про залишення позовної заяви без руху
13 жовтня 2025 року м. Київ справа № 320/49677/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо блокування/невиплати/неповернення банківського переказу від 16.06.2016 року у сумі 40017,63 грн., що надійшов на рахунок Позивача № 26207502227707 після запровадження 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», як такі що суперечать до пункту 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
- Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не виконання операцій з виплати переказу коштів ОСОБА_1 у сумі 40 017,63 грн., які надійшли на рахунок № 26207502227707 та неприйняття індивідуального рішення щодо цього переказу.
- Встановити відсутність компетенції у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб застосовувати внутрішні акти (накази, інструкції тощо), які нівелюють вимоги, встановлені пунктом 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Подана позовна заява вимогам зазначених статей не відповідає.
Пунктами 4, 5 та 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/150/23, встановлено, що зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Як зазначено у позовній заяві, позивач просить суд встановити відсутність компетенції у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб застосовувати внутрішні акти (накази, інструкції тощо), які нівелюють вимоги, встановлені пунктом 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Проте, зі змісту позовної заяви не можливо встановити, які саме внутрішні нормативні акти відповідач застосувував у спірних правовідносинах за відсутності компетенції.
За таких обставин позивачу необхідно конкретизувати зміст відповідної вимоги.
Разом з тим, в адміністративному позові міститься клопотання поновити позивачу строк звернення до Київського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування клопотання зазначено, що на підставі рішення Національного Банку України від 23.05.2016 року за № 14/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних. 23.05.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 «Про запровадження в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». На підставі рішення Правління Національного Банку України від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 по 12.07.2018, запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку. 16.06.2016 на один з рахунків позивача, відповідно до листа ДП «Сетам» від 01.07.2016 за № K-708-16/1.3, вказаним ДП направлено кошти (повернення гарантійного внеску) у розмірі 40 017,63 грн., а відповідно до листа від 15.08.2016 за № K-858-16/5 ДП «Сетам» уточнило, що кошти були направлені на рахунок № 26207502227707 позивача, відкритого за договором від 29.10.2014 року про надання та використання платіжної картки № 200167618, згідно з платіжним дорученням від 16.06.2016 за № 2689. 21.07.2016 позивач звернувся до Фонду із заявою про повернення належних йому коштів. У відповідь листами від 15.09.2016 року та 23.07.2021 року фонд повідомив позивача, що кошти на його рахунку підлягають тимчасовому обмеженню на строк до шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. Станом на дату подання позовної заяви кошти Позивачу так і не повернуті.
Додатково позивач зазначає, що він, з метою захисту своїх порушених прав, звертався до Київського районного суду м. Харкова з позовом банку в особі уповноваженої особи фонду, Державної організації (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України про захист прав споживача.
Ухвалою Київського районного суд м. Харкова по справі №640/13147/19 від 23.11.2023 року залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28.02.2024 року, провадження у справі закрито та роз?яснено позивачу його право на звернення із цим позовом до суду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2025 року залишено без змін зазначені вище рішення першої та апеляційної інстанції.
З огляду на постанову Верховного Суду від 01.04.2025 року у справі №640/13147/19, Позивач вважає, що граничний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом спливає 01.10.2025 року, тобто через шість місяців з дня ухвалення вказаної постанови.
Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 122 (Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні приписи містились в ч. 2 ст. 99 КАС (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, чинним законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як зазначає сам позивач про порушення своїх прав він дізнався з відповіді відповідача від 15.09.2016 про відмову в поверненні коштів.
Отже, шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС, сплив у березні 2017 року.
Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 640/13147/19 позивач звернувся з позовом в порядку цивільного судочинства в липні 2019 року.
Отже період розгляду справи № 640/13147/19 не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення з даним позовом, оскльки такий сплив задовго до подання позивачем позову у справі № 640/13147/19.
Посилання позивача на судові рішення, якими роз'яснено позивачу його право на звернення із цим позовом до суду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України та постанову Верховного Суду у справі № 640/13147/19 від 01.04.2025, якою ці рішення залишено без не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Отже, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а в заяві про його поновлення не навів достатнього обґрунтування об'єктивних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
За правилами ч.1,2 ст.123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали, шляхом подання до суду позовної заяви з приведенням її у відповідність до вимог процесуального законодавства, а саме:
- конкретизвати позовну вимогу в частині встановлення відсутності компетенції відповідача, вказавши внутрішні акти (накази, інструкції тощо), які нівелюють вимоги, встановлені пунктом 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ним застосовувались у спірних правовідносинах;
- подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин, які перешкодили своєчасному реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав.
Керуючись статтями 122, 123, 160-162, 169, 171, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов - залишити без руху.
2. Встановити позивачеві десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків.
Матеріали відносно усунення недоліків позовної заяви у цій справі необхідно подати безпосередньо до канцелярії Київського окружного адміністративного суду чи засобами підсистеми Електронний суд.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Сас Є.В.