дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком (п. 13 Порядку № 1039).
Відповідно до п. 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Відповідно до п. 33 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Відповідно до п. 34 Порядку № 34 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.
Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.
З аналізу наведених правових норм висновується, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам ч.2 ст.73 Закону України «Про державну службу» і бути належним чином обґрунтованим.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися, насамперед, на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що дисциплінарною комісією Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Дисциплінарна комісія) у ході розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , начальника відповідного управління, було зафіксовано факти невиконання або неналежного виконання ним посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Зокрема, встановлено, що начальник Управління, всупереч вимогам частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», направив на розгляд скаргу громадянина ОСОБА_5 від 15.12.2023 (вх. Управління від 18.12.2023 № П-2673/ПС-23) заступнику начальника Управління ОСОБА_6 , дії якого оскаржувалися.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що ОСОБА_1 мав достатньо часу для попередження порушення вимог законодавства з моменту надходження скарги та до початку відпустки, яка тривала з 25.12.2023 по 05.01.2024.
Водночас суд враховує, що права державного службовця були дотримані: він завчасно повідомлений про засідання дисциплінарної комісії, мав можливість надати пояснення, а його характеристика та результати оцінювання службової діяльності за 2023 рік є позитивними.
Суд також встановив, що Дисциплінарна комісія належним чином зібрала та дослідила матеріали справи, у тому числі пояснення державного службовця від 16.04.2024 № ПС/1/906-ЦА-24, матеріали управління персоналу та управління організації документообігу і контролю Держпраці, а також документи, надані головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції Держпраці.
Суд погоджується з висновком комісії про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень), та вважає, що застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідає вимогам законодавства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки Дисциплінарна комісія діяла у межах своїх повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства, а права та законні інтереси державного службовця були забезпечені.
Щодо тверджень позивача про порушення частини четвертої статті 74 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої дисциплінарне стягнення не може бути застосоване під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні, суд встановив наступне.
Відповідно до пункту 2 наказу Держпраці від 06.05.2024 № 34-КТ «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » встановлено: «Застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 у перший робочий день, наступний за днем закінчення додаткової відпустки, як учасника бойових дій».
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що таким чином Держпраці, з метою дотримання строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, застосувала до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани в перший робочий день після повернення на службу з лікарняного, що не суперечить положенням частини четвертої статті 74 Закону № 889-VIII.
Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 810/1224/17 та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.08.2023 у справі № 420/13302/20.
Зокрема, у постанові від 02.08.2023 Верховний Суд зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення у перший робочий день після повернення на службу не суперечить положенням закону і є обґрунтованим.
Також слід зазначити, що позивач стверджує про недотримання способу вручення наказу, зокрема, що копія наказу була надіслана електронною поштою на службову адресу позивача, хоча йому було відомо про перебування у відпустці з 06.05.2024 до 19.05.2024.
Водночас законодавство України «Про державну службу» в імперативній формі визначає спосіб вручення копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення під розписку, що означає особисте вручення паперового документа, і не передбачає жодних виключень з цього правила.
Варто звернути увагу, що відповідно до частин першої - третьої статті 91 Закону України «Про державну службу», доведення інформації або документів до відома державного службовця здійснюється шляхом їх вручення або надсилання поштою, зокрема з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, за наявними у особовій справі контактними даними, включно з електронною поштою. Так, державний службовець зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про наявні засоби зв'язку для забезпечення доведення інформації чи документів до його відома.
Таким чином, суд вважає, що дії Держпраці щодо доведення наказу до відома позивача відповідають вимогам законодавства, а твердження позивача про порушення частини четвертої статті 74 Закону України «Про державну службу» не підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на вказане вище, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону №889.
Таким чином, суд дійшов висновку про підтвердження висновків службового розслідування стосовно встановлення порушень службової дисципліни позивачем.
З наведеного слідує, що оскаржений наказ є обґрунтованим, тобто винесений з урахуванням усіх обставин, що мають значення для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Містить достатні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.