14 жовтня 2025 року м.Київ №320/6433/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України, голови Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України Ізовітової Лідії Павлівні про визнання протиправною бездіяльність,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної асоціації адвокатів України, голови Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України Ізовітової Лідії Павлівни, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у невчиненні дій про невідкладне відновлення порушених прав адвоката - виключення (видалення) із вебсайту Національної асоціації адвокатів України незаконного рішення про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції від 22.08.2022 підписаного неналежним (незаконним) суб'єктом під назвою головою ради адвокатів України Ізовітовою Л.П., що зачіпає права та законні інтереси позивача.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що рішення про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України у новій редакції від 22.08.2022 має бути виключеним із вебсайту Національної асоціації адвокатів України, оскільки воно підписано Ізовітовою Л.П, яка не набула статусу адвоката та, відповідно, не мала повноважень підписувати вказане рішення. На підставі наведеного, позивач вважає, що рішення про затвердження Порядку є протиправним та нечинним. Позивач стверджує, що свавільна бездіяльність відповідачів щодо не виключення із вебсайту Національної асоціації адвокатів України незаконного рішення про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції від 22.08.2022 призводить до того, що суди України, представники Національної асоціації України незаконно посилаються на цей Порядок як на чинний. На думку позивача, його права порушені тим, що інформація щодо його фіктивного свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №222, виданого Київською обласною КДКА 28.04.2005, перебуває у Єдиному реєстрі адвокатів згідно протиправного Порядку. Натомість адвокат ОСОБА_1. фактично здійснював та здійснює свої повноваження на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №222 від 19.10.2001, виданого згідно з рішенням №13 від 15.10.2001 Атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиключення із вебсайту рішення про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції від 22.08.2022, підписаного Ізовітовою Л.П. , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 07.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.07.2025 та 15.09.2025 від позивача надійшли клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки дана справа має значення для позивача.
Ухвалою суду від 16.09.2025 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Відповідач, НААУ, надіслала відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає про те, що зміст позову та додатки, подані одночасно з ним, не містить жодних посилань та доказів щодо визнання рішення РАУ від 22.08.2022 № 74 незаконним, а відтак вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідач, Голова Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України Ізовітова Л.П., не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.
13.01.2025 позивач засобами електронного зв'язку звернувся до відповідача з заявою про виключення із вебсайту Національної асоціації адвокатів України рішення про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції від 22.08.2022, підписаного головою ради адвокатів України Ізовітовою Л.П.
Проте, відповідач на вимогу позивача не виключив із вебсайту Національної асоціації адвокатів України зазначеного рішення.
Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Згідно ч. 1 статті 17 Закону №5076-VI, рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Рада адвокатів України діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, спрямовуючи, зокрема, свою діяльність на забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних та соціальних прав адвокатів.
Саме на Раду адвокатів України профільний Закон №5076-VI покладає обов'язок із забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.
Інформація ж, яка внесена Радою адвокатів України до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою та міститься на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що позивач, звернувся до відповідача з заявою - вимогою про невідкладне виключення (видалення) із інтернет - сайту мережі інтернет Реєстру адвокатів Національної асоціації адвокатів України, як створеного та діючого у незаконний спосіб, порушує права та законні інтереси адвокатів і завдають їм матеріальної та моральної шкоди, через приниження честі, гідності та ділової репутації, однак відповідачем не було виконано вимогу позивача. Таким чином, позивач вказує на бездіяльність Національної асоціації адвокатів України, яка полягає у не вчиненні вище зазначених дій.
Відповідно до частини першої та третьої статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
За змістом частин першої, другої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Згідно з частиною 3 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
Частиною 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що Рада адвокатів України, зокрема: здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з'їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання); приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з'їзду адвокатів України; виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з'їзду адвокатів України.
Частинами першої, другої статті 45 Закону № 5076-VI передбачено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
Національна асоціація адвокатів України: 1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади; 2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності; 3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; 4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України; 5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
Згідно з п. п. 4, 13 частини 4 статті 55 Закону № 5076-VI Рада адвокатів України здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України.
В силу статті 17 Закону №5076-VI Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім'я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв'язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв'язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.
Адвокат протягом трьох днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, письмово повідомляє про такі зміни раду адвокатів регіону за адресою свого робочого місця, крім випадків, якщо ці зміни вносяться на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.
Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.
Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.
З метою ведення Єдиного реєстру адвокатів України дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.
У пункті 9 частини четвертої статті 48 Закону №5076-VI передбачено, що Рада адвокатів регіону, окрім іншого, забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України.
Згідно з п. п. 1.1. - 1.4. Порядку №26 Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.
Рада адвокатів України забезпечує ведення ЄРАУ, координує діяльність, здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення рад адвокатів регіонів щодо внесення ними відомостей до ЄРАУ та надання витягів з нього згідно цього Порядку.
Внесення відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України за правилами цього Порядку.
Рада адвокатів України забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення ЄРАУ, надання реєстраторам доступу до нього, збереження і захист даних, що містить ЄРАУ, надає роз'яснення, проводить навчання щодо наповнення та користування ЄРАУ, а також виконує інші функції, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», цим Порядком.
Відповідно до пункту 2.1. Порядку № 26 відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів, Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України. За рішенням Ради адвокатів України та/або розпорядження Голови НААУ, РАУ, Рада адвокатів України, як адміністратор Другого рівня внесення відомостей до ЄРАУ, виконує функції та обов'язки адміністратора Першого рівня по веденню ЄРАУ. При внесенні таких даних (відомостей) та/або їх зміни, адміністратор бази даних ЄРАУ Другого рівня слідує командам системи електронної бази даних ЄРАУ.
Згідно з пунктом 2.8. Порядку № 26 відомості, що підлягають внесенню до ЄРАУ, включаються до нього адміністратором бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та рішеннями Ради адвокатів України.
За пунктом 4.1. Порядку № 26 до відомостей, що містяться в ЄРАУ, вносяться зміни у разі: зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; поновлення права на заняття адвокатською діяльністю; припинення права на заняття адвокатською діяльністю; зміни адреси робочого місця адвоката; зміни прізвища, імені та по батькові адвоката; зміни організаційної форми адвокатської діяльності; внесення відомостей про помічників адвоката.
Відповідно до пункту 3.1. Порядку №26 до ЄРАУ вносяться такі відомості про адвокатів: прізвище, ім'я та по-батькові адвоката; номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про його видачу (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); найменування і місцезнаходження організаційних форм адвокатської діяльності, номери засобів зв'язку; адреси робочих місць адвоката (із зазначенням основної та/або додаткових адрес робочого місця), номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти; інформація про зупинення, припинення або поновлення права на заняття адвокатською діяльністю (зазначається у хронологічній послідовності та не підлягає вилученню, крім випадків передбачених Законом). Інформація відносно дисциплінарної відповідальності адвоката (вид дисциплінарного стягнення, строк застосування, підстава) у відповідному профайлі в Єдиному реєстрі адвокатів України обліковується в загальнодоступному вигляді протягом строку застосування дисциплінарного стягнення та 1 (один) рік після спливу його строку, за виключенням відомостей про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, стан яких залишається незмінним.
Крім того у пункті 3.1.6. Порядку № 26, як зазначалось вище, до ЄРАУ вносяться інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями Ради адвокатів України або внесення яких вимагається командами програмного забезпечення бази даних ЄРАУ, в тому числі відмітки про сплату внесків та електронна адреса, електронний варіант фотокартки адвоката, інформація про підвищення кваліфікації, які є обов'язковими для внесення адміністраторами ЄРАУ.
Таким чином у наведеному у пункті 3.1.6. Порядку №26 переліку відомостей в розділі «Інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та «Порядком ведення Єдиного реєстру адвокатів України» не передбачено внесення відмітки стосовно скасування рішень Ради адвокатів України щодо зупинення, припинення або поновлення права на заняття адвокатською діяльністю на підставі судового рішення.
Інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями Ради адвокатів України або внесення яких вимагається командами програмного забезпечення бази даних ЄРАУ, в тому числі відмітки про сплату внесків та електронна адреса, електронний варіант фотокартки адвоката, інформація про підвищення кваліфікації, які є обов'язковими для внесення адміністраторами ЄРАУ.
Щодо твердження позивача про те, що спірне рішення підписане особою, яка не набула статусу адвоката, суд зазначає таке.
Позивач вказує на те, що у Голови НААУ, РАУ Ізовітової Л.П. відсутні повноваження підписувати рішення прийняті вищим органом адвокатського самоврядування, у зв'язку з тим, що вона не є адвокатом, оскільки, згідно відомостей ЄРАУ, рішення про видачу Ізовітовй Л.П. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю прийнято 29.06.1993, а видано - 15.01.2003, що не відповідає вимогам ЗУ «Про адвокатуру».
Однак, вказане твердження є лише припущенням та суб'єктивною оцінкою позивачем інформації з відкритих джерел. Жодних належних доказів про припинення права на заняття адвокатською діяльністю Ізовітової Л.П. шляхом анулювання свідоцтва, в матеріалах справи відсутні.
Щодо посилання позивача стосовно того, що інформація відносно позивача, розміщена у Єдиному реєстрі адвокатів України, є недостовірною (фіктивною), суд зазначає таке.
Згідно частини четвертої ст. 17 Закону та п. 6.2. Порядку інформація, що внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою та доступною у режимі перегляду на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України, за винятком випадків, передбачених законами та/або актами НААУ.
Своєю чергою Законом України «Про захист персональних даних» регулюються правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, п. 7 ч. 2 ст. 8 якого визначено, що суб'єкт персональних даних має право на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи.
Згідно з п. 6 ч.2 ст. 8 вказаного Закону суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
У ч.2 ст. 15 Законом України «Про захист персональних даних» визначені випадки, у разі настання яких персональні дані підлягають видаленню або знищенню. Однією з таких підстав є набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Отже, у разі відображення у персональних даних особи недостовірних відомостей, які впливають, зокрема, на її ділову репутацію така інформація підлягає видаленню володільцем/розпорядником персональних даних на підставі набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Закон України «Про захист персональних даних» поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Визначення розпорядника персональних даних міститься у статті 2 вказаного Закону та означає фізичну чи юридичну особу, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.
При цьому обробка персональних даних в розумінні вказаного Закону означає будь-яку дію або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про захист персональних даних» обумовлено, що володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи-підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.
Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:
1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;
2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;
3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;
4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Загальні вимоги до організаційних та технічних заходів захисту персональних даних під час їх обробки у базах персональних даних володільцем та розпорядником персональних даних - Національною асоціацією адвокатів України, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, Вищою ревізійною комісією адвокатури, радами адвокатів регіонів, кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури встановлено Порядком обробки персональних даних у базах персональних даних, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 16 листопада 2017 року № 250 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 30 березня 2018 року № 38 (далі - Порядок № 250).
Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 250 володілець персональних даних - НААУ, ВКДКА, ВРКА, КДКА, РАР, інші органи адвокатського самоврядування.
За змістом пункту 1.7 Порядку № 250 з метою ведення Єдиного реєстру адвокатів України дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.
Пунктом 1.10 Порядку № 250 передбачено, що видалення або знищення персональних даних здійснюється у спосіб, що виключає подальшу можливість поновлення таких персональних даних.
Однак, позивачем не надано на підтвердження достатніх та допустимих доказів того, що інформація про нього, як адвоката, незаконно розміщена в Єдиному реєстрі адвокатів України без застосування обов'язкового переліку набору відкритих даних, який забезпечує послідовну стабільність інформаційних даних.
Також, позивачем не доведено розміщення відповідачем в Єдиному реєстрі адвокатів України саме недостовірної (фіктивної) інформації.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідачів щодо виключення (видалення) із вебсайту Національної асоціації адвокатів України рішення про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції від 22.08.2022, підписаного головою ради адвокатів України Ізовітовою Л.П .
При цьому, порушення своїх прав позивач обґрунтовує виключно наявністю фіктивної інформації щодо нього у Єдиному реєстрі адвокатів України, проте позивач не висуває вимог щодо виключення відповідачами інформації, яка на думку позивача є фіктивною.
Крім того, посилання позивача на наявність кримінального провадження №42022102070000450 з приводу незаконних дій членів КДКА Київської області щодо видачі адвокату ОСОБА_1. фіктивного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 28.04.2005, суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору у цій справі.
Щодо вимоги позивача щодо невчинення відповідачем дій по виключенню (видаленню) із вебсайту у мережі інтернет рішення про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції від 22.08.2022, підписаного головою ради адвокатів України Ізовітовою Л.П., суд зазначає наступне.
Єдиний реєстр адвокатів України був створений та почав функціонувати з 16 січня 2013 року на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 22 серпня 2022 року № 74 (із змінами)
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
При цьому ч. 4 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.
Частиною 6 статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.
Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Порядку ведення єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №74 від 22.08.2022 (далі Порядок №74) Єдиний реєстр адвокатів України (ЄРАУ) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних та надання реєстрової інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України та адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на заняття адвокатською діяльністю, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності, а також інші відомості, визначені законами України та актами Національної асоціації адвокатів України.
Вказане рішення Ради адвокатів України №74 від 22.08.2022 є чинним, доказів протилежного позивачем не надано та судом не встановлено.
При цьому, позивач не навів жодних обґрунтувань та посилань на відповідні правові норми, якими встановлюється обов'язок відповідачів виключати (видаляти) із вебсайту Національної асоціації адвокатів України рішення Ради адвокатів України.
Натомість, повноваження НААУ, Ради адвокатів України та Голови Ради адвокатів України передбачені в ст.ст. 45, 55, 56 Закону № 5076-VI, і серед них відсутнє вирішення питання щодо порядку оприлюднення рішень органів адвокатського самоврядування.
Між тим, одним із статутних завдань НААУ є забезпечення відкритості інформації про адвокатуру України та адвокатську діяльність, (п. 2.2.16 Статуту).
Згідно п. 11.5. Статуту, Рада адвокатів України, зокрема, забезпечує ведення офіційного вебсайту Національної асоціації адвокатів України.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 55 Закону № 5076-VI, повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з'їздом адвокатів України.
Пунктом 11 розділу V Положення про РАУ передбачено, що рішення Ради адвокатів України оприлюднюються на офіційному сайті НААУ, а також можуть бути оприлюднені у засобах масової інформації, які визначаються Головою Ради або Радою адвокатів України.
Таким чином, діяльність відповідачів в частині офіційного оприлюднення рішень органів адвокатського самоврядування, в тому числі Ради адвокатів України, не суперечить приписам Закону № 5076-VI, а відтак не порушує жодних прав позивача та спростовує твердження щодо допущення відповідачами протиправної бездіяльності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у контексті загального завдання судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до такого завдання:
- адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб;
- зусилля адміністративного суду спрямовані на захист прав, свобод та інтересів вказаних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень;
- предметом адміністративного судочинства є публічно-правові відносини, переважно між фізичною чи юридичною особою з одного боку і суб'єктом владних повноважень з іншого.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства необхідно розглядати у контексті захисту прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку публічної адміністрації. Це завдання, насамперед, обумовлене специфікою публічно-правових відносин, яка проявляється у наступних притаманних їм ознаках:
1) обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями;
2) підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому суб'єкту владних повноважень;
3) імперативність публічно-правових відносин;
4) домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Права, свободи та інтереси, які захищають адміністративні суди, можуть бути різноманітними. Однак, важливо, щоб порушення цих прав, свобод чи інтересів відбулося у публічно-правових відносинах та виходило від суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України надає право кожній особі, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.
Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Відтак, статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Конституційного Суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) №18-рп/2004 від 01.12.2004 визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Таким чином, під час вирішення спору суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Враховуючи вищевикладене, суд висновує про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку із невчиненням відповідачем дій по виключенню (видаленню) із вебсайту Національної асоціації адвокатів України рішення про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції від 22.08.2022, яке на думку позивача прийнято у незаконний спосіб.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість у цьому випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Оскільки судом відмовлено у задоволені позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.