09 жовтня 2025 року № 320/57349/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України
про зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить суд:
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України (ЄДРПОУ - 38621185) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 101 календарний день щорічної основної відпустки за період роботи в Міністерстві освіти і науки України на посаді заступника Міністра освіти і науки України.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за період роботи в Міністерстві освіти і науки України на посаді заступника Міністра освіти і науки України, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, вказав, що згідно Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" посади першого заступника міністра та заступників міністра належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу. Згідно частини шостої статті 9 Закону соціальне та інше забезпечення першого заступника міністра, заступників міністра здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Кабінет Міністрів України» для членів Кабінету Міністрів України. Посади ж членів Кабінету Міністрів України - також, відповідно до частини третьої статті 6 цього Закону, - належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу. Умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», визначаються в постанові Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304, яка також не містить жодних посилань на норми Закону України «Про відпустки», у т. ч. й щодо права на компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток. Відтак, перший заступник міністра та заступники міністра не мають права на компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, передбачену статтею 24 Закону України "Про відпустки", оскільки цей Закон належить, на думку Міністерства, до трудового законодавства (дія якого не поширюється відповідно до Закону на спірні правовідносини).
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом установлено таке.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1050-р «Про призначення ОСОБА_1 заступником Міністра освіти і науки України» позивач призначена на посаду заступника Міністра освіти і науки України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2024 року №849-р ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Міністра освіти і науки України відповідно до абзаці 1 частини 2 статті 9 ЗУ "Про центральні органи виконавчої влади".
Як зазначено позивачем та підтверджується довідкою Міністерства освіти і науки України -управління бухгалтерського обліку та звітності, ОСОБА_1 не виплачено компенсацію за невикористані 92 календарних днів щорічної відпустки за 2023 рік, так за 9 календарних днів щорічної відпустки - станом на 06 вересня 2024 року, загальна розрахункова сума за 101 календарний день 297 860,97 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача невиплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР ) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно статті 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Так, частиною 5 статті 9 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" встановлено, що посади першого заступника міністра та заступників міністра належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" умови оплати праці державних службовців та працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх матеріального і побутового забезпечення визначаються законами України та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог зазначив, що перший заступник міністра та заступники міністра не мають права на компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки передбачені статтею 24 Закону України «Про відпустки».
Проте суд критично ставиться до даних тверджень відповідача, з огляду на таке.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права.
Закон № 504/96 є спеціальним законом у сфері, пов'язаній з відпустками та закріплює право працівника на виплату грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
При цьому, Закон № 504/96 не містить випадків обмеження та/або позбавлення такого права для певних категорій працівників, як і не містить відсилки до інших законів, якими таке право може бути обмежене.
Частиною 6 статті 9 Закону України від 17.03.2011 №3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» соціальне та інше забезпечення першого заступника міністра, заступників міністра здійснюється в порядку та на умовах, визначених ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" для членів Кабінету Міністрів України. Відповідно до статті 53 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" умови оплати праці Прем'єр-міністра України, його транспортного, медичного та іншого забезпечення на час виконання Прем'єр-міністром України своїх повноважень визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 54 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" члени Кабінету Міністрів України мають право виключно на щорічну відпустку тривалістю тридцять календарних днів.
Відповідно до частини тертьої статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Як було зазначено судом вище, згідно частин першої та четвертої статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Статтею 3 Закону №504/96-ВР передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, не виплатив грошову компенсацію за невикористані 101 календарний день щорічної основної відпустки за період роботи в Міністерстві освіти і науки України на посаді заступника Міністра освіти і науки України, всупереч нормам чинного законодавства, така бездіяльність не може відповідати приписам частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов'язання Міністерство освіти і науки України (ЄДРПОУ - 38621185) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 101 календарний день щорічної основної відпустки за період роботи в Міністерстві освіти і науки України на посаді заступника Міністра освіти і науки України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частиною першою КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга цієї статті).
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (ЄДРПОУ - 38621185) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 101 календарний день щорічної основної відпустки за період роботи в Міністерстві освіти і науки України на посаді заступника Міністра освіти і науки України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.