про залишення позовної заяви без розгляду
13 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2746/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А. розглянувши у порядку письмового провадження заяву про позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої надбавки, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Чинадіївськ селищна рада Мукачівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої надбавки, а саме:
Визнати протиправною бездіяльність Чинадіївської селищної ради в особі голови Володимира Андрушка по невжиттю заходів щодо повернення мені 9 рангу та не врахування його при нарахуванні моєї заробітної плати;
Стягнути з Чинадіївської селищної ради на мою - ОСОБА_1 користь недоплачену надбавку за 9-й ранг з 18.02.2021 року по день набуття у справі даним рішенням законної сили;
Стягнути з Чинадіївської селищної ради на мою - ОСОБА_1 користь всі понесені у справі судові витрати.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою.
12.08.2025 року представник позивача подала до суду заяву про зміну предмету позову, а саме:
Встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко щодо збереження державному реєстратору (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 раніше присвоєного 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування, який по факту не присвоювався та присвоєння керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Гелеган Мар'яні Іванівні 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування, а саме, фактично- позбавлення ОСОБА_1 9 рангу;
Визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к "Про умови оплати праці державного реєстратора (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) Гелеган М.І." про збереження державному реєстратору (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 раніше присвоєного 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування та розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 27.03.2023 року №22-к "Про зміну категорії посади керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП ОСОБА_1 " щодо присвоєння 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування з 17 березня 2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність Чинадіївської селищної ради в особі голови ОСОБА_2 по невжиттю заходів щодо повернення мені 9 рангу та не врахування його при нарахуванні моєї заробітної плати;
Стягнути з Чинадіївської селищної ради на мою - ОСОБА_1 користь недоплачену надбавку за 9-й ранг з 18.02.2021 року по день набуття у справі даним рішенням законної сили.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху, після відкриття провадження та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду, представник позивача подала заяву про поновлення строку звернення до суду.
Вказана заява мотивована тим, що позивач не була ознайомлена із заробітної платою, куди входить надбавка за ранг, а адвокат О. Данько не погодила з нею заяву щодо строків звернення до суду у справі №260/9213/13 та не вказала про те, що строки протерміновані, а вказала на те, що строк звернення до суду становить три роки.
Вирішуючи клопотання про поновлення позивачці пропущеного строку звернення, суд вказує на наступне.
Як вбачається із змінених позовних вимог, позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к "Про умови оплати праці державного реєстратора (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 " та стягнути на її користь недоплачену надбавку за 9 ранг, що є основною позовною вимогою та відповідно інші позовні вимоги є похідними.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Приписами ч.5 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, предметом розгляду даної адміністративної справи є оскаржуване розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к "Про умови оплати праці державного реєстратора (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 " та стягнення на її користь недоплачену надбавку за 9 ранг.
Суд констатує, що позивачка до суду із даним позовом звернулася 15.04.2025 року.
За правилами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як уже зазначалося судом, у категорії справ, які стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, могла звернутися до суду за захистом своїх прав.
Варто зазначити, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.
З наведеного убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Предмет позову у цій справі пов'язаний із проходженням позивачем публічної служби, а саме: встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко щодо збереження державному реєстратору (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 раніше присвоєного 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування, який по факту не присвоювався та присвоєння керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Гелеган Мар'яні Іванівні 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування, а саме, фактично-позбавлення ОСОБА_1 9 рангу; визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к "Про умови оплати праці державного реєстратора (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) Гелеган М.І." Про збереження державному реєстратору (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 раніше присвоєного 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування та розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 27.03.2023 року №22-к "Про зміну категорії посади керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП ОСОБА_1 " щодо присвоєння 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування з 17 березня 2023 року; визнати протиправною бездіяльність Чинадіївської селищної ради в особі голови Володимира Андрушка по невжиттю заходів щодо повернення мені 9 рангу та не врахування його при нарахуванні моєї заробітної плати; стягнути з Чинадіївської селищної ради на мою - ОСОБА_1 користь недоплачену надбавку за 9-й ранг з 18.02.2021 року по день набуття у справі даним рішенням законної сили.
Водночас, звертаючись із цією позовною заявою до суду, позивачка зазначала, що 15 червня 2023 року вона звернулася до відповідача із письмовою заявою про внесення змін, зокрема, до розпорядження №22-к від 27.03.2023 та отримала відмову від 23.06.2023 за №02-19/1065. Отже, позивачці було відомо про наявність та зміст спірних у цій справі розпоряджень, а отже і про порушене право.
Разом з тим, з вказаним позовом до суду позивачка звернулася до суду 15 квітня 2025 року, тобто з пропуском місячного строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представниця позивачки вказує на те, що позивачкою первісний позов був поданий до суду 03.10.2023 року. А після винесення Верховним Судом Постанови від 13.03.2025 року у справі №260/9213/23 звернулася до суду із даним позовом у місячний строк.
Разом з тим, суд вказує на те, що Постановою Верховного Суду від 13.03.2025 року у справі №260/9213/23 Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, якою позовну заяву позивачки залишено без розгляду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №260/9213/23 залишено без змін.
Таким чином, судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 року у справі №260/9213/23, яка набрала законної сили, вже встановлено, що позивачкою пропущено строк звернення до суду із позовом щодо визнання протиправним та скасування розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к.
Разом з тим, суд зазначає, що інші позовні вимоги є похідними від оскарження саме вищевказаного розпорядження.
У цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом (аналогічна правова позицію висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 580/11259/21).
З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 «Осман проти Сполученого Королівства», заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 «Круз проти Польщі», заява №28249/95).
Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Факт підписання графи «З розпорядженням ознайомлена» саме 08 лютого 2021 року позивачкою не заперечується, а доводи про не ознайомлення із підписаним розпорядженням є необґрунтованими.
Щодо доводів скаржниці, що у спірних правовідносинах має місце триваюче правопорушення, Суд зазначає, що прийняття розпоряджень головою Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за №53-к від 08.02.2021, за №22-к від 27.03.2023 є завершеною дією, а саме по собі невчинення відповідачем дій щодо внесення змін до цих розпоряджень не робить вказані спірні правовідносини триваючими.
Також безпідставними є посилання позивачки, що вказаний спір є фактично спором, пов'язаним з оплатою праці, а отже згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України її право на звернення до суду з цим позовом не обмежено будь-яким строком, оскільки в даному випадку предметом оскарження є саме невчинення відповідачем дій щодо внесення змін до розпоряджень голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за №53-к від 08.02.2021, за №22-к від 27.03.2023 та збереження (присвоєння) ОСОБА_1 , керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, дев'ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування з 01.02.2021, що не є спором пов'язаним з оплатою праці.
Разом з тим, щодо доводів позивачки про те, що заяву про поновлення строку звернення до суду було подано адвокатом формально, без узгодження із нею, то ці доводи є безпідставними, оскільки до заяви про поновлення строку адвокатом Данько О.О. долучено ордер на надання правничої допомоги серії АО №1101941 від 29.09.2023, згідно з яким Гелеган М.І. на підставі Договору про надання правничої допомоги від 27.09.2023 уповноважила адвоката Данько О.О. надавати їй правову допомогу у Закарпатському окружному адміністративному суді. В ордері, зокрема, вказано, що Договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються, що вже встановлено судом в Ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 року у справі №260/9213/23.
Щодо доводів позивачки про те, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки спірні розпорядження прийнято під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тому строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, Суд зазначає, що 27 червня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тобто, на момент звернення позивачки до суду з цим позовом, на території України не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на правомірність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 122 КАС України.
Стосовно посилань на введення військового стану, суд враховує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.
Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків та їх обчислення до КАС України не вносилось.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10.11.2022 (справа №990/115/22), суд зазначив, що обставини введення в Україні воєнного стану можуть бути визнані такими, що унеможливили дотримання строку звернення до суду із позовом, але за умови підтвердження таких доводів належними доказами.
Суд зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку.
Будь-яких інших доводів представницею позивачки та позивачкою у заяві про поновлення строку звернення суду не надано.
Аналізуючи наведене, суд зазначає, що вказані в заяві причини пропуску строку не є поважними, оскільки не позбавляли можливості позивачці звернутися до суду в установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України строк.
Суд враховує висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 31.10.2024 у справі №260/9212/23 та відповідають правовідносин та обставинам, які є подібними до спірних.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою ст.123 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суд, позовна заява - залишається без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст.122, 123, 160, 161, 169, 240, 243, 256 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої надбавки - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
опію ухвали направити (надати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
СуддяС.А. Гебеш