13 жовтня 2025 року Справа № 640/35019/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та таким, що не відповідає актам вищої юридичної сили, скасування рішення в частині, визнання протиправними дій,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просить суд:
- визнати протиправним та таким, що не відповідає актам вищої юридичної сили, положення пункту 3.1 протоколу Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.10.2021 № 68,
- визнати протиправними дій Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо заборони на території міста Києва з 01.11.2021 користуватися послугами громадського транспорту без наявності негативного результату тестування або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації,
- скасувати положення пункту 3.1 протоколу Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.10.2021 № 68.
05 липня 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
01 жовтня 2024 року адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року адміністративну справи прийнято до провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження одноособово суддею Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позову заяву залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13 червня 2025 року дана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана на розгляд судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
24 липня 2025 року відділом діловодства суду зареєстровано заяву подану ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І. в адміністративній справі № 640/35019/21.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 24 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 24.07.2025 про відвід головуючого судді у справі; матеріали справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
28 липня 2025 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду суддею Колесніковою І.С. переглянуто заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі, відмовлено в її задоволенні.
31 липня 2025 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду суд ухвалив перейти до розгляду адміністративної справи № 640/35019/21 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 11 вересня 2025 року об 11:30 год.; запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позовну заяву у визначені процесуальним законодавством строки та наслідки неподання відзиву.
В свою чергу, 07 жовтня 2025 року відділом діловодства суду зареєстровано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Войтовичу І.І.
У поданій заяві позивач вказує на те, що суддя Войтович І.І. розглядаючи попередню заяву про відвід усупереч вимог статей 2, 196 КАС України не забезпечив додержання порядку вчинення процесуальних дій під час вирішення питання про відвід, не з'ясував підстав його заявлення, оскільки заява не стосувалась не згоди із процесуальними рішеннями судді. Зазначив, що за розглядом заяви про відвід, суддя Войтович І.І. вчинив бездіяльність, в порушення ст. 251 КАС України не надіслав позивачу ухвалу, що позбавило право знати про судові рішення у справі та у зв'язку з чим позивач був змушений подати заяву до суду про отримання ухвали за наслідками розгляду відводу. ОСОБА_1 вказує про конфлікт інтересів у даній справі, оскільки суддя Колеснікова І.С. не мала перевіряти зявлений ним відвід, у справі №320/54929/24 під її головуванням позивачем 21 липня 2025 року також було подано заяву про відвід судді. Позивач також вказує, що суддя Войтович І.І. не розглядає подану ним заяву від 27 листопада 2024 року про роз'яснення ухвали суду від 10 жовтня 2024 року про прийняття справи до провадження. Відтак вважає, що наявне упереджене ставлення головуючого судді до нього, заінтересованість, що викликає в нього недовіру, наявність сумнівів у безсторонності суду при подальшому розгляді адміністративної справи, тому вважає, що суддя може вчиняти дії на подальше ухвалення упереджених рішень у цій справі, з порушенням статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
В судове засідання призначене на 13.10.2025 позивач не прибув.
Представник відповідача Тимошенко О.С. з'явився до суду, подав заяву щодо розгляду заяви позивача про відвід у письмовому провадженні та зазначив про необґрунтованість заявленого позивачем відводу.
Суд зазначає про розгляд заяви позивача про відвід судді у письмовому провадженні.
Вирішуючи заяву про відвід судді слідує наступне.
Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно висновків, які викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено.
Тобто, із змісту законодавства вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Згідно з ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу, зокрема за застосованим позивачем п.2, 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зі змісту поданої позивачем заяви про відвід судді слідує, що передумовою для виникнення у останнього сумнівів у неупередженості та заінтересованості судді слугували обставини, які виникли у нього через не розгляд суддею поданої заяви від 27 листопада 2024 року про роз'яснення ухвали суду від 10 жовтня 2024 року про прийняття справи до провадження та неналежного розгляду заявленого першого відводу.
Відповідно, в поданій заяві про відвід позивач вказує на заінтересованості судді та його упередженість у даній справі.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини.
Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано у Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене».
Інакше слід вказати, що коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом зацікавленості особи, громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу який ведеться суддею.
Одночасно суд зазначає, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо упередженості судді Войтовича І.І. та заінтересованості під час розгляду даної адміністративної справи, наявності підстав для зявлення відводу судді, визначених КАС України.
Виникнення в учасника справи певних сумнівів щодо неупередженості, а також об'єктивності судді, заінтересованості, без зазначення конкретних обставин та їх підтвердження належними доказами, не може бути підставою для відводу судді.
Відповідно, обґрунтування відвід судді обставинами не належного розгляду суддею заяви про відвід, не розгляду заяви про роз'яснення ухвали суду не є підставою для відводу з підстав упередженості судді в даній справі.
Суд також зазначає, що матеріали справи містять докази своєчасного та належного надіслання, вручення позивачу ухвали суду від 25 липня 2025 року, що вбачається із листа суду за вих №640/35019/21/12200/25 від 25 липня 2025 року та рекомендованого листа за номером трекінгу 0601174349871 із відміткою про отримання 02 серпня 2025 року.
Слід зазначити, що посилання на неналежне надіслання процесуальних документів у справі за наслідками перегляду заяви про відвід судді іншим суддею, який не входить до складу суду, який розглядає дану справу, є необґрунтованим твердженням для заявлення відводу судді головуючому у даній справі.
Відтак, заява позивача від 07 жовтня 2025 року про відвід судді не підлягає задоволенню, як невмотивована.
Керуючись статями 36, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 07 жовтня 2025 року про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І. в адміністративній справі № 640/35019/21, - відмовити.
Матеріали адміністративної справи № 640/35019/21, - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили після її підписання.
Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Войтович І. І.