13 жовтня 2025 року справа №320/29728/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАПАЙМА ГРУП» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРАПАЙМА ГРУП» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2025 року за №00489700702 (форма «Р») Головного управління ДПС у м. Кисні (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 494 643 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто чотири тисячі шістсот сорок три гривні 00 коп.), з яких 1195 714 грн. (один мільйон сто дев'яносто п'ять тисяч сімсот чотирнадцять гривень) 38 податковими зобов'язаннями та 298 929,00 грн. (двісті дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять гривень) за штрафними санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2025 року за №00489770702 (форма «ПН») Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 коп.) за штрафними санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2025 року №00489740702 (форма «В4») Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 292 482 гри. (двісті дев'яносто дві тисячі чотириста вісімдесят дві гривні), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;
- стягнути з Державного бюджету України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» (код ЄДРПОУ 45158639, місцезнаходження 03151, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 66) понесені судові витрати зі сплати судового збору, а також судові витрати за професійну правничу допомогу у сумі 62 100,00 грн. (шістдесят дві тисячі сто гривень).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що категорично не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 28.05.2025 №00489700702 (форма «Р»), №00489740702 (форма «В4») та №00489770702 (форма «ПН»), винесеними Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта перевірки від 24.04.2025 №33979/X5/26-15-07-02-01-01/45158639. На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. Позивач вказує, що мав реальні фінансово-господарські взаємовідносини із контрагентами, зазначеними в акті перевірки, на користь яких здійснювалась реалізація товару. Вказаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. Крім того, усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за зазначеними операціями були належним чином оформлені, відображали реальні показники господарської діяльності та складені у відповідності до вимог податкового законодавства України, у зв'язку з чим податкові накладні, податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/29728/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження суддею Парненко В.С. одноособово. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 09.07.2025 о 11:00 год. в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 1-й під'їзд, 4-й поверх).
09.07.2025 представником позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАПАЙМА ГРУП» подано клопотання, в якому просить розгляд справи в судовому засіданні призначеному на 09.07.2025 о 11:00 год. провести без участі представника та закрити підготовче провадження у справі №320/29728/25, призначити справу до розгляду в судовому засіданні по суті.
Згідно заяви, наявної в матеріалах справи, представник відповідача щодо закриття підготовчого провадження не заперечував.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року вирішено закрити підготовче провадження у справі №320/29728/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАПАЙМА ГРУП» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Призначено розгляд справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАПАЙМА ГРУП» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень по суті в судовому засіданні на 17.09.2025 року о 12:00 год.
17.09.2025 від сторін надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними в матеріалах справи доказами.
27.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки в ході проведення документальної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності та повноти визначення сум податкових зобов'язань і правильності врахування показників рядка 19 податкової декларації з ПДВ (рядок 9, колонка Б) встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 1 488 196 грн. Таке заниження, на думку відповідача, виникло внаслідок ненарахування податкових зобов'язань у порушення п. 185.1 ст. 185, п. 189.1 ст. 189, підп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за операціями з контрагентами - покупцями, а саме: ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 45598134) на суму 2 875 536,12 грн (у тому числі за січень 2025 року - 2 875 536,12 грн), ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на суму 2 141 343,70 грн (зокрема за січень - 656 380,95 грн, за лютий - 1 484 962,75 грн), а також ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «САНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 45469630) на суму 4 267 621,48 грн (з них за січень - 187 615,24 грн, за лютий - 4 080 006,24 грн). Відповідач вважає, що зазначені господарські операції не підтверджені належними первинними документами та мали ознаки нереальності, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення були прийняті правомірно.
02.07.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погоджується з доводами відповідача та підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом установлено, що 24.04.2025 року посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у м. Києві було складено акт №33979/Ж5/26-15-07-02-01-01/45158639 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» (код ЄДРПОУ 45158639) щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за лютий 2025 року від'ємного значення з податку на додану вартість».
Відповідно до змісту Акта перевірки, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» норм податкового законодавства, зокрема пунктів 185.1 статті 185, 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
У результаті перевірки податковим органом зазначено про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 292 482 грн., а також про заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 195 714 грн. Крім того, в акті зазначено про відсутність реєстрації зведеної податкової накладної на суму нестачі товарно-матеріальних цінностей у розмірі 7 440 981 грн., унаслідок чого, за висновками податкового органу, Товариством не було нараховано ПДВ на суму 1 488 196 грн.
ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» категорично не погодилося з такими висновками, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та зробленими без всебічного дослідження первинних документів, у зв'язку з чим 07.05.2025 року позивач подав письмові заперечення на акт перевірки (вих. №7/05/2025-1, вх. №49678/6 від 07.05.2025), у яких зазначив, що всі господарські операції з контрагентами - ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 45598134), ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «САНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 45469630) - здійснювалися в межах законної господарської діяльності, а первинні документи складалися відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.
Позивач наголосив, що всі податкові накладні оформлено належним чином, операції підтверджуються фактичним рухом активів, а отримані товари були використані у господарській діяльності з метою отримання прибутку. Крім того, ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» вказало, що не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань його контрагентами, посилаючись на усталену судову практику Верховного Суду з аналогічних правовідносин.
ГУ ДПС у м. Києві 28 травня 2025 року прийняло такі податкові повідомлення-рішення:
№00489700702 (форма «Р») - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 494 643 грн., з яких 1 195 714 грн. - за податковими зобов'язаннями та 298 929 грн. - за штрафними санкціями;
№00489770702 (форма «ПН») - про застосування штрафних санкцій у сумі 3 400 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних відповідно до статті 120№ Податкового кодексу України;
№00489740702 (форма «В4») - про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 292 482 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00489700702, №00489770702 та №00489740702 від 28.05.2025 року як такі, що прийняті без достатніх правових підстав і з порушенням норм податкового законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу (податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи)), мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з п. 78.5. ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, у наказі про проведення зазначається дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
В даному випадку 24.04.2025 року посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у м. Києві було складено акт №33979/Ж5/26-15-07-02-01-01/45158639 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» (код ЄДРПОУ 45158639) щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за лютий 2025 року від'ємного значення з податку на додану вартість».
Відповідно до змісту Акта перевірки, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» норм податкового законодавства, зокрема пунктів 185.1 статті 185, 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, з приводу чого суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до договору оренди приміщення № 7/5-32 від 01.01.2025, копія якого міститься у матеріалах справи, Товариство використовує у своїй діяльності офісне приміщення площею 23,76 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 66. Крім того, на підставі договору про надання послуг № 7/5-41 від 01.01.2025 Товариство використовує холодильну камеру № 2 за тією ж адресою для заморожування та зберігання продукції, а також отримує супутні вантажно-розвантажувальні послуги.
ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» закуповує виключно імпортований товар - рибопродукцію - відповідно до контракту № 11/082023 від 11.08.2023, укладеного з постачальником «JANDIS SEAFOOD AS» (Королівство Норвегія). На виконання зазначеного контракту продукція імпортувалася на адресу позивача за місцем здійснення діяльності: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 66, що підтверджується митними деклараціями, копії яких долучено до матеріалів справи.
Досліджені судом первинні документи свідчать, що отримана рибопродукція у період з січня по лютий 2025 року була реалізована на користь контрагентів-покупців - ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 45598134), ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «САНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 45469630) та ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 3083617431) - на умовах самовивозу зі складу позивача.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними, мали економічну доцільність, були спрямовані на отримання прибутку та призвели до реальної зміни майнового стану підприємства.
В той же час, як вбачається зі сторінки 4 акту перевірки (розділ 3.1 «Результати перевірки визначення податкових зобов'язань»), відповідач сам зазначає про встановлені взаємовідносини між ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» та ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК» на загальну суму 2 875 536,12 грн, у тому числі за січень 2025 року - 2 875 536,12 грн.
Судом досліджено надані до перевірки документи, зокрема: договір поставки № 04/09/2024-1 від 04.09.2024, довіреність від 04.09.2024, видаткові накладні за період з 03.01.2025 по 22.01.2025, товарно-транспортні накладні на перевезення придбаного покупцем товару, а також банківські виписки, що підтверджують повну оплату вартості товару у зазначеному розмірі.
Надані до перевірки документи оформлені відповідно до вимог Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають визначенню первинного документа.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 та пунктами 201.1, 201.7 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нараховувати податкові зобов'язання, складати та реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений строк. Усі податкові накладні, виписані позивачем на користь ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК», зареєстровані в ЄРПН у встановленому порядку, а сума ПДВ у розмірі 479 256,02 грн включена до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за відповідний період.
Попри це, у тексті акту перевірки (стор. 7) контролюючий орган дійшов висновків щодо «неможливості відвантаження товарів ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» на адресу ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК» у перевіряємому періоді».
Суд вважає, що такі висновки не мають під собою правового підґрунтя, оскільки вони зроблені без належного аналізу податкової інформації, первинних документів і фактичних операцій сторін.
Крім того, судом встановлено, що зустрічна перевірка контрагента позивача (ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК») контролюючим органом не проводилась, що також свідчить про неповне та поверхневе дослідження обставин справи.
Податковим органом у своєму акті перевірки частково наведено зміст договору поставки №04/09/2024-1 від 04.09.2024, укладеного між ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» в особі директора Яркового А.М. (постачальник) та контрагентом-покупцем ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК» (код за ЄДРПОУ 45598134) в особі директора Самолюк Н.П. Правовими наслідками укладення зазначеного договору є виникнення у його сторін взаємних прав та обов'язків, спрямованих на реальне виконання господарських зобов'язань.
Разом з тим, суд установив, що контролюючим органом без належного врахування залишено положення пункту 2.3 договору поставки №04/09/2024-1, відповідно до якого поставка товарів могла здійснюватися за домовленістю сторін на умовах EXW згідно з правилами Інкотермс-2010, тобто покупець мав право самостійно, власним транспортом і за власний рахунок вивозити товар зі складу постачальника.
Відповідно до пункту 2.5 договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у присутності постачальника на складі покупця або постачальника, за видатковими накладними та іншими супровідними документами.
Як ввбачається з матеріалів справи, факт переходу права власності на товар підтверджувався належним чином оформленими видатковими накладними, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.03.2023 у справі №804/644/16, відповідно до якої момент набуття права власності на товар визначається моментом підписання видаткової накладної.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» правомірно включило суму ПДВ вартості реалізованих товарів до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за відповідні податкові періоди на підставі належно складених і зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкових накладних на неплатника ПДВ - ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК».
Разом з тим, попри те, що до перевірки були надані всі первинні документи щодо взаємовідносин сторін (договори, видаткові накладні, банківські виписки, довіреність на отримання товару, товарно-транспортні накладні), контролюючим органом зроблено помилкові висновки, які не ґрунтуються на всебічному аналізі наданих доказів.
Так, у акті перевірки зазначено, що «видаткові накладні від імені покупця підписано невідомою особою, підпис якої не відповідає зразку підпису директора ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК“ Самолюк Н.П., засвідченому у довіреності від 04.09.2024». Суд погоджується з доводами позивача про те, що визначення відповідності підпису зразку потребує спеціальних знань, а тому такі дії можуть бути здійснені лише шляхом почеркознавчої експертизи, проведення якої контролюючим органом не ініційовано. Самостійне порівняння підписів без залучення експерта виходить за межі компетенції податкового органу.
Зі змісту наданих видаткових накладних вбачається, що вони підписані директором ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК» Самолюк Н.П., яка на час укладення договору поставки та у період з 03.01.2025 по 22.01.2025 дійсно обіймала посаду директора підприємства.
В матеріалах справи міститься також лист №2/25 від 22.01.2025, підписаний директором Самолюк Н.П., яким підтверджено отримання в повному обсязі продукції за договором поставки №04/09/2024-1.
Отже, висновки податкового органу про те, що «видаткові накладні підписано невідомою особою», не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Щодо тверджень відповідача про відсутність документів, які б підтверджували фактичне відвантаження товарів, суд зазначає таке.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна є єдиним документом для всіх учасників транспортного процесу, що містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт». Разом з тим, ці правила не регулюють питання податкового обліку та не визначають порядок підтвердження господарських операцій у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд враховує, що документи, передбачені зазначеними Правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання чи продаж товарно-матеріальних цінностей.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17), згідно з якою відсутність або недоліки оформлення товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для невизнання господарської операції реальною, якщо інші первинні документи підтверджують її здійснення.
Таким чином, суд доходить висновку, що доводи контролюючого органу про неможливість відвантаження товарів є необґрунтованими, суперечать наявним доказам і не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд звертає увагу, що ГУ ДПС у м. Києві не врахував, що предметом договору поставки №04/09/2024-1 від 04.09.2024 була поставка товару зі складу Постачальника за рахунок і власними силами Покупця, а не надання транспортних послуг, які б вимагали обов'язкового зазначення перевізника у товарно-транспортних накладних (ТТН).
Так, згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, форма ТТН може доповнюватися додатковими реквізитами залежно від умов та виду вантажу. Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає лише зазначення дати і місця складання, вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача, транспортного засобу та пунктів завантаження і розвантаження, без вимоги вказувати власника транспортного засобу.
Суд констатує, що ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» надало ТТН, які містять всі обов'язкові реквізити, включно з ініціалами, прізвищами та підписами осіб вантажовідправника, автоперевізника та вантажоодержувача, що дозволяє ідентифікувати осіб, які брали участь у господарських операціях.
Щодо тверджень ГУ ДПС про «відсутність (не задекларованого) складу для розвантаження морепродуктів» суд зазначає, що порушення одного платника податків не впливають на права та обов'язки іншого, а закон не покладає на підприємство обов'язку контролювати дотримання податкового законодавства контрагентами. Невиконання контрагентом своїх зобов'язань не свідчить автоматично про відсутність ділової мети чи недостовірність податкового обліку. Крім того, лист ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК» №2/25 від 22.01.2025 підтверджує, що продукція за договором поставки №04/09/2024-1 була отримана в повному обсязі через залученого перевізника ФОП ОСОБА_1 , всі видаткові накладні підписані без зауважень, а оплата за товар здійснена в повному обсязі, заборгованість відсутня.
Отже, висновки контролюючого органу про відсутність складу для розвантаження та неможливість отримання товару покупцем є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам та не свідчать про нереальність господарських операцій ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП».
Суд встановив, що на стор. 7 акту перевірки зазначено обсяги взаємовідносин ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» із контрагентом?покупцем ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на загальну суму 2?141?343,70 грн., зокрема за січень 2025 року - 656?380,95 грн., за лютий 2025 року - 1?484?962,75 грн.
Суд звертає увагу, що до перевірки контролюючому органу були надані всі первинні бухгалтерські документи, зокрема: видаткові накладні за період 09.01.2025- 24.02.2025 на суму 2?141?343,70 грн., договір поставки №10/09/2024?1 від 10.09.2024 та банківські виписки, що підтверджують повну оплату за вказаний період. Заборгованості не виявлено.
Документи, надані контролюючому органу, відповідають вимогам чинного законодавства, Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинними обліковими документами. На момент укладення договору обидві сторони були зареєстровані в ЄДР, а позивач мав статус платника ПДВ. Усі податкові накладні, складені на ФОП ОСОБА_1 (неплатника ПДВ), зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) і включені до податкових зобов'язань Декларації з ПДВ на підставі реєстрації.
В той же час відповідач дійшов висновків про «не підтверджене здійснення реалізації товарів», без належного аналізу наданих документів, про що зазначено: «…перевіркою не підтверджено здійснення реалізації товарів ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» в адресу ФОП ОСОБА_1 , хоча товар списано за результатами реалізації та не обліковується у складі залишків станом на 28.02.2025».
Контролюючий орган частково описав договір поставки №10/09/2024?1 від 10.09.2024, але не врахував п. 2.3, відповідно до якого поставка товару могла здійснюватися на умовах EXW за Інкотермс?2010, коли покупець самостійно, власним транспортом і за свій рахунок вивозить товар зі складу постачальника. Згідно п. 2.5 договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється за видатковими накладними.
ГУ ДПС у м. Києві не врахував, що предметом договору була саме поставка товару, а не надання транспортних послуг, що робить обов'язковим складання ТТН лише для документування перевезення, але не для підтвердження факту відвантаження та набуття права власності. Фактичне відвантаження підтверджується видатковими накладними.
Таким чином, сума ПДВ за договорами з ФОП ОСОБА_1 правомірно включена до податкових зобов'язань Декларації, а жодних зауважень щодо дефектності видаткових накладних контролюючий орган не навів.
Суд зазначає, що висновки ГУ ДПС щодо відсутності ТТН або складів (морозильних камер) для торгівлі морепродуктами є безпідставними, адже позивач не міг надати документи щодо інфраструктури контрагента, адже транспортування здійснювалося покупцем власним транспортом і за власний рахунок, що контролюючий орган міг перевірити лише шляхом зустрічної перевірки контрагента, яка не проводилась.
Відповідні висновки контролюючого органу є передчасними та не відповідають фактичним обставинам. Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду: №560/12630/21 від 29.03.2023, №160/6571/20 від 09.02.2023.
Суд встановив, що до перевірки контролюючому органу позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи щодо взаємовідносин з контрагентом?покупцем ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «САНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 45469630), зокрема:
видаткові накладні за період 23.01.2025- 28.02.2025 на суму 4?267?621,48 грн.;
договір поставки №20/01/2025?1 від 20.01.2025;
довіреність від 20.01.2025 як додаток до договору;
товарно-транспортні накладні на перевезення придбаного товару;
банківські виписки, що підтверджують повну оплату товару.
Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинними обліковими документами. На момент укладення договору обидві сторони були зареєстровані в ЄДР, позивач мав статус платника ПДВ, а контрагент - неплатника ПДВ.
Усі податкові накладні на ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «САНТРЕЙД» складені та зареєстровані в ЄРПН і включені до податкових зобов'язань Декларації з ПДВ за відповідні періоди.
Суд зазначає, що на стор. 13 акту перевірки ГУ ДПС дійшов висновків про «неможливість відвантаження товарів» та про «відсутність даних щодо перевізника й складів для приймання товару», без аналізу наданих первинних документів.
Суд встановив, що предметом договору поставки №20/01/2025?1 від 20.01.2025 була поставка товару зі складу постачальника за власний рахунок та силами покупця на умовах EXW за Інкотермс?2010, а не надання транспортних послуг. Згідно п. 2.5 договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснювався за видатковими накладними, які були надані до перевірки та не мали зауважень щодо дефектності.
Зустрічна перевірка контрагента не проводилася, тому позивач об'єктивно не міг надати докази наявності у контрагента складів або морозильних камер. Транспортування здійснювалося покупцем власним транспортом і за власний рахунок, що можливо було перевірити лише шляхом зустрічної перевірки. Відсутність або недоліки ТТН не впливають на визначення об'єкта оподаткування ПДВ та не свідчать про безтоварність операції, якщо інші документи підтверджують рух активів або зміну зобов'язань платника податків. Таку позицію підтверджують постанови Верховного Суду: №420/20757/21 від 19.04.2023 та №804/644/16 від 02.03.2023.
Належним чином оформлені ТТН містять усі обов'язкові реквізити та підписи осіб, які брали участь у господарських операціях, а тому висновки ГУ ДПС про «відсутність даних щодо перевізника» є безпідставними.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.
Згідно з п. 2 ст. 9 Закону №996, первинні та зведені облікові документи можуть складатися у паперовій або електронній формі та повинні містити обов'язкові реквізити:
назву документа та дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні вимоги встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88), а п. 2.13 Наказу №88 зобов'язує керівника підприємства забезпечити фіксування всіх господарських операцій у первинних документах.
Згідно з п. 2.5 договорів поставки №10/09/2024?1 від 10.09.2024, №20/01/2025?1 від 20.01.2025 та №04/09/2024?1 від 04.09.2024, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється в присутності постачальника на складі покупця або постачальника, за видатковими накладними та іншими документами, що супроводжують товари.
Отже, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції за договором поставки. Усі надані позивачем видаткові накладні відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону №996 та п. 2.4 Наказу №88 і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Верховний Суд у постановах від 25.02.2021 (справа №803/1684/17), 21.01.2021 (справа №813/2204/17), 24.05.2019 (справа №826/7423/16), 06.02.2018 (справа №816/166/15?а) та 11.09.2018 (справа №804/4787/16) зазначає, що транспортні документи на перевезення ТМЦ не є обов'язковими для оподаткування операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, а їх відсутність або недоліки не можуть бути самостійним доказом безтоварності операцій.
ГУ ДПС у м. Києві не проводило зустрічних перевірок контрагентів, тому не досліджено ланцюг реалізації товару від ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» на користь ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «САНТРЕЙД».
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності відповідає вимозі наявності розумної економічної причини (ділової мети) для кожної господарської операції (підп. 14.1.231 ПКУ). Ч. 1 ст. 44 ГКУ встановлює принципи підприємництва, що включають:
вільний вибір видів діяльності та форм організації;
самостійне формування програми діяльності;
вибір постачальників і споживачів;
використання ресурсів та розпорядження прибутком;
здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Позивачем здійснюється діяльність відповідно до статутних документів та видів економічної діяльності, що пояснюють сферу діяльності товариства.
Водночас службові особи відповідача дійшли висновків, що контрагенти «не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність виробничих потужностей та персоналу», та такі висновки є неправомірними, оскільки всі первинні документи надані та підтверджують здійснення господарських операцій, а контрагенти підтвердили отримання товарів та повний розрахунок, заборгованість відсутня. Контролюючий орган, спираючись на дані інформаційно-аналітичних баз ДПС України, не надав належних доказів правопорушень.
Верховний Суд у постановах від 20.03.2018 (справа №804/939/16), 03.09.2019 (справа №810/3790/17) та 13.08.2020 (справа №520/4829/19) підтверджує, що інформація з таких баз носить виключно інформативний характер і не може бути самостійним доказом податкових порушень.
Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік платника від дотримання податкової дисципліни його контрагентами та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 по справі №320/5555/20.
Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (статті 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (статті 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (статті 129 Конституції України).
Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення у постановах Верховного Суду України від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі 21-14-а10, від 31.01.2010 року у справі № 21-47а10, у яких встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.
Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС'АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».
Також суд звернув увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».
Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».
Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно- правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.
Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
З огляду на наведене викладені в акті висновки не відповідають дійсним обставинам, зроблені без належного дослідження всіх наявних документів, спростовуються наявними первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства, в зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога мають бути визнані протиправними та скасованими.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
В адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (стаття 71 КАС України ). який зобов'язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду їх правомірність.
З огляду на вищезазначене, позиція відповідача, ґрунтується на сумнівах щодо реальності відповідних господарських операціях, однак конкретних фактів з цього приводу не наведено, обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень не виконано.
Також суд зазначає, що відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про неможливість виконання господарських зобов'язань та фактичної діяльності підприємства, оскільки такі обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність та залучати ресурси інших суб'єктів.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 (справа №826/14549/15), 11.09.2018 (справа №804/4787/16), 10.11.2020 (справа №440/3779/18), 13.08.2020 (справа №520/4829/19) та 21.10.2020 (справа №140/1845/19).
Окрім зазначеного суд звертає увагу, що пояснення та первинні документи щодо законності декларування від'ємного значення з ПДВ (понад 100 тис. грн за лютий 2025 року) були надані ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» відповідачу листами-відповідями:
№1 від 16.04.2025 на запит ГУ ДПС у м. Києві від 15.04.2025 №2/26-15-07-02-01;
№2 від 16.04.2025 на запит ГУ ДПС у м. Києві від 09.04.2025 №1/26-15-07-02-01;
№3 від 22.04.2025 на запит ГУ ДПС у м. Києві від 17.04.2025 №3/26-15-07-02-01.
Доказів зворотного до суду не надано.
Таким чином, необґрунтованими є висновки акту перевірки, що стосуються ненадання відповідей на запити, невиконання законодавчих вимог, ненадання пояснень та документів посадовими особами ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП».
Первинні документи щодо реалізації ТМЦ контрагентам ТОВ «МІДАВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «САНТРЕЙД» за січень-лютий 2025 року не були належним чином враховані податковим органом, що призвело до необґрунтованих висновків про нестачу ТМЦ станом на 28.02.2025 на суму 7?440?981 грн та ПДВ 1?488?196 грн.
Згідно з п. 5 Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок (Наказ МФУ №727 від 20.08.2015), контролюючий орган повинен посилатися на конкретні документи, що підтверджують порушення, проте акт перевірки містить лише посилання на інформаційні бази ДПС, що не є доказом правопорушень.
Таким чином суд дійшов висновку, що висновки ГУ ДПС у м. Києві щодо нестачі товару та порушень податкового законодавства є необґрунтованими.
Відтак, станом на момент подання декларації за лютий 2025 року ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» мало право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі наявних первинних документів та підтверджень контрагентів, що спростовує висновки контролюючого органу про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 1?195?714 грн., завищення від'ємного значення ПДВ на 292?482 грн., відсутність реєстрації зведеної податкової накладної в ЄРПН на суму нестачі ТМЦ 7?440?981 грн та ПДВ 1?488?196 грн.
Отже, контролюючий орган не надав жодного належного доказу, що підтверджував би неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та порушення ПКУ, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 26875,88 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у місті Києві.
Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено після надання представником позивача протягом п'яти днів після ухвалення рішення остаточного розрахунку та докази понесення таких судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАПАЙМА ГРУП» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2025 року за №00489700702 (форма «Р») Головного управління ДПС у м. Кисні (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 494 643 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто чотири тисячі шістсот сорок три гривні 00 коп.), з яких 1195 714 грн. (один мільйон сто дев'яносто п'ять тисяч сімсот чотирнадцять гривень) 38 податковими зобов'язаннями та 298 929,00 грн. (двісті дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять гривень) за штрафними санкціями.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2025 року за №00489770702 (форма «ПН») Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 коп.) за штрафними санкціями.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2025 року №00489740702 (форма «В4») Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 292 482 гри. (двісті дев'яносто дві тисячі чотириста вісімдесят дві гривні), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Стягнути з Державного бюджету України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь ТОВ «АРАПАЙМА ГРУП» (код ЄДРПОУ 45158639, місцезнаходження 03151, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 66) понесені судові витрати зі сплати судового збору, у сумі 26 858,88 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.