13 жовтня 2025 року справа №320/24176/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.05.2024 №932220148665 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 30.04.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 30.04.2024.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII. Пенсія була призначена відповідно до приписів статті 55 Закону № 796-ХІІ та статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
30.04.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянув вказану заяву та прийняв рішення від 07.05.2024 №932220148665 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки їй вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Позивач вважає такі дії незаконними та необґрунтованими, тому звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначає, що позивач перебуває на обліку в Управлінні з 25.05.2016 та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
30.04.2024 позивач звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 07.05.2024 № 932220148665 про відмову у переведенні на пенсію за віком, оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону з 25.05.2016.
За час розгляду справи відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не надано суду відзиву або будь-якого іншого документу, зі змісту якого було б можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Встановлено, що позивач з 25.05.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
30.04.2024, після досягнення 60-річного віку, позивач звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою № 344 про призначення пенсії у зв'язку з переходом на пенсію за іншим Законом.
Відповідно до п. 4.2 постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 16.12.2020 №25-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Донецькій області, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
07.05.2024 Головним управлінням ПФУ в Донецькій області за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення №932220148665, яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії - переход пенсії за іншим Законом, оскільки заявник отримує пенсію за віком на загальних підставах, яка призначена та виплачується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон № 1058-ІV), яким визначено, зокрема,
за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника. ( частина перша статті 9 Закону №1058-ІV);
особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. ( стаття 10 Закону № 1058-ІV);
для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. (частина перша статті 40 Закону №1058-IV);
заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. (частина друга статті 40 Закону №1058-IV);
переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. ( частина 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV).
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
При цьому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі №21-612а14 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17(2-а/314/33/2017), від 31 березня 2020 року у справі №348/1296/17, від 31 травня 2019 року у справі №185/746/17 (2-а/185/106/17).
Спірним питанням у даній справі є наявність у позивача, якій призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV після досягнення пенсійного віку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, в травні 2016 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне», зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положеннями ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на вказане, виплата пенсії позивачу з травня 2016 року здійснювалася у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV.
В подальшому, досягнувши 60-річного віку, 30.04.2024 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії - перехід на пенсію за іншим Законом, а саме за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, за результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням від 07.05.2024 № 932220148665 відмовило позивачу в такому перерахунку пенсії, оскільки вона є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач на обґрунтування протиправності даного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, стверджує, що при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, вона набула право на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням звернулася вперше.
Суд вважає помилковим посилання позивача на те, що їй вперше призначено пенсію за віком, з огляду на те, що вона перебуває на пенсійному обліку з 25.05.2016 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, яка призначена із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-XII.
Оскільки заява позивача до пенсійного органу фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №758/15262/16-а, від 15 серпня 2019 року у справі №488/629/14-а, від 31 березня 2020 року у справі №348/1296/17, від 18 червня 2020 року у справі №758/11515/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №366/709/17, від 01 березня 2021 року у справі № 488/1409/16-а.
Вказаний висновок не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14 та від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15, які полягають в тому, що особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку вона (пенсія) має обраховуватися на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV як вперше.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06 грудня 2021 року справа № 185/951/17 (2-а/185/126/17), від 21 лютого 2020 року справа №185/1389/17(2-а/185/152/17), від 14 травня 2019 року справа №337/851/17(2а/337/81/2017), від 09 грудня 2019 року справа №127/17149/17, від 20 березня 2018 року у справі №336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03 квітня 2018 року у справі № 753/8128/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17), від 06 грудня 2021 року у справі № 185/951/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач як особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.