13 жовтня 2025 року справа №320/34184/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту, накладеного постановою № 16065365 від 16.06.2010, реєстраційний номер обтяження 9939587;
- зобов'язати Оболонський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою № 16065365 від 16.06.2010, реєстраційний номер обтяження 9939587, в межах виконавчого провадження 16065365, у зв'язку із його завершенням.
В якості підстави позову позивач зазначає, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.06.2013 у виконавчому провадженні №16065365 відповідачем протиправно не вчинено дії щодо зняття арешту, накладеного постановою №16065365 від 16.06.2010, реєстраційний номер обтяження 9939587.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/34184/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову шляхом подання клопотання про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску, з урахуванням правової позиції суду.
На виконання ухвали суду від 14.07.2025 надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/34184/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
На примусовому виконанні у відповідача перебували виконавчі провадження:
№ 16065365 за виконавчим листом Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі № 2-3059 від 16.10.2009 про стягнення з позивача на користь АБ «Кліринговий дім» боргу у розмірі 235518,93 грн.
16.06.2010 Оболонським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винесено постанову у виконавчому провадженні № 16065365, якою накладено арешт на майно позивача.
27.06.2013 керуючись пунктом 8 частини 1 статті 47 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження», який діяв на той час, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.
№ 46127677 за виконавчим листом Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі № 2-3059 від 16.10.2009 про стягненя з ОСОБА_1 на користь АБ «Кліринговий дім» боргу у розмірі 235518,93 грн.
24.06.2016 керуючись пунктом 2 частини 1 статті 47 Закон №606-XIV, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Згідно з відомостей державного реєстру речових прав, станом на 20.03.2025, наявний арешт майна (об'єкт майна: невизначене майно, все майно) позивача на підставі постанови ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві у виконавчому провадженні № 16065365 від 16.06.2025 (реєстраційний номер обтяження 9939587).
Позивач звернувся до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 14.05.2025 року з вимогою про зняття арешту накладеного на все майно у зв'язку з поверненням виконавчого документу.
Згідно відповіді Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.06.2025 №101177 на заяву позивача підстави для зняття арешту майна відсутні, повторно вищевказаний виконавчий документ на виконання до відділу не надходив.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту, накладеного постановою № 16065365 від 16.06.2010 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на момент виникнення спірних правовідносин (27.06.2013), був Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV (у редакції від 09.06.2013) (далі - Закон №606-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно частини 3 статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною 1 статті 49 Закону №606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Частиною 3 статті 75 Закону №606-XIV передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої статті 49 Закону №606-XIV, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно частини 1 статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Згідно пунктом 8 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.
Таким чином, Законом №606-XIV передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження, що у виконавчому проваджені № 16065365 відбулось шляхом повернення виконавчого документа стягувачу - згідно пункту 8 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV.
Частиною 1 стаття 50 Закону №606-XIV визначено наслідки завершення виконавчого провадження, так у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частина 2 стаття 50 Закону №606-XIV).
Отже, станом на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачові, діючі положення статті 50 Закону №606-XIV зобов'язували відповідача зняти арешт, накладений на майно боржника, скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту, накладеного постановою № 16065365 від 16.06.2010, реєстраційний номер обтяження 9939587.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з метою відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача зняти арешт з усього майна позивача, накладений постановою № 16065365 від 16.06.2010, реєстраційний номер обтяження 9939587, в межах виконавчого провадження 16065365, у зв'язку із його завершенням.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням статті 139 КАС України, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору за подання даного адміністративного позову.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту, накладеного постановою № 16065365 від 16.06.2010, реєстраційний номер обтяження 9939587.
Зобов'язати Оболонський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою № 16065365 від 16.06.2010, реєстраційний номер обтяження 9939587, в межах виконавчого провадження 16065365, у зв'язку із його завершенням.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 35018577) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.